Ухвала суду № 8900540, 08.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р. К-16322/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Гулько С.Л., відповідача:Білого В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Аріадна»

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року

у справі №3/413-5066

за позовом Приватного малого підприємства «Аріадна»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Аріадна»звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2006 року №0001512305/0/83382 у частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 58125,00 грн., з яких 38750,00 грн. основний платіж та 19375,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0001522305/0/83383 у частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 55500,00 грн., з яких 37000,00 грн. основний платіж та 18500,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0004581703/0/83384, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17059,38 грн., з яких 5686,46 грн. основний платіж та 11372,92 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2007 року (суддя Турецький І.М.) позов задоволено.

Задоволення позову судом першої інстанції обґрунтовано посиланнями на ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши які суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, повязані з оплатою послуг ТОВ «Інтеграл»та ПП «Транстехмаш», а на підставі податкових накладних, виданих виконавцями цих послуг, правомірно сформовано й податковий кредит підприємства. Що стосується донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, то судом воно також визнано необґрунтованим з огляду на висновок про дотримання підприємством вимог пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Дубник О.П., Орищин Г.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована неправомірністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, зважаючи на те, що фактично ТОВ «Інтеграл»та ПП «Транстехмаш»послуги не були надані, оскільки зазначені підприємства не є їх власниками, а тому операція поставки є неможливою.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне мале підприємство «Аріадна»подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано вищезгадані положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки, викладені в акті перевірки від 30.11.2006 року №19302/23-222/21150979, про порушення підприємством вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Оцінюючи відповідність дій платника податку вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на що валові витрати позивача підлягають зменшенню на вартість отриманих послуг, наданих ТОВ «Інтеграл»та ПП «Транстехмаш», оскільки надані платником акти здачі-приймання виконаних робіт по організації робіт з отримання дозвільних документів не розкривають суті таких послуг.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання послуг у ТОВ «Інтеграл»та ПП «Транстехмаш»(договори про виконання робіт, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні) були надані позивачем.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати, повязані з оплатою послуг ТОВ «Інтеграл»та ПП «Транстехмаш»правомірно включені до складу валових витрат ПМП «Аріадна», оскільки факт придбання таких послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, з огляду на що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині є правильним.

Що ж стосується формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтеграл», ПП «Транстехмаш»та ТОВ «Західенерго», то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Відтак, встановивши факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Інтеграл», ПП «Транстехмаш»та ТОВ «Західенерго», суд першої інстанції правильно мотивував своє рішення тим, що позивач законно та у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг (товарів) до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином.

За наведених обставин, слід визнати правильними висновки суду першої інстанції, який встановив незаконність донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість у звязку зі згаданими порушеннями вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки в цій частині постанова суду першої інстанції була скасована помилково, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 226 КАС України підлягає скасуванню із залишенням у відповідній частині рішення суду першої інстанції в силі з наведених підстав.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, які вони зробили, оцінюючи правомірність визначення позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб.

Як зазначено у акті перевірки, позивачем не включено до сукупного оподатковуваного доходу громадян матеріальних і соціальних благ у вигляді вартості путівки на відпочинок ОСОБА_1 у сумі 3072,00 грн. та відшкодованої ОСОБА_2 вартості сплачених коштів за харчування, паркування автомобілів та інших витрат у сумі 805,77 грн.

Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), перелік видів якого наведений у зазначеному підпункті.

Відображені в акті перевірки блага, оплачені підприємством своїм працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з урахуванням змісту до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»слід розцінювати як додаткові блага, які підлягають включенню до складу загального місячного оподатковуваного доходу, а тому зважаючи на правомірність правової позиції контролюючого органу у цій частині постанова суду першої інстанції, якою задоволено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2006 року №0004581703/0/83384, не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню.

Отже, у контексті викладеного застосування норм матеріального права, під час нового розгляду справи суду слід вжити передбачені процесуальним законом заходи для забезпечення встановлення всіх обставин справи, для чого необхідно зобовязати податковий орган надати розрахунок сум донарахованих податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб з метою встановлення суми податку та штрафних санкцій, які обґрунтовано донараховані підприємству.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Аріадна»задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року у справі №3/413-5066 скасувати.

3 Постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2007 року у справі №3/413-5066 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2006 року №0004581703/0/83384; справу щодо цих позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2007 року залишити в силі.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіКонюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.