Рішення № 89009437, 26.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа № 160/13213/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товару від 05.11.2019 року №UA110000/2019/400095/2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою митного оформлення товару: машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту - «Ґрунтофрези» позивачем було подано до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA110180/2019/418657 разом із необхідними документами, які підтверджують ціну на товар за ціною договору (контракту). Однак, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем було витребувані додаткові документи. Листом від 05.11.2019 № 491 підприємство додатково надало митниці свої пояснення, прайс-лист підприємства-виробника від 04.04.2019, комерційну пропозицію виробника від 05.04.2019 та роздруківку з інтернет-сайту про дату доставлення контейнерів в порт призначення і зазначило причини відмови у наданні інших додаткових документів. Однак, відповідачем не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору та прийнято рішення про коригування митної вартості від 05.11.2019 року №UA110000/2019/400095/2. Вважає, що відповідач неправомірно використав резервний метод визначення митної вартості, оскільки надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ухвалою суду від 28.12.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 03.02.2020 на 10:30 год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

30 січня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому Дніпровська митниця Держмитслужби проти задоволення позову заперечує, оскільки при проведенні перевірки документів, наданих позивачем у підтвердження заявленої митної вартості, виявлено, що документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідачем було запропоновано подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, проте за результатом проведеної письмової консультації та у зв`язку з відмовою декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості від 05.11.2019 №UA110000/2019/400095/2. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи Дніпровської митниці при прийнятті рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Також заявлено клопотання про заміну відповідача на правонаступника – Дніпровську митницю Держмитслужби.

03 лютого 2020 року у судовому засіданні оголошена перерва до 19.02.2020 до 14:00 год.

04 лютого 2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій він зауважив, що надані TOB «АМТ Трейд» документи підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом. Посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необгрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

19 лютого 2020 року від відповідача до суду надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з великим обсягом роботи у відділі та зайнятістю всіх посадових осіб у інших судових засіданнях.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідачем було подано відзив на позов, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, а вважає за можливе вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року здійснено заміну відповідача Дніпропетровської митниці ДФС на його правонаступника - Дніпровську митницю Держмитслужби.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

02 квітня 2019 року між ТОВ «АМТ Трейд» (Покупець) та компанією «Weifang FRD Machinery Co., LTD (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №FRD/1, за умовами якого Продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту (п.1.1).

Пунктом 2.1 контракту визначено, що поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного контракту.

Відповідно до пункту 3.1 поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс 2010, конкретні умови поставки партії товару зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 контракту, ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках). У ціну товару включена вартість упаковки і маркування. Загальна сума контракту складає 4 500 000,00 доларів США (USD).

Пунктом 5.2 контакту передбачено, що умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до контракту.

Згідно зі Специфікацію №2019-3 від 31.05.2019, продавець зобов`язаний поставити, а покупець прийняти грунтофрези в асортименті всього 193 штуки на загальну вартість 66 174,00 дол. США на умовах поставки FOB - Qingdao (КНР), оплата протягом 90 днів з моменту поставки товару.

Відповідно до Іnvoice № FRD2019-3 від 22.08.2019 позивачу здійснено поставку товару: грунтофрези в асортименті всього 193 штуки на загальну вартість 66 174,00 доларів США.

04 листопада 2019 року позивачем подано до митного поста «Правобережний» Дніпропетровської митниці ДФС, правонаступником якої є Дніпровська митниця Держмитслужби, електронну митну декларацію ІМ 40 АА № UA110180/2019/418657 для здійснення митного оформлення товару: машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту - «Ґрунтофрези», загальною кількістю 193 шт., на загальну суму 66 174,00 доларів США.

Митна вартість товару визначена декларантом на підставі методу визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), та, відповідно до графи 42 митної декларації, становить 66 174,00 доларів США, на умовах поставки FOB – CN Qingdao (графа 20 ЕМД).

Відповідно до графи 44 EМД № UA110180/2019/418657 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані:

- зовнішньоекономічний контракт № FRD/1 від 02.04.2019;

- специфікацію №2019-3 від 31.05.2019 до контракту;

- інвойс № FRD2019-3 від 22.08.2019;

- пакувальний лист від 22.08.2019;

- договір транспортно-експедиційного обслуговування №328/2-К від 14.12.2018;

- додаткову угоду № 1 від 15.02.2019;

- заявку на ТЕО № 26 від 27.08.2019;

- коносамент №585333072 від 04.09.2019;

- рахунок на оплату морського фрахту 2-х контейнерів № 283/1 від 18.10.2019;

- довідку про транспортні витрати від 15.10.2019 № 1510/1Т/2019;

- акт виконаних робіт від 18.10.2019.

