Вирок № 89001741, 29.04.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 611/149/20

Номер провадження 1-кп/623/212/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року місто Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю: секретаря судового засідання Курила Д.І.,

прокурора Ткаченка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Остапенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020220200000015 від 17 січня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця смт. Бабаї, Харківського району, Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою:

АДРЕСА_1, судимого: 1 ) 26 жовтня 2017 року Ленінським районним судом м. Харкова за частиною 1 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2020 року, в період часу з 17 години 12 хвилин по 21 годину 04 хвилини, ОСОБА_1 знаходився в електропотязі № 7035/7037/7038 сполученням «Харків-Лиман», де в другому вагоні з кінця потягу побачив потерпілу ОСОБА_2 , яка в цей час користувалася своїм мобільним телефоном Apple iPhone 6 Plus 16 GB (Space Gray). Близько 20 години потерпіла поклала мобільний телефон до кишені своєї куртки та заснула. Побачивши це, у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на вчинення крадіжки вищевказаного мобільного телефону. Дочекавшись, коли в вагоні не залишиться пасажирів, в період часу з 20 години 56 хвилин по 21 годину 04 хвилини, переконавшись, що його дії потерпілою та іншими особами помічені не будуть, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно, протиправно та повторно, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та, розстібнувши блискавку на лівому кармані куртки, скоїв крадіжку мобільного телефону торгової марки Apple iPhone 6 Plus 16 GB (Space Gray), бувшого у використанні, вартістю 3316 гривень 66 копійок, який знаходився в чохлі для телефону марки «Avatti», бувшого у використанні, вартістю 41 гривня 66 копійок, разом з сім- карткою мобільного оператора «Водафон», на рахунку якої знаходилась 1 гривня. Чохол, сім-картка та гроші на рахунку для потерпілої матеріальної цінності не становлять. Під час вчинення крадіжки електропотяг рухався зі станції Язикове до станції Барвінкове РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Після скоєння злочину ОСОБА_1 з місця його вчинення втік, обернувши викрадене майно на свою користь, а саме залишив його собі, з метою подальшого перепродажу.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3316 гривень 66 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - злочині, передбаченому частиною 2 статті 185 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному розкаявся, просив призначити покарання з іспитовим строком.

Захисник Остапенко С.Ю. підтримала свого підзахисного та просила призначити мінімальне покарання.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді 2 років позбавлення волі, міру запобіжного заходу залишити у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Остапенко С.Ю. та прокурор Ткаченко О.В. правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 2 статті 185 КК України як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, судимий, має статус обвинуваченого за іншим кримінальним правопорушенням, що знаходиться на розгляді в Харківському районному суді Харківської області, за місцем реєстрації характеризується негативно, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , передбачений частиною 2 статті 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до злочинів середньої тяжкості.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілої відсутні вимоги до нього, однак при цьому він повторно вчинив умисний злочин середньої тяжкості, відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, який ніде не працює, не одружений, не має дітей, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на високому рівні ризик повторного вчинення правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_1 має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, ближче до мінімальної санкції статті.

На думку суду інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін, зважаючи на положення частини 3 статті 377 КПК України, те, що судом призначається реальна міра покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, офіційне працевлаштування, негативна репутація вчинення крадіжок, він є обвинуваченим, якого оголошено в розшук за ухвалою Харківського районного суду Харківської області, а тому наявні ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - відсутній.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані із залученням експертів для проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 628 гривень 04 копійки, що проводилась Харківським НДЕКЦ, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року по справі №611/54/20 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною 2 статті 185 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого за частиною 2 статті 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (ДВА) роки.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення з 04 лютого 2020 року по 29 квітня 2020 року в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з 04 лютого 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №6/92 СЕ-20 від 22 січня 2020 року в сумі 628 гривень 04 копійки, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Барвінківського районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року на мобільний телефон «ІPНОNE 6 PLUS», IMEI НОМЕР_2 , сім-картку оператора «Водафон» на номер НОМЕР_3 .

Речові докази - мобільний телефон «ІPНОNE 6 PLUS», IMEI НОМЕР_2 , сім-картку оператора «Водафон» на номер НОМЕР_3 та чохол-накладку «Avatti» повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Головуючий суддя М.П. Одарюк