Вирок № 89003729, 27.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4899/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

секретаря Гончаренка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100040001948 від 11.03.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кундур, Арсаринського району, Амурської області, Російської Федерації, громадянки України, ромської національності, незаміжньої, без освіти, не працюючої, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2016 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70 КК України; вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28.12.2016 року за ч.2 ст.185, ст.71 КК України; вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2017 року за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 2 років 5 місяців позбавлення волі, звільненої 16 жовтня 2019 року по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Семененка Б.В.,

захисника Афендулової М.Г.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , маючи не зняті і не погашені судимості, 11.03.2020 близько о 14 годині 30 хвилин, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, проходила пішохідний міст через Русанівський канал, що сполучає житлові масиви «Березняки» та «Русанівка», та неподалік будинку №1/5, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, побачила раніше незнайому їй потерпілу ОСОБА_2 , яка в цей час розмовляла по мобільному телефону.

В цей же час ОСОБА_1 , діючи повторно за заздалегідь підготовленим планом дій, спрямованим на вчинення таємного викрадення чужого майна, впевнившись, що за її злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, усвідомлюючи обстановку, що склалася, обрала об`єктом злочинного посягання майно ОСОБА_2 та відразу впритул наблизилася до останньої збоку та своєю рукою дістала з правої кишені пальто блакитного кольору, в яке була одягнута потерпіла ОСОБА_2 шкіряний гаманець чорного кольору, вартістю 700 грн., всередині якого знаходились грошові кошти у сумі 700 грн. (200 грн. - УЕ 7380609, 200 грн. - ТЖ 9257815, ХЕ 0711719, 100 грн. - ТА 7523973), картка фітнес клубу «АтлетіКо», тимчасова перепустка №52214 «Національна суспільна телерадіокомпанія України», дисконтна картка «Космо» № 6736261, електронна картка для проїзду в метро «березень 2020» № 0000 0031 6117 8193 , банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_2 , банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_3 , банківська картка «Банк ПІВДЕННИЙ» НОМЕР_4 , на ім`я ОСОБА_3 , три пластини з-під пігулок «Анаприлин», із залишком трьох таблеток, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять. Діставши вказаний гаманець ОСОБА_1 відразу сховала його до кишені свого верхнього одягу та з місця вчинення злочину зникла, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1400 гривень 00 копійок.

Будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнала повністю, дала покази, підтвердила вище викладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаялась у вчиненому.

Вказала, що дійсно 11.03.2020 року близько 14 год. 30 хв. вона проходячи повз пішохідний міст через Русанівський канал, побачила жінку, яка розмовляла по мобільному телефону. В цей же час вона вирішила викрасти цінне майно, яке було у пальто в яке була вдягнена дана жінка, для чого вона впритул підійшла до неї та впевнившись, що за її злочинними діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, рукою дістала з кишені пальто гаманець з грошовими коштами та іншим майном потерпілої. Викрадений гаманець вона сховала до свого одягу та зникла з місця вчинення злочину, одак невдовзі була затримана працівниками поліції.

Остання виразила готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просила суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують її особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України. Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої,тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненні злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судима за вчинення злочинів проти власності, спосіб життя, незаміжня, дітей на утриманні не має, не є інвалідом І чи ІІ групи, не працює, не має постійного місця проживання; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого; ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченій у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про її особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_1 термін її попереднього ув`язнення, а саме з 11.03.2020 року до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відраховувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання термін її попереднього ув`язнення, а саме з 11.03.2020 року.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази у кримінальному проваджені - шкіряний гаманець чорного кольору, всередині якого знаходились грошові кошти у сумі 700 грн. (200 грн. - УЕ 7380609, 200 грн. - ТЖ 9257815, ХЕ 0711719, 100 грн. - ТА 7523973), картка фітнес клубу «АтлетіКо», тимчасова перепустка №52214 «Національна суспільна телерадіокомпанія України», дисконтна картка «Космо» № 6736261, електронна картка для проїзду в метро «березень 2020» № 0000 0031 6117 8193 , банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_2 , банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_3 , банківська картка «Банк ПІВДЕННИЙ» НОМЕР_4 , на ім`я ОСОБА_3 , три пластини з-під пігулок «Анаприлин» - залишити у володінні ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Обвинуваченій роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя