Ухвала суду № 89004334, 27.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5903/20

№ 1-кс/755/1996/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Сухініної О.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженому, дітей немає, офіційно не працюючому, зі слів працюючому не офіційно на автомийці, без місця реєстрації, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому: 04.08.2010 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 20.02.2013 року на невідбутий строк 1 рік 8 місяців; 30.12.2018 року скеровано обвинувальний акт до Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Астапковича А.Ю.,

захисника Томенчука Д.С.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Старша слідча СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Сухініна О.С. звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Клопотання погоджено з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Астапковичем А.Ю.

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, крім того, відносно якого 30.12.2018 року до Дніпровського районного суду направлено обвинувальний акт за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину за наступних обставин. Так, 26.04.2020 року, ОСОБА_1 , приблизно о 13 годині 50 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, вул. Братиславська 11, у приміщенні будівельного супермаркету «Епіцентру», де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 у працівника супермаркету з відділу освітлення попросив надати йому 2 (два) світильники «Ledvancecolor 200 mm 19Wwhite+dim+rgp+пульт ДУ, вартістю 768 гривень 00 копійок кожний, які в подальшому поклав до поліетиленового пакету, що знаходився у нього в руці. У подальшому, перебуваючи в приміщенні супермаркету « Епіцентр », переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, виклав з поліетиленового пакету вищевказані світильники та поклав їх до рюкзаку, який мав при собі. Після чого, близько 14 години 22 хвилини, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, не маючи наміру розраховуватись за товари, що були в рюкзаку, який останній мав при собі, пройшов через касову зону та намагався вийти з магазину, але пройшовши повз антикрадіжні рамки, був затриманий працівниками охорони ТОВ «Епіцентр-К», тобто ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, однак, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як відразу був затриманий охороною ТОВ «Епіцентр-К». Так, своїми протиправним діями ОСОБА_1 намагався завдати матеріальної шкоди ТОВ «Епіцентр-К» на загальну суму 1536 гривень 00 копійок без ПДВ.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, однак, свій злочинний умисел до кінця довести не зміг з причин, що не залежали від його волі.

26 квітня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами: протоколом огляду місця події від 25.04.2020 року; протоколами допиту свідків; іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 раніше судимий 04 серпня 2010 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 п`яти років позбавлення волі, звільнений 20 лютого 2013 року, невідбутий строк 1 рік 8 місяців. Зокрема, 30 грудня 2018 року скеровано обвинувальний акт до Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, кінцеве рішення у справі не прийнято.

Зокрема, 01 листопада 2019 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні за № 12018100040003624 від 23.10.2018 року було винесено ухвалу про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, необхідно врахувати обставини, передбачені ст. 178 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину середньої тяжкості, покарання за вчинення кримінального правопорушення, відсутність у підозрюваного місця роботи, майновий стан, його репутацію, вік та стан здоров`я. Під час проведення досудового розслідування, не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 за станом здоров`я не може утримуватись в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор». Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вважає, що підозра є обґрунтованою та підтверджується долученими до клопотання матеріалами, зокрема, відео з магазину. Підозрюваний ОСОБА_1 може переховувати від органів досудового розслідування та суду, оскільки перебуває у розшуку в іншому кримінальному провадженні. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_1 не має постійного місця проживання та місця роботи, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, що передбачає покарання у виді позбавлення до 5 років. Таким чином, з урахуванням особи підозрюваного, відсутності у нього постійного місця проживання, стійких соціальних зв`язків, просив клопотання задовольнити.

Захисник Томенчук Д.С. у судовому засіданні заперечив проти застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор не довів зазначені ним ризики. Зокрема, прокурор надав суду ухвалу про розшук ОСОБА_1 , з якої не можливо зробити висновок, що вона стосується саме останнього. Його підзахисний йому повідомив, що на даний час, він, у порядку цивільного судочинства оскаржує його зняття з реєстрації, що має для нього важливе значення, а тому, ризику переховування ОСОБА_1 немає. Крім того, щодо ризику впливу на свідків, то свідками у провадженні є керівництво ТОВ «Епіцентр-К» і впливати на них його підзахисний не може. Підозрюваний ОСОБА_1 хоч не офіційно, але працює, проживає у АДРЕСА_1 з родичами. Підозрюваний ОСОБА_1 не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зокрема, його підзахисний підозрюється у вчиненні замаху, тобто, негативних наслідків не настало. Тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, а тому, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а в разі, неможливості його застосування, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання його підзахисного.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та пояснив, що йому відомо, що з 2019 року в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває відносно нього кримінальне провадження, але виклики у судове засідання йому не надходили. Він приходив до суду з приводу його провадження, це було приблизно у січні-лютому 2020 року. Крім того, щодо клопотання, то він просить відмовити у його задоволенні та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, щоб він мав можливість оскаржувати у порядку цивільного судочинства рішення щодо зняття його з реєстрації.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, слідчим у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення є злочином середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, наявні ризики дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інші правопорушення, не надано підтверджуючих документів щодо офіційного працевлаштування, може уникати від досудового розслідування та суду. Зокрема, ОСОБА_1 засуджений вироком Подільського районного суду м. Києві від 04 серпня 2010 року за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 п`яти років позбавлення волі, звільнений 20 лютого 2013 року, невідбутий строк 1 рік 8 місяців. Крім того, 30 грудня 2018 року скеровано обвинувальний акт до Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, в якому ухвалою від 15.03.2019 року ОСОБА_1 було оголошено в розшук, а тому, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшої слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Сухініної О.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 22 червня 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 63 060 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № НОМЕР_1 ), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: