Рішення № 89007647, 30.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2020Справа № 910/3231/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3231/20

за позовом Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

03 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди № 3005 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2016 року та за договором № 3005-ККП про відшкодування комунальних послуг від 01.08.2016 року в розмірі 156 055,59 грн., з них: основного боргу - 141 314,71 грн. (сто сорок одна тисяча триста чотирнадцять гривень 71 копійка) та пені - 14 740,88 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок гривень 88 копійок). Вказані кошти стягнути наступним чином: 30% від суми основного боргу в розмірі 42 402,51 грн. - на користь Державного бюджету; 70% від суми основного боргу в розмірі 98 939,20 грн. та пеню в розмірі 14 740,88 грн. - на користь Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди № 3005 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2016 року та за договором № 3005-ККП про відшкодування комунальних послуг від 01.08.2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаними правочинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3231/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» за адресою: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «за закінченням встановленого строку зберігання» - 13.03.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 05.03.2020 року у справі № 910/3231/20 є 13.03.2020 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 30.03.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 року між Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди № 3005 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) площею 184,0 кв.м, приміщення розміщене в (будівлі експерементально виробничі майстерні літ. Б) на першому поверсі, яке знаходиться за адресою: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, що перебуває на балансі Державного підприємства «Науково - технічний комплекс «Імпульс», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 29 лютого 2016 року і становить 1 669 820,00 грн. без урахування ПДВ.

В п. 1.3., 2.5. договору визначено, що стан майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання майна в оренду покладається на орендодавця.

На виконання умов договору оренди № 3005 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2016 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно площею 184,0 кв.м, приміщення розміщене на першому поверсі в корпусі будівлі експерементально виробничі майстерні літ. Б, яке знаходиться за адресою: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, що перебувають на балансі Державного підприємства «Науково - технічний комплекс «Імпульс», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 29 лютого 2016 року і становить 1 669 820,00 грн. без ПДВ; технічний і пожежнобезпечний стан вказаного вище майна задовільний; майно не потребує проведення поточного ремонту; орендоване майно передано орендарю в комплекті та у належному стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 10.05.2016 року (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1/10-17 від 01.10.2017 року) орендна плата перераховується орендарем щомісячно у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і спрямовується: 30 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету, а 70 відсотків від суми орендної на рахунок орендодавця. До 20 числа орендар зобов`язаний надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця орендар зобов`язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Додатковим договором № 2 від 03.06.2019 року до договору сторони погодили викласти п. 1.1. договору в редакції, відповідно до якої орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) площею 184.00 кв.м. Приміщення розміщене в будівлі експерементально виробничої майстерні корпусу літ. Б. на першому поверсі, та знаходяться за адресою: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, перебуває на балансі Державного підприємства «Науково - технічний комплекс «Імпульс», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 28 лютого 2019 року і становить 2 922 500,00 грн. без ПДВ.

Крім того, додатковим договором № 2 від 03.06.2019 року до договору сторони погодили викласти п. 3.2. договору в редакції, згідно якої орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1195 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий лютий місяць 2019 року - 43 837,50 грн./за результатами конкурсу на право оренди державного майна за базовий місяць оренди лютий 2019 року без урахування ПДВ. Орендна плата за квітень-травень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць лютий 2019 року на індекс інфляції за березень-травень 2019 року.

Договір укладено на строк 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців і діє з 10 травня 2016 року по 09 квітня 2019 року та з урахування пролонгації діє з 10 квітня 2019 року до 09 березня 2022 року (п. 10.1. договору в редакції додаткового договору № 2 від 03.06.2019 року).

Додатковою угодою № 3 від 22.01.2020 року сторони погодили достроково розірвати, за взаємною згодою сторін, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3005 від 10 травня 2016 року, з 22.01.2020 року.

У п. 2 додаткової угоди № 3 від 22.01.2020 року визначено, що згідно пункту 5.8. договору оренди орендар повертає орендодавцю за актом прийому-повернення із користування орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

За умовами п. 3 додаткової угоди № 3 від 22.01.2020 року орендар, згідно пункту 3.1., 3.8., 3.10. договору, зобов`язується: погасити борг за листопад-грудень 2019 року в сумі 80 969,87 грн.; сплатити орендну плату за січень 2020 року згідно виставленого рахунку до 15 лютого 2020 року; сплатити пеню за прострочення платежів в сумі 8618,12 грн.

Відповідно до п. 3.10. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі з урахуванням санкцій.

На підставі акту приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 22.01.2020 року орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3005 від 10 травня 2016 року повернув, а орендодавець прийняв з оренди майно площею 184,0 кв.м, приміщення розміщене на першому поверсі в корпусі будівлі експерементально виробничої майстерні літ. Б, яке знаходиться за адресою: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228, що перебувають на балансі Державного підприємства «Науково - технічний комплекс «Імпульс». Технічний і пожежнобезпечний стан вказаного вище майна задовільний.

01.08.2016 року між Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (надалі - позивач, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір № 3005-ККП про відшкодування комунальних послуг (надалі - договір про відшкодування комунальних послуг), відповідно до п. 1.1. якого, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горлівська, 226/228 (далі будівля), а також утримання прибудинкової території.

В п. 1.2. договору про відшкодування комунальних послуг визначено, що відповідно до договору оренди № 3005 від 10.05.2016 року орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати за спожиту електроенергію та воду згідно показників лічильника та діючих тарифів, а також за комунальні послуги та відшкодування плати за землю, а балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію орендованого приміщення (надалі - приміщення), що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горлівська, 226/228 (далі - будівля), загальною площею 184,0 кв.м, а також утримання прибудинкової території.

Згідно з п. 2.1. договору про відшкодування комунальних послуг, орендар відшкодовує блансоутримувачу компенсацію за користування комунальними послугами до 10 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 2.2. договору про відшкодування комунальних послуг, надання вищевказаних послуг щомісяця оформлюється відповідними двосторонніми актами по одному примірнику для кожної сторони, один з яких обов`язково завіряється та повертається балансоутримувачу не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання таких актів орендарем.

Додатковою угодою № 1 від 22.01.2020 року сторони вирішили достроково розірвати, за взаємною згодою сторін, договір про відшкодування комунальних послуг № 3005-ККП від 01 серпня 2016 року, з 22.01.2020 року.

В п. 2. додаткової угоди № 1 від 22.01.2020 року визначено, що орендар, згідно п. 2.1., 3.2.3., 4.2. договору, зобов`язується: погасити борг за грудень 2019 року в сумі 11 380,64 грн.; сплатити компенсацію за користування комунальними послугами за січень 2020 року, згідно виставленого рахунку, до 10 лютого 2020 року; сплатити пеню за прострочення комунальних платежів в сумі 2180,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору за договором оренди № 3005 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2016 року та договору № 3005-ККП про відшкодування комунальних послуг від 01.08.2016 року у січні 2020 року були надані послуги з оренди приміщення на загальну суму 38 346,53 грн. та комунальні послуги на загальну суму 10 617,67 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 38 від 22.01.2020 року на суму 38 346,53 грн. та № 31 від 22.01.2020 року на суму 10 617,67 грн., які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками товариств (копії містяться в матеріалах справи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів за договором оренди № 3005 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2016 року та комунальних платежів за договором № 3005-ККП про відшкодування комунальних послуг від 01.08.2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 141 314,71 грн., згідно розрахунку наданого позивачем, з них: орендної плати - 119 316,40 грн. (80 969,87 грн. (заборгованість за додатковою угодою № 3 від 22.01.2020 року) + 38 346,53 грн. (заборгованість за актом надання послуг № 38 від 22.01.2020 року) = 119 316,40 грн.) та комунальних платежів - 21 998,31 грн. (11 380,64 грн. (заборгованість за додатковою угодою № 1 від 22.01.2020 року) + 10 617,67 грн. (заборгованість за актом надання послуг № 31 від 22.01.2020 року) = 21 998,67 грн.). Крім того, з огляду на порушення відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати та комунальних платежів позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 14 740,88 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З огляду на положення пункту 3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1/10-17 від 01.10.2017 року), п. 3 додаткової угоди № 3 від 22.01.2020 року та п. 2.1. договору про відшкодування комунальних послуг, п. 2. додаткової угоди № 1 від 22.01.2020 року строк оплати орендної плати та комунальних платежів є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати орендної плати та комунальних платежів, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди № 3005 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2016 року та за договором № 3005-ККП про відшкодування комунальних послуг від 01.08.2016 року у розмірі 141 314,71 грн., які стягнути наступним чином: 30% від суми основного боргу в розмірі 42 394,41 грн. - на користь Державного бюджету; 70% від суми основного боргу в розмірі 98 920,30 грн. - на користь Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс».

Крім того, за прострочення виконання зобов`язання по сплаті орендної плати та комунальних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 740,88 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 3.8. договору № 3005 від 10.05.2016 року визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується у визначеному у пункті 3.1. договору співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В п. 4.2. договору № 3005-ККП від 01.08.2016 року визначено, у випадку несвоєчасного виконання орендарем обов`язку зі сплати комунальних платежів балансоутримувачу, орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за договором № 3005 від 10.05.2016 року та за договором № 3005-ККП від 01.08.2016 року, враховуючи п. 3 додаткової угоди № 3 від 22.01.2020 року та п. 2. додаткової угоди № 1 від 22.01.2020 року, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 13 644,92 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1095,96 грн. позивачу належить відмовити.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 154 959,63 грн., з них: основного боргу - 141 314,71 грн. (сто сорок одна тисяча триста чотирнадцять гривень 71 копійка) та пені - 13 644,92 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 92 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2324,39 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

З позовної заяви вбачається, що відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 606,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2020 року між адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем (надалі - адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001709 від 08.11.2019 року, та Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (надалі - клієнт) укладено договір № 1/22/02/2020 про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1. якого, адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді м. Києва шляхом здійснення позовної роботи щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» на користь клієнта суми заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Згідно з п. 4.1. договору, за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього договору.

В п. 1.1. додаткової угоди від 22.02.2020 року сторони визначили, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного суду, а також підготовку та подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви - 6000,00 грн.

До матеріалів справи долучено копію договору № 1/22/02/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 22.02.201 року, копію додаткової угоди від 22.02.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність серія МК №001709 від 08.11.2019 року та копію довіреності № 86/1 від 22.02.2020 року.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі надано платіжне доручення № 61 від 28.02.2020 року на суму 6000,00 грн.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», роз`яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Вказане платіжне доручення містить відмітки банку про одержання 28.02.2020 року та проведення платежу 28.02.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що визначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності та співрозмірності, суд дійшов висновку, що про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (ідентифікаційний код 39932701, адреса: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228) на користь Державного бюджету (одержувач - Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва, р/р 3111809470003 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, ідентифікаційний код 38021179, МФО 820019, код платежу 22080300) заборгованість з орендної плати у розмірі 30% від суми основного боргу - 42 394,41 грн. (сорок дві тисячі триста дев`яносто чотири гривні 41 копійка).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (ідентифікаційний код 39932701, адреса: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228) на користь Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (ідентифікаційний код 14307765, адреса: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228) грошові кошти: заборгованості з орендної плати у розмірі 70% від суми основного боргу - 98 920,30 грн. (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 30 копійок), пені - 13 644,92 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 92 копійки), витрати на професійну правничу допомогу - 6000,00 грн. (шість тисяч гривень) та судовий збір - 2324,39 грн. (дві тисячі триста двадцять чотири гривні 39 копійок).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.04.2020р.

Суддя О.В. Котков