Ухвала суду № 8900116, 01.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                                                                      К-16000/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

на постанову господарського суду Луганської області від 05 квітня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року

у справі № 12/64н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топцентр»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Топцентр» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі –відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14 грудня 2006 року № 0001352340 на суму 718365,85 грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 05 квітня 2007 року позов задоволено. Скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську про застосування до ТОВ «Топцентр»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 718365,85 грн. від 14 грудня 2006 року №0001352340. Стягнуто з бюджету на користь ТОВ «Топцентр»судові витрати у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року постанову господарського суду Луганської області від 05 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року та постанову господарського суду Луганської області від 05 квітня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ленінська МДПІ у м. Луганську провела виїзну планову перевірку ТОВ «Топцентр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 грудня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт №846/23/33242250 від 01 грудня 2006 року та довідку № 27/23-4 від 24 листопада 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що мало вираз у проведенні розрахункових операцій без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій на суму 143673,17 грн., нероздрукуванні відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та незабезпеченні зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій.

14 грудня 2006 року Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі акту перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001352040, яким згідно пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції розмірі 718365,85 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час виконання спірних господарських операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних операцій події фактичної поставки товарів та його оплати не співпадають у часі, у зв’язку з чим є правомірним застосування до спірних правовідносин норми пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також суд першої інстанції відзначив, що відповідачем пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що в межах спірних правовідносин а ні роздрібна, а ні оптова торгівля місця не мала, господарські операції з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів були здійснені на виконання цивільно-правових угод, а відповідач не довів, що отримання товару і готівкових коштів було здійснено в одному місці. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що до спірних правовідносин не застосовуються строки, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Аналогічні положення зазначені також в пунктах 21, 22 Порядку заняття торговельною діяльністю і правилах торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 108 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2004 року та 03 січня 2005 року між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан»(покупець) були укладені договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 26/12 на суму 52000,00 грн. та №03/01/05 на суму 130000,00 грн. відповідно, статтею 4 яких передбачено, що оплата товару за вказаними договорами здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця суми, зазначеної в пункті 2.2 статті 2 договорів, при цьому допускається перерахування грошових коштів частками, повна чи часткова оплата векселем та за згодою сторін оплата може здійснюватися іншим способом.

Фактична поставка товару на виконання вказаних договорів відбулася згідно податкових накладних № 1 від 26 грудня 2004 року на суму 41199,60 грн. та № 2 від 03 січня 2005 року на суму 129242,70 грн.

Грошові кошти від продажу паливно-мастильних матеріалів згідно вказаних договорів на суму 143673,17 грн. оприбутковані в касі підприємства шляхом обліку готівки у повній сумі фактичних надходжень у касовій книзі на підставі наступник прибуткових касових ордерів: № 1 від 24 грудня 2004 року, № 2 від 25 грудня 2004 року, № 3 від 26 грудня 2004 року, № 4 від 27 грудня 2004 року, № 5 від 28 грудня 2004 року, № 6 від 11 січня 2005 року, № 7 від 12 січня 2005 року, № 8 від 13 січня 2005 року, № 9 від 14 січня 2005 року, № 10 від 15 січня 2005 року, № 1 від 16 січня 2005 року, № 12 від 17 січня 2005 року, № 13 від 18 січня 2005 року, № 14 від 19 січня 2005 року, № 15 від 20 січня 2005 року та № 16 від 21 січня 2005 року.

В акті «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Топцентр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 09 грудня 2004 року по 30 вересня 2006 року»№ 846/23/33242250 від 01 грудня 2006 року (арк. справи 21) зазначено, що у період з 09 грудня 2004 року по 30 вересня 2006 року фактично підприємство здійснювало оптову торгівлю паливно-мастильними матеріалами з 09 грудня 2004 року по 27 січня 2005 року.

Таким чином, враховуючи характер господарських операцій з продажу позивачем на адресу ТОВ «Октан»паливно-мастильних матеріалів та порядку розрахунків за ними, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності порушень положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

До того ж, судом першої інстанції вірно зауважено щодо пропущення відповідачем встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 718365,85 грн. спірним рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 05 квітня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 05 квітня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна