Ухвала суду № 89003714, 24.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5804/20

1-кс/755/1946/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "24" квітня 2020 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В., при секретарі судового засідання Неділько Л.Л., за участю прокурора Базни Р.В., захисника Лисенка В.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Павкович М.П. у кримінальному провадженні №12020100040002764 від 22.04.2020 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярки Київської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 12.11.2014 року Деснянським районним судом м. Києва по ч.1 ст.186 КК України, засуджений на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 03.03.2015 року Києво-Святошинським районним судом м. Києва по ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України, засуджений на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 22.09.2015 року Києво-Святошинським районним судом м. Києва по ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ч. 1 ст. 71КК України, засуджений до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 01.02.2016 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі; 28.02.2017 року Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 11.12.2018 року; 17.04.2020 року Голосіївським УП ГУНП в м. Києві повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 185 КК, 03.09.2019 року направлено до Дніпровського районного суду м. Києва обвинувальний акт за ч. 2 ст. 186 КК України, кінцеве рішення по справі не прийнято,-

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в :

слідчий СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Павкович М.П. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Базна Р.В. звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 21.04.2020 року, близько о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , 09.07.2000 р . перебуваючи біля школи № 98, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Микитенка, 7, м. Київ, де помітив неповнолітніх хлопців, які грали в футбол. Підійшовши до них та побачив на землі рюкзак в якому знаходився мобільний телефон марки «Ксіомі» з кришкою яскраво синього кольору, що належить неповнолітньому ОСОБА_2 .

Оскільки гр. ОСОБА_1 не мав постійного джерела прибутку, в цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна з метою власного незаконного збагачення, а саме: мобільного телефону торгової марки «Ксіомі», вартістю 1950 грн, що знаходився у рюкзаку, та належить неповнолітньому ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, користуючись сприятливою обстановкою, яка склалася, а саме тим, що увага дітей зосереджена на грі, ОСОБА_1 підійшов до рюкзаку, що належить неповнолітньому ОСОБА_2 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає повторно таємно викрав з рюкзака мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі 7А» та почав відходити від місця злочину.

Під час того, як ОСОБА_1 почав ховати викрадений телефон до кишені своїх шортів, в які був одягнутий та які знаходилися у нього під штанами його злочинні дії були помічені з боку потерпілого та свідків, які почали переслідувати ОСОБА_1 з метою його затримання. Усвідомлюючи, що його злочинні дії із викрадення мобільного телефону вже носять відкритий характер, незважаючи на вимогу, зупинитися та повернути телефон, ОСОБА_1 почав тікати, утримуючи при собі мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі 7А», що належить неповнолітньому ОСОБА_2 .

У подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим, однак невдовзі був затриманий свідком.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, за майнові злочини, що свідчить про його намір задовольняти свої матеріальні потреба злочинним шляхом. Підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі волі на строк до 6-ти років, на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 , будучи обізнаний про покарання може переховуватись від органів досудового розслідування, а в подальшому і від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення в якому він на цей час підозрюється може впливати свідків та потерпілого, які є неповнолітніми.

Захисник Лисенко В.А. заперечував проти клопотання слідчого та просив не обирати відносно ОСОБА_1 найсуворіший запобіжний захід, при цьому просив врахувати, що за попереднім вироком відбув покарання, по новим епізодам вина на даний час не доведена, а що стосується даного кримінального провадження, ОСОБА_1 вину визнав, співпрацює зі слідством, тому до нього можна застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а вразі обрання тримання під вартою просив застосувати альтернативний запобіжного заходу у виді застави у мінімальному розмірі.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки він не має наміру переховуватись від слідства та суду, готовий співпрацювати зі слідством.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов такого висновку.

22 квітня 2020 року - ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі « Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі « К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність обгрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, особу підозрюваного, його вік, майновий та сімейний стан, місце проживання.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Підозрюваний ОСОБА_1 законних джерел доходу не має, свої матеріальні потреби задовольняє злочинним шляхом, не має міцних соціальних зв`язків. Окрім цього, слідчий суддя враховує той факт, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, однак останній на шлях виправлення не став та вчинив новий злочини, що в свою чергу свідчить про наявність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_1 на свободу.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 182-184, 194, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

клопотання - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України на 60 днів - до 19 червня 2020 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 20 год 30 хв 21 квітня 2020 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн 00 к. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № НОМЕР_1 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки: не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: