Рішення № 89009336, 29.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року № 320/3881/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000260/2 від 15 березня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання.

19 серпня 2019 року представником відповідача, через службу діловодства суду, подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, договором про перевезення передбачено наявність акту наданих послуг, який відсутній серед поданих документів. Надана позивачем довідка про транспортні витрати від 11.03.2019 № 6934 містить інформацію, що вантаж не страхувався, однаку гр. 44 МД присутній сертифікат від 1-8.02.2019 № 11892 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043073 та декларантом зазначені документи приєднано до бази митниці ДФС. Пунктом 11.14 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність прайс-листів та комерційних пропозицій, проте зазначені документи відсутні. Додаткові документи, які позивачем надано не у повному обсязі, також не підтверджують заявлену митну вартість товарів. Посадовою особою митниці проведено з декларантом відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, процедуру консультації. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.

6 вересня 2019 року представником позивача, через службу діловодства суду, подано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено, що ТОВ «Сільпо-Фуд» разом з митною декларацією до митного оформлення було подано: міжнародну автомобільну накладну, коносамент, рахунок, договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг. На вимогу митного органу про надання додаткових документів позивачем також було надано копію акту виконаних робіт по договору перевезення та копію платіжного доручення на оплату послуг з перевезення. Таким чином, позивачем було повністю підтверджено таку складову митної вартості, як витрати на транспортування. Право митного органу на витребування додаткових документів Закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України. ТОВ «Сільпо-Фуд» не укладалось жодних договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов?язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також не здійснено жодних платежів третім особам на користь продавця. Отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

10 вересня 2019 року від представників позивача та відповідача надійшли через службу діловодства суду клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті у той самий день. Також в поданих клопотання просили здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» зареєстроване як юридична особа 05.08.2016 про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис 1 067 102 0000 024685, код ЄДРПОУ 40720198, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, будинок 1

2 квітня 2018 року між AIMON GROUP LIMITED (постачальник із Китайської Народної Республіки) і ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (покупець) укладено Контракт № 1758 (далі – Контракт). Відповідно до вимог п. 1.1. Контракту, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар.

Згідно з п. 2.1. Контракту поставка здійснюється відповідно до умов Інкотермс 2010. Безпосереднє місце поставки зазначається в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов`язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб Покупця за свій рахунок.

Положеннями п. 2.3.1. Контракту встановлено, що розрахунок здійснюється шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок Продавця через 7 календарних днів з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови отримання від продавця повного комплекту товарно-супровідних документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.

На виконання умов вказаного Контракту продавцем поставлено товар (чашка 350 мл – 1440 шт; тарілка рожева 26 см – 1848 шт., тарілка рожева 22 см – 1800 шт, миска рожева 14,8 см – 7392 шт, тарілка супова рожева 22,5 см-2616 шт, чашка рожева 350 мл – 8448шт, тарілка чорна 26 см – 17287 шт, тарілка чорна 22 см – 1440 шт, миска чорна 14,8см-1920 шт, тарілка сіра 26 см – 2088 шт, тарілка сіра 22 см – 6084 шт, миска сіра 14,8 см – 4800 шт, тарілка супова сіра 22,5 см – 480 шт, чашка сіра 350 мл – 1824).

Позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA125220/2019/703413. Цією декларацією позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступні товари:

посуд та прибори столові або кухонні з кам`яної кераміки: тарілка оливкова 26 см – 1776 шт, тарілка оливкова 22 см – 2160 шт, миска оливкова 14,8 см – 4320 шт, тарілка супова оливкова 22, 5 см – 2496 шт. Країна відправлення - Китай.

На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA125220/2019/703413 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:

- пакувальний лист (0271);

- інвойс (0380);

- коносамент (0705);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730);

- декларація про походження товару (0865);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) (1701) ;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);

- страховий поліс (3530);

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100);

- некласифікований внутрішній договір (4200);

- додаткова угода до внутрішнього договору (4203);

- договір про перевезення (43;01)

- акт про взяття проб (зразків) товару (9107).

Відповідач, за наслідками розгляду поданих документів, направив позивачеві електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього; банківські документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вищевказаних запитів митного органу, 15 березня 2019 року ТОВ «Сільпо-Фуд» було надано наступні документи:

- прас-лист від 22.10.2018;

- комерційну пропозицію від 22.12.2018;

- висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 15.03.2019;

- рахунок про транспортні витрати від 27.02.2019 ;

- акт виконаних робіт по договору перевезення від 27.02.2019;

- платіжне доручення на оплату послуг перевезення від 05.03.2019 ;

- лист від 10.0.2019;

- додаткову угоду до договору страхування від 01.01.2019;

- повідомлення про страхування вантажу від 18.01.2019.

15 березня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 125000/2019/000260/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

У п.33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: витрати понесенні на транспортування, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, договором про перевезення передбачено наявність акту наданих послуг, який відсутній серед поданих документів. Разом з тим, при заявленій декларантом митній вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB SHEKOU», як це зазначено у вказаній МД, відповідно до ч. 2 ст.53 МК України, декларантом на підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 559. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться – акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умову платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до встановленого рахунку-фактури. Також довідка про транспортні витрати від 11.03.2019 № 6934 містить інформацію, що вантаж не страхувався, однак у гр. 44 МД присутній сертифікат від 18.02.2019 № 11892 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703 та декларантом зазначені документи приєднано до бази митниці ДФС. Пунктом 11.14 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність прас-листів та комерційних пропозицій, проте зазначені документи відсутні.

У зв?язку з чим з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Листом б/н від 15.03.2019 декларант повідомив, що надає для підтвердження митної вартості рахунок на транспортне перевезення, акт виконаних робіт, платіжку про оплату фрахту, прай-лист продавця, комерційне замовлення продавця, висновок експерта, та повідомив, що надати запитувані документи (з третіми особами) не має можливості, так як продавець у своєму листі зазначив, що це є комерційна таємниця.

В додатково наданому висновку Ц-214 експерт зазначає використану інформацію в мережі Інтернет – сайти Алібаба, що є торговими площадками. Відповідно до п. 54 Національного стандарту № 1 зібрані експертом вихідні дані, згідно наданого висновку дані мережі Інтернет зазначені у р. 6, повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Експертом не відображено належним чином інформацію з мережі Інтернет, чим порушено п. 54 Національного стандарту № 1. Відповідно до ч. 2.2 ст. 52 МК України декларант зобов?язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Висновок підготовлений з порушенням вимог Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості об`єкту оцінки, які у ньому наведені у зв?язку з відсутністю документально підтверджених даних.

Декларант додатково надав прайс-лист продавця адресований покупцю, а для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні ст. VII Угоди, органом доходів і зборів можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, та надані не в повному обсязі, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2 а та 2 б – за ціною договору щодо ідентичних-подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 57, 60 МК України не можливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення 2 в та 2 г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв?язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. 62,63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, в митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 г- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додатково інформацію для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 21.01.2019 № UA100010/2019/309582 (3,86 доларів США/кг).

Разом із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2019/00051.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 р. (далі - МК України).

Згідно з вимогами пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами частини 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами частини 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимога ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов?язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності – «митне оформлення») на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч.2 ст. 53 МК України.

З аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, не було встановлено розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, як це стверджує відповідач, а також не встановлено, що відповідні документи були подані до митного органу не у повному обсязі.

Щодо твердження відповідача, що позивачем не підтверджено витрати на транспортування суд зазначає наступне.

Згідно п. 6. ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов`язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24. травня 2012 року № 599 до транспортних (перевізних) документів можуть належати рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг тощо.

Враховуючи невиключний характер вищевказаного переліку документів, імпортером може бути наданий будь-який з документів, який підтверджує транспортні витрати.

Зокрема, позивачем під час митного оформлення було подано: міжнародну автомобільну накладну; коносамент; рахунок, договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг. Безпосередньо на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ «Сільпо-Фуд» також надано копію акту виконаних робіт по договору перевезення та копію платіжного доручення на оплату послуг з перевезення. В зазначених документах містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості та в яких відповідачем не виявлено жодних розбіжностей.

Тобто, позивачем було підтверджено належними документами таку складову митної вартості, як витрати на транспортування.

Натомість, частиною 3 статті 43 МК України визначено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Отже, сертифікат про походження товару не є транспортним (перевізним) документом, та відомості що в ньому зазначені, в тому числі і про маршрут перевезення, жодним чином не можуть ані підтвердити, ані спростувати витрати на транспортування як складову митної вартості товару.

Стосовно зауважень митного органу до наданого позивачем прайс-листа. Так в графі 33 оскаржуваного рішення митний орган зазначив, що ТОВ «Сільпо-Фуд» на вимогу митного органу було надано прайс-лист від постачальника товару, а не від виробника товару.

Право митного органу на витребування додаткових документів Закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведений у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов?язаний надати додаткові документи виключно лише за їх наявності. Більш того, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено, що прайс-лист є документом, наявність якого обов`язкова для підтвердження митної вартості товару. Пунктом 6 частини 3 статті 53 Митного кодексу України прас-лист визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В даному випадку ТОВ «Сільпо-Фуд» купував товар не у його виробника, а у безпосереднього посередника, яким є АIMON GROUP LIMITED. Тому він і надав відповідачу прайс-лист від продавця – АIMON GROUP LIMITED, оскільки з виробником задекларованого ним товару він не укладав жодних контрактів. Тобто, імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть бути підставою для коригування заявленої митної вартості.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19 березня 2019 р. по справі № 810/4116/17 за позовом позивача до Київської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125220/2017/010034/2 від 30 травня 2017 р., прийнятого за результатами ввезення товару за контрактом від 17 листопада 2016 року № 1500, укладеним позивачем також з AIMON GROUPE, а саме: «Доводи контролюючого органу про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини також не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості».

Судом в ході розгляду справи не було встановлено, що ТОВ «Сільпо-Фуд» укладались договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов?язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також здійснювалися платежі третім особам на користь продавця.

Отже відсутність у позивача прайс-листа від виробника товару не вважається розбіжностями в документах, а тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.

Також у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган зазначає, що не може прийняти до уваги поданий ТОВ «Сільпо-Фуд» висновок експерта від 15.03.2019 №Ц-214, оскільки він сформований з урахуванням цінової пропозиції від постачальника, а не виробника.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб?єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, маючи сумніви щодо змісту наданого ТОВ «Сільпо-Фуд» експертного висновку, відповідач мав право звернутися до іншого суб?єкта оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати зазначені висновки.

Більш того, у відповідності до положень ст. 327 МК України, відповідач, вважаючи сумнівним наданий декларантом експертний висновок, міг самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів чи експертів.

Суд зазначає, що експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару, такий висновок носить виключно консультаційний характер. Крім того, підставою не прийняття митним органом зазначеного висновку слугувало те, що при його підготовці використана цінова пропозиція не від виробника товару, а від його продавця. Разом з тим, як зазначалося судом вище, задекларовані товари були придбані ТОВ «Сільпо-Фуд» не у їх виробника, а у посередника АIMON GROUP LIMITED.

За таких підстав зазначені твердження відповідача є лише його суб`єктивними судженнями за відсутності жодних належних та допустимих доказів, зокрема недійсності даного експертного висновку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 19.03.2016 у справі № 810/4116/17.

Також суд звертає увагу на те, що в межах спірних відносин позивачем імпортувався наступний товар: посуд та прибори столові або кухонні, тарілка, тарілка супова, чашка, миска. Натомість у митній декларації №UA100010/2019/309582 від 21.01.2019, яка була використана відповідачем, як джерело інформації, товаром, що імпортувався був: посуд керамічний глазурований, виготовлений з кам"яної кераміки, каструля та форми для випікання. Крім того, у вказаній митній декларації були відображені умови поставки СРТ, країна відправлення Польза, спосіб транспортування товару - автомобільний транспорт. Натомість позивач здійснював поставку товару на умовах FOB, країна відправлення товару - Китай, спосіб транспортування товару - морський транспорт.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 21.01.2019 № UA100010/2019/309582 (3,86 доларів США/кг).

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000260/2 від 15 березня 2019 року у ньому зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 р. у справі № 826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним «розбіжності» будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Більш того, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

Також суд акцентує увагу на тому, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Товариством, адже митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку індивідуально. Отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про митну декларацію, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Із наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз?яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 6 900,32 грн. згідно з платіжним дорученням від 18 липня 2019 року № 5303477, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000260/2 від 15 березня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ – 40720198, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, 1) судовий збір у розмірі 6 900,32 грн. (шість тисяч дев?ятсот гривен тридцять дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 29.04.2020

Суддя Я.В. Горобцова