Рішення № 89009323, 30.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. справа № 300/659/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також -відповідач) про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком з 28.02.2019 протиправними, зобов`язання призначити пенсію за віком з 28.02.2019, провести відповідний перерахунок пенсії на момент звернення до суду, стягнення моральної шкоди в сумі 53070 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 28.02.2019 йому виповнилося 60 років, у зв`язку з чим звернувся у Долинський відділ Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, листом від 08.05.2019 №ПІ/7, відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком з посиланням на обставину відсутності у позивача необхідного страхового стажу 26 років. Не призначення пенсії за віком через не зарахування трудового стажу послужило приводом його звернення до суду. В результаті судових розглядів до стажу зараховано всі спірні роки, відтак отримав право на призначення пенсії за віком. Однак, пенсійний органом призначено пенсію з моменту останнього звернення (з 11.12.2019). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки має право на призначення пенсії з 28.02.2019, просить суд зобов`язати відповідача призначити пенсію з 28.02.2020 і провести відповідний перерахунок станом на момент подання позову до суду. Також зазначив, що суд повинен враховувати глибину та тривалість душевних страждань позивача, а саме те, що набувши право на призначення пенсії за віком, на протязі тривалого часу був обмежений в її отриманні, змушений був неодноразово звертатися до суду за захистом своїх законних прав, витрачати на це час та кошти, що призвело до суттєвої зміни звичного укладу мого життя та родини, необхідності докладання додаткових зусиль для організації та поновлення своїх прав, та викликали у мене психоемоційний дискомфорт, спричинили душевні переживання та страждання. На протязі цього часу неодноразово звертався (23.04.2019, 19.08.2019, 18.01.2020 і 12.02.2020) до амбулаторії центру первинної медичної допомоги про, що свідчить виписка №139 із медичної картки. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Так, як розмір завданої моральної шкоди має бути співмірним ступеню і тривалості моральних страждань, враховуючи наведені обставини, принцип розумності, виваженості і справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 53070,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.30-31).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.04.2020.

Останній не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконано рішення суду, яке набуло законної сили, щодо зарахування позивачу спірного трудового стажу, та на підставі заяви позивача від 11.12.2019, призначено йому пенсію за віком. Вважає дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії з 11.12.2019 правомірними. Також безпідставною є вимога позивача, що включає зобов`язання проведення відповідного перерахунку пенсії на момент подання позову до суду, оскільки, як зазначено вище пенсія позивачу призначена з 11.12.2019. Що стосується стягнення моральної шкоди у сумі 53070,00 грн. відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано суму у 53070,00 грн. моральної шкоди, яку просить стягнути, а також докази якими ця сума обґрунтовується. Також позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що у зв`язку з відмовою Головного управління у призначенні пенсії він хворів, що підтверджується випискою №139, однак згідно виписки 18.01.2020 причиною звернення слугував гострий бронхіт. Враховуючи зазначене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзив на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Позивач, 28.02.2019 досяг 60-річного віку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 15.07.1996.

У зв`язку із вказаною обставиною, з метою призначення і виплати пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 звернувся із заявою в Долинський відділ Калуського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши наявні документи, які засвідчують загальний трудовий і страховий стаж.

Таку обставину відповідач не заперечує, про що свідчить зміст відзиву на позов і наявні.

В подальшому, 11.02.2019, позивач звернувся до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про надання роз`яснень щодо не врахування до страхового стажу здійснення позивачем підприємницької діяльності в період з 10.05.1993 по 31.12.2000 згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 10.05.1993.

Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області надало позивачу письмову відповідь №60/П-15 від 25.02.2019, роз`яснивши, що відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

18.03.2019 ОСОБА_1 вдруге звернувся до Калуського об`єднаного управління ПФУ області із заявою про надання пояснень, щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності у колгоспах, згідно відповідних довідок.

Листом від 01.04.2019 за №93/Г-15 органом пенсійного фонду надано відповідь, вказавши на можливість зарахування до страхового стажу позивача період здійснення ним трудової діяльності у колгоспах за умови надання підтверджуючих довідок про стаж роботи.

Позивач 02.05.2019 вкотре звернувся до Калуського об`єднаного управління ПФУ області із заявою, в якій просив здійснити розрахунок його стажу із врахуванням поданих документів.

08.05.2019 Калуське об`єднане управління ПФУ області листом №ПІ/7 від 08.05.2019, повідомлено позивача про наявність у нього страхового стажу 19 років 4 місяці 4 дні, який є меншим ніж стаж, визначений статтею 26 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказані обставини також встановлені в Рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019.

ОСОБА_1 не погоджуючись із відмовою Калуського об`єднаного управління ПФУ області у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права. Просить зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії період роботи у колгоспах з 10.08.1984 по 25.09.1984, з 01.09.1984 по 11.04.1985, з 10.05.1985 по 10.07.1985, з 01.11.1985 по 01.01.1986, з 10.05.1986 по 25.07.1986, з 20.08.1986 по 26.09.1986, з 10.05.1987 по 01.04.1988, з 01.04.1988 по 25.03.1989, з 01.04.1990 по 19.11.1990, а також період здійснення підприємницької діяльності з 10.05.1993 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 31.12.2003.

В результаті судових розглядів до стажу позивача зараховано всі спірні періоди роботи.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також- Закон №1058).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Суд зазначає, що із рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019, вбачається, що у зв`язку із набуттям позивачем 60-ти річного віку та наявності страхового стажу 26 років, з метою призначення і виплати пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 звернувся із заявою в Долинський відділ Калуського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши наявні документи, які засвідчують загальний трудовий і страховий стаж. Таку обставину відповідач не заперечує, про що свідчить зміст відзиву на позов. В подальшому 11.02.2019, 18.03.2019, 02.05.2019 позивачем подано заяви про надання роз`яснень щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи у колгоспах з 10.08.1984 по 25.09.1984, з 01.09.1984 по 11.04.1985, з 10.05.1985 по 10.07.1985, з 01.11.1985 по 01.01.1986, з 10.05.1986 по 25.07.1986, з 20.08.1986 по 26.09.1986, з 10.05.1987 по 01.04.1988, з 01.04.1988 по 25.03.1989, з 01.04.1990 по 19.11.1990, а також період здійснення підприємницької діяльності з 10.05.1993 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 31.12.2003. Однак, листом від 08.05.2019 пенсійним органом фактично відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача вищезазначених періодів роботи, відтак і у призначені пенсії за віком, вказавши на відсутність необхідного страхового стажу 26 років.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивачем дотримано тримісячний строк звернення до пенсійного органу з дня досягнення особою пенсійного віку, оскільки Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 визнано дії відповідача протиправними щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, що стали підставою відмови у призначені пенсії за віком, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивачу 28.02.2019 виповнилося 60 років, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне, призначити позивачу пенсію з наступного дня за досягненням позивачем 60-ти річного віку, а саме з 01.03.2019 та здійснити перерахунок пенсії позивачу із вказаної дати по день звернення позивачем до суду.

Щодо заявленої позивачем моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (надалі, також - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 Постанови визначено, що відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК.

Позивачем не обґрунтовано суму у 53070,00 грн. моральної шкоди, яку просить стягнути, а також докази якими ця сума обґрунтовується.

Також, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що у зв`язку з відмовою Головного управління у призначенні пенсії він хворів, що підтверджується випискою №139. Однак, згідно виписки 18.01.2020 причиною звернення позивача у медичний заклад слугував гострий бронхіт.

Крім цього, позивач у позовній заяві щодо стягнення моральної шкоди з відповідача посилається на ст. 56 Конституції України.

Так, згідно пункту 10-1 Постанови при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 440-1 ЦК чи іншого законодавства.

З огляду на вказане, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача не обґрунтованими та без підставними.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1682,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 19.03.2020 за №94 (а.с.1).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 841,00 гривні, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними інших судових витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 28.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.03.2019 і провести відповідний перерахунок пенсії на момент подання позову до суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Шумей М.В.