За результатами здійснення митного контролю декларанта було повідомлено про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1) відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до п.4.2 Контракту у ціну товару включена вартість пакування та маркування. При цьому, вартість навантаження на борт судна не включена, що суперечить умовам поставки FOB;

2) відповідно до п.2.2 Контракту, якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано;

3) відповідно п.5.2 Контракту умови оплати кожної партії товар; зазначаються у відповідних Специфікаціях до Контракту. У наданій декларантом Специфікації №2019-3 від 31.05.2019 зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки партії товару. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;

4) відбиток штампу ПМК Одеської митниці ДФС свідчить про випуск товару з порту 23.10.2019, однак Акт виконаних робіт № 24 надано 18.10.2019, що не кореспондується за датами;

5) у наданій до митного оформлення Заявці № 26 від 27.08.2019 містяться відомості щодо вартостей послуг, а саме:

«Freight forwarding services: Quingdao - Yuzhny 70 USD,

Freight on the route: Quingdao - Yuzhny 1000 USD», що складає 1070 USD, українською мовою «ТЕО за межами території України: Циндао - Південний 70 доларів США, Фрахт за маршрутом: Циндао - Південний 1000 доларів США», що складає 1070 доларів США. У графі Total/Всього зазначено 2140 USD. Враховуючи зазначене, стає незрозумілою вартість послуги, та яким чином вона обчислена.

На повідомлення щодо надання додаткових документів листом вих. №491 від 05.11.2019 позивачем додатково були надані прайс-лист підприємства-виробника від 04.04.2019 (наданий додатково листом №491) з перекладом; комерційну пропозицію виробника від 05.04.2019 з перекладом, витяг з сайту, свої пояснення щодо розбіжностей та причин відмови у наданні інших додаткових документів.

05 листопада Дніпропетровською митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/400095/2, яким була скоригована митна вартість на товар на рівні 530,741 доларів США за штуку.

Таким чином, митна вартість товару зросла з 68 314 доларів США до 102 433,01 доларів США.

06 листопада 2019 року позивач в порядку статті 52 Митного кодексу України задекларував зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД №UA110180/2019/418779.

Крім того, 09.12.2019 платіжним дорученням в іноземній валюті №192 TOB «АМТ ТРЕЙД» здійснило оплату транспортно-експедиторських послуг за контрактом №328/2-К від 14.12.2018 та рахунком оплату морського фрахту 2-х контейнерів №283/1 від 18.10.2019.

Не погоджуючись із вказаними рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року (далі – МК України) закріплено, що правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

За приписами частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, у відповідності до частини 4 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положеннями статті 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу приписів частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В разі, якщо митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у статтях 58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Так, з матеріалів справи вбачається, що партія товару поставлялась на умовах FOB - Qingdao (КНР), згідно правил Інкотермс 2010.

Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

За змістом пункту 4.2. контракту №FRD/1 від 02.04.2019, включення вартості упаковки і маркування у вартість товару є загальною умовою, передбаченою сторонами контракту, оскільки відповідно до розділу А.9. «Перевірка-пакування-маркування» Офіційних правил тлумачення Інкотермс 2010 передбачає, що Продавець зобов`язаний за свій рахунок оплатити витрати, пов`язані з упаковкою, необхідної для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки). Останнє здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, способи перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна бути маркована належним чином.»

Окрім цього, у пункті 3.1. контракту № FRD/1 від 02.04.2019 сторонами передбачено, що поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються в Специфікації до цього контракту.

Таким чином, суд зазначає, що з умов контракту вбачається що відповідно до узгоджених в Специфікаціях умов поставки до ціни товару автоматично додаються інші додаткові платежі відповідно до визначених умов.

Тобто, щодо умов поставки FOB та включення вартості завантаження у ціну товару, у розумінні правил Інкотермс 2010 термін «вартість і фрахт» означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Таким чином, витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 по справі №817/604/17 (адміністративне провадження №К/9901/29190/18).

Щодо зауважень відповідача про якість товару.

Так, митний орган зазначає, що відповідно до п.2.2 контракту, якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано.

Разом з тим, частиною 2 статті 53 МК України передбачено перелік документів, які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості, однак, документи про якість товару не входять у цей перелік, а тому зауваження щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необгрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

При цьому, частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, у пункті 2.2 контракту № FRD/1 від 02.04.2019 зазначені загальні вимоги щодо якості товару, що планується поставляти. Умови договору не передбачають надання Продавцем у обов`язковому порядку разом з товаром документів, що підтверджують якість товарів.

Верховний Суд з приводу ненадання документів про якість товару для підтвердження митної вартості у постанові від 16.11.2019 по справі №813/1012/17 висловив правову позицію, що виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у статті 53 МК України і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів.

Крім того, у відповідача виникли сумніви щодо оплати за товар, оскільки визначена у контакті схема розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно ст.VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Суд зазначає, що передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості, не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Так, відповідно до пункту 5.2 контакту № FRD/1 від 02.04.2019, умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до контракту.

Згідно зі Специфікацію №2019-3 від 31.05.2019 оплата здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, Національний Банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з пунктом 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (далі – Закон № 959-XII), зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 959-XII, усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

У відповідності до частини першої статті 14 Закону № 959-XII, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України.

З аналізу наведених обставин та приписів законодавства вбачається, що порядок розрахунків за Контрактом не суперечить світовій практиці та не може бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості, оскільки вказані розбіжності не є суттєвими недоліками (розбіжностями), які можуть вплинути на числові значення складових митної вартості товарів, а тому вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем та коригування такої митної вартості.

Щодо висновку митного органу про незрозумілість вартості транспортно-експедиційних послуг суд зазначає, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 14.12.2018 №328/2-К, укладений позивачем з компанією ОU Geoservice.

Відповідно до п.1.1 договору від 14.12.2018 №328/2-К, предметом договору є надання експедитором клієнту послуг щодо транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації з перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших погоджених сторонами послуг.

Під кожне окреме перевезення клієнт подає експедитору письмову заявку на експедирування. При підтвердженні заявки експедитор зазначає в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати експедитору (п.1.2 договору №328/2-К).

З наданих документів, що підтверджують витрати на транспортування товару (заявка №26 від 27.08.19, Коносамент №585333072 від 04.09.2019, інвойс №283/1 від 18.10.2019, довідки про транспортні витрати від 15.10.2019 №1510/1Т/2019, акт виконаних робіт від 18.10.2019) вбачається, що товар, зазначений у Специфікації №2019-3 від 31.05.2019, інвойсі №FRD2019-3 від 22.08.2019, перевозився у двох контейнерах № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . У заявці зазначена вартість транспортно-експедиторських послуг (фрахт та за експедиторське обслуговування) одного контейнера, яка складає 1070 дол. США. Таким чином, вартість ТЕО двох контейнерів склала 2 140 дол. США.

Підставою для оплати ТЕП Клієнтом є рахунок-фактура Експедитора, акт виконаних робіт та товаросупровідних документів з печаткою вантажоотримувача, якшо інше не обумовлене Сторонами у Заявці.

Надані позивачем документи не мають розбіжностей щодо числових значень транспортної складової і дозволяють митниці у своїй сукупності здійснити контроль розрахунку митної вартості товарів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що зазначене зауваження не може вважатись розбіжністю у наданих документах, оскільки числові значення витрат на транспортування підтверджуються у повній мірі наданими до декларації документами.

Щодо зауваження митного органу про те, що відбиток штампу ПМК Одеської митниці ДФС свідчить про випуск товару з порту 23.10.2019, однак Акт виконаних робіт №24 надано 18.10.2019, що не кореспондується за датами, суд зауважує, що відповідно до п.4.7 договору від 14.12.2018 №328/2-К, сторони щомісячно складають та підписують акт виконаних робіт. Експедитор не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним, направляє на адресу клієнта акт виконаних робіт за попередній місяць.

Позивачем до митного контролю надано акт №24 виконаних робіт станом на 18.10.2019. При цьому, відповідно до відміток Одеської митниці товар випущено з порту розвантаження 23.10.2019.

Відповідно до модулю відстеження контейнерів www.shippingline.org контейнери №CLHU8636536, №PONU82021657 прибули у порт призначення 18.10.2019. В той час, як 23.10.2019 – це дата випуску товару з порту.

З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що позивач для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало достатні документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають суттєвих протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Суд зазначає, що за змістом частин 1-3 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митна вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України, ґрунтується на відомостях митної вартості товару ЕМД від 26.10.2019 №UA500090/2019/019697 на рівні 2,2200 дол.США/кг, що розраховується як 530,741 дол.США/шт.

Таким чином, в рішенні міститься посилання тільки на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до них документами.

Як зазначено в графі 33 рішення, митна вартість визначена митницею відповідно до заявлених позивачем товарів ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації з урахуванням асортименту товару у наближений до митного оформлення час.

При цьому, у спірному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, назва товару та метод, за яким скориговано митну вартість. Однак, не зазначено загальна кількість партії раніше оформленого товару, вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені торгова марка, технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась не виходячи з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.

У ході консультацій, до прийняття рішення про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів.

Враховуючи наведене, зважаючи на встановлені обставини, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується із позицією позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості від 05.11.2019 року №UA110000/2019/400095/2.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

В ході розгляду справи відповідачем не були наведені докази правомірності оскаржуваних рішень, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» (49000, м. Дніпро, вул. Н. Алексеєнко, 70, код ЄДРПОУ 41526485) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару митної вартості товару від 05.11.2019 №UA110000/2019/400095/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева