Рішення № 89009230, 28.04.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2020 року м. Ужгород№ 260/578/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Ужгородський міський відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа: Головне управління ДФС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) , третя особа: Головне управління ДФС у Закарпатській області, яким просить:

1.Визнати бездіяльність державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ОСОБА_2 щодо неповернення Вимоги №Ф-9152-17У стягувачу незаконною.

2.Зобов`язати державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби південно-західного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Губаля О. 3. повернути Вимогу №Ф-9152-17У стягувачу та скасувати всі постанови про накладенні арешту і обмежень на ОСОБА_1 .

1.Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби південно-західного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ОСОБА_2 здійснюється примусове виконання Вимоги №Ф-9152-17У від 04.06.2018 року в рамках виконавчого провадження №56853488, в якому стягувачем є Головне управління ДФС у Закарпатській області, а боржником ОСОБА_1 . У позовній заяві представник Позивача Горват І.І. зазначає, що стягувачем не було подано заяву про примусове виконання виконавчого документа, яка власне і є підставою для відкриття виконавчого провадження відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, позивач вбачає протиправність вимоги про сплату боргу №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 в тому, що така, на думку Позивача, надіслана з пропущенням десятиденного строку, визначеного дев`ятим абзацем ч.4. ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відтак зазначає, що спірна Вимога не підлягає примусовому виконанню.

30 березня 2020 року на адресу суду від представника Головного управління ДФС у Закарпатській області надійшли письмові пояснення , в яких Головне управління ДФС у Закарпатській області вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають до задоволення., мотивуючи тим,щ що Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 надіслана Головним управління ДФС у Закарпатській області належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника, та особисто вручена Шипулі A.B. 12.06.2018. Доказів, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 сплачена або оскаржена Позивачем у матеріалах справи не містяться, а тому з 22.06.2018 вимога №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 набрала чинності, а відтак трьохмісячний строк пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) складає з 23.06.2018 по 23.09.2018. Таким чином, у зв`язку із неоскарженням такої вимоги, вона була направлена до органу виконавчої служби після її узгодження. Дата набрання такою вимогою чинності 22.06.2018, про що зазначено у вимозі. Отже, на момент відкриття виконавчого провадження ВП 56853488 щодо примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Закарпатській області про сплату боргу №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 така вимога набрала чинності та по ній не минув трьохмісячний строк, встановлений частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», протягом якого виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання. Таким чином, відповідач правомірно та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 ГУ ДФС у Закарпатській області.

В судове засідання 28 квітня 2020 року сторони не зявилися.

Однак, 23.03.2020 року від адвоката позивача-адвоката Горват І. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.

29 квітня 2020 року від представника Головного управління ДФС у Закарпатській надійшло клопотання про відкладення судового засідання у звязку з карантинними заходами.

Від представника відповідача жодних клопотань на адресу суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області сформовано та надіслано ОСОБА_1 Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 про заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 21654,38 грн.. (а.с.17).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 надіслана Головним управління ДФС у Закарпатській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника, та особисто вручена Шипулі A.B. 12.06.2018.(а.с.48).

Доказів, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 сплачена або оскаржена Позивачем у матеріалах справи не містяться, а тому з 22.06.2018 вимога №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 набрала чинності, що сторони не заперечують.

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області Заявою №6463/10/07-16- 17-00-16 від 12.07.2018 направлено до Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для примусового виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-9152-17 У від 04.06.2018, яка набрала чинності 22.06.2018. Заява зареєстрована Ужгородським міським відділом ДВС ГТУЮ у Закарпатській області за вх. №12989 від 25.07.2018 (а.с.16).

Так, 27.07.2018 року державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання документу №Ф-9152-17 У від 04.06.2018, який вступив в законну силу 22.06.2018 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56853488 з виконання вимоги про сплату боргу виданої Головним управлінням ДФС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_3 на користь Головного управління ДФС у Закарпатській області заборгованості в розмірі 21654,38 грн. (а.с.15 на звороті).

31 січня 2019 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2165,43 грн. (а.с.14).

Крім цього, 31 січня 2019 року, державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 прийнято постанову №ВП56853488 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти , що містяться на рахунках у банках.(а.с.10).

14.02.2020 року на адресу відповідача представником позивача адвокатом Горват І.І. , було направлено клопотання про повернення Вимоги №Ф-9152-17У стягувачу, оскільки її було подано з порушенням встановленого Законом України «Про виконавче провадження» порядку та строків, а відтак примусовому виконанню в рамках цього виконавчого провадження вона не підлягає.(а.с.6-7).

25.02.2020 року представником позивача адвокатом Горват І.І. . було отримано відповідь (вих.№29782 від 25.02.2020 р.) державного виконавця Губаль О. про те, що відсутні правові підстави для задоволення вищезазначеного клопотання щодо повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки в матеріалах виконавчого провадження ВП№56853488 наявна заява стягувача про відкриття виконавчого провадження №6463/10/07-16- 17-00-16 від 12.07.2018 р. (а.с.8).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом. Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Абзацами 1-3 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нахованою пенею.

Розділом VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Керуючись вищевказаними нормами, як уже встановлено судом вище, Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 надіслана Головним управління ДФС у Закарпатській області належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника, та особисто вручена Шипулі A.B. 12.06.2018.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

В силу положень статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи визначені статтею 3 цього Закону.

Так, пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

В свою чергу, за вимогами статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Статтею 12 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, з огляду на колізію вищевказаних норм і у звязку з тим, що Закон має вищу юридичну силу суд з врахуванням ч.3 ст. 7 КАСУ дійшов висновку, що оскаржувана вимога морже бути предявлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею чинності , у звязку з чим порушень в даному випадку не встановлено.

Стосовно відсутності заяви, з якою стягувач повинен був звернутися до державного виконавця, та яка повинна була бути одночасно подана з виконавчим документом , то суду зазначає наступне.

Виконавчий документ , а саме Вимога про сплату недоїмки від 04.06.2020 року була зареєстрована у відповідача 25.07.2018 року за вх. № 12989 разом із листом "Про направлення документів на виконання" за підписом заступника начальника Головного Управління ДФС у Закарпатській області завіреного печаткою юридичної особи, в якому вказано сума , яка підлягає стягненню та ідентифікаційні дані боржника.

Стаття 26 Закону №1404-VIII встановлює, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи.

. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Позивач, зазначаючи, що стягувач надіслав виконавчий документ без заяви із встановленими законом реквізитами посилається на п.3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Однак, станом на день подання стягувачем виконавчого документу до відповідача діяла наступна редакція взказаної Інструкції, де п. 3 Розділу ІІІ:

-

заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини.

До заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення.

Пунктом 4 Розділу ІІІ зазначено, що. Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

А обовязкові реквізити, які повинні бути в заяві про примусове виконання виконавчого документу були запроваджені тільки станом на день подання позову, а тому суд вважає незаконність дій відповідача в цій частині безпідставними та необгрунтованими.

Судом встановлено, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області Заявою №6463/10/07-16- 17-00-16 від 12.07.2018 направлено до Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для примусового виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-9152-17 У від 04.06.2018, яка набрала чинності 22.06.2018. Заява зареєстрована Ужгородським міським відділом ДВС ГТУЮ у Закарпатській області за вх. №12989 від 25.07.2018р.

При цьому суд наголошує, що державний виконавець не наділений повноваженнями надавати оцінку відповідному рішенню державного органу, що є виконавчим документом, в розрізі правомірності чи обґрунтованості прийняття такого рішення. Натомість, оцінка виконавчому документу надається державним виконавцем виключно в межах його перевірки на відповідність вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

За правилами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

А відповідно до частини сьомої цієї статті, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

В свою чергу, за правилами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

За вимогами статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі

Таким чином, відповідач правомірно та відповідно до Закону України «Про онавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-9152-17 У від 04.06.2018 ГУ ДФСу Закарпатській області.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак ,державний виконавець діяв на підставі повноважень та в рамках чинного законодавства, а оскаржені постанови у виконавчому провадженні ВП 56853488 в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242-246,287 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Ужгородський міський відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Заньковецької, буд. 10,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 35045459) , третя особа: Головне управління ДФС у Закарпатській області ( вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова