Ухвала суду № 89004306, 27.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2985/20

Провадження №: 2/755/2310/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В. розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

у с т а н о в и л а:

25.02.2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

24.04.2020 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій представник просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що за змістом позовних вимог позивач просить суд визнати таким не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 у власність позивача. При цьому, позовна заява обґрунтована вибуттям із володіння позивача вказаного об`єкту нерухомості поза межами її волі, а представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву позову не визнає та просить відмовити у його задоволенні. З огляду на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме ОСОБА_2 придбала зазначений об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу №914 від 11.06.2019 року. Сторона позивача вважає перехід права власності на належну позивачу квартиру спочатку до ТОВ «Перший інвестиційний клуб», а потім до ОСОБА_2 незаконним, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. З метою уникнення будь-яких дій з боку ОСОБА_2 , спрямованих на відчуження спірної квартири, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, представник позивача вважає правильним в якості забезпечення позову у даній справі, просити суд накласти арешт на квартиру, правомірність зміни власника якої є предметом судового розгляду справи.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про те, що вказана заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, одним зі співвідповідачів по справі є ОСОБА_2 і позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 у власність позивача.

Представником позивача у заяві про забезпечення позову обрано вид забезпечення, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України за змістом якого, позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, в даному випадку з врахуванням вимог п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову має бути додано докази належності нерухомого майна відповідачеві.

На виконання вимог п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України представником до заяви про забезпечення позову додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна АДРЕСА_1 від 16.04.2020 року.

Зі змісту даних відповідної інформації вбачається, що АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі.

За наявними в матеріалах справи відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 27.02.2020 року, що були витребувані судом у відповідності до вимог цивільного процесуального закону, ОСОБА_2 не значиться зареєстрованою в АДРЕСА_1 , натомість за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 .

Поскільки питання визначення відповідача у справі є повноваженнями позивача, а на даний спір розповсюджуються правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України щодо розгляду справи за місцем знаходження спірного нерухомого майна, неналежна визначеність відповідача у справі не впливала на вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Натомість при вирішенні заяви про забезпечення позову, прізвище особи, якій належить спірне нерухоме майно, та прізвище відповідача у справі, що зазначене у позовній заяві, мають вирішальне значення для можливості застосування заходу забезпечення позову, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, адже цивільний процесуальний закон дозволяє накласти арешт на нерухоме майно, яке належить саме відповідачу.

При цьому, з матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що квартира належить ОСОБА_2 , а відповідачем у справі є ОСОБА_2 і саме від останньої позивач просить витребувати нерухоме майно та в заяві про забезпечення позову представник просить накласти арешт на квартиру, що належить саме ОСОБА_2 .

У змісті заяви представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 може вчинити дії спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна.

Однак, таких дій ОСОБА_2 згідно вимог чинного законодавства України вчинити не може, адже квартира належить ОСОБА_2 , яка відповідно до змісту позовних вимог не є відповідачем у справі.

За наведених обставин заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення, оскільки стороною позивача не доведено належності відповідачу ОСОБА_2 спірної квартири АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Роз`яснюю учасникам справи, що відповідно до п. 3 Розділу 12 «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали складено 27.04.2020 року.

Суддя -