Рішення № 89000306, 23.04.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/4110/16-ц

н/п 2/766/3060/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним посилаючись на ту обставину, що відповідно до кредитного договору №б/н від 19.03.2010 року ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 20000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. Станом на 20.04.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 27690,58 гривень. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.12.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.02.2018 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив у разі неявки відповідача до суду розглядати справу у його відсутність, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач надав до суду відзиві, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позов позивача вважав необгрунтованим, недоведеним та недоказаним. АТ «КБ «Приватбанк» не надав доказів про видачу відповідачу кредиту 19.03.2010 року у сумі 20 000 грн. Позивач не надав кредитного договору, де б було б вказано, що відповідач отримав кредит і має зобов`язання перед позивачем повернути його відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України. Згідно до п.2 ч.3 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» до банківських послуг належить відкриття поточних рахунків клієнтів. Анкета була заповнена відповідачем у відділенні Управління праці та соціального захисту населення на отримання допомоги при народженні дитини. Робітник АТ «КБ «Приватбанк» у стінах Управління надав відповідачу заяву для заповнення, перевірив правильність ідентифікації з паспортом і видав номер поточного рахунку у АТ «КБ «Приватбанк» для нарахування допомоги. В анкеті поставлено тільки одну галочку напроти ідентифікації клієнта з паспортом. Відповідач отримав банківську послугу у вигляді відкриття поточного рахунку. Позивач надав у позові доказ – Умови та Правила надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року. Але, в Умовах та Правилах, наданих позивачем, згадується Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року, який набрав чинності 01.01.2011 року. Виходячи, що Умови та Правила надання банківських послуг щонайменше від січня 2011 року і вони не могли бути затверджені раніше, а саме 06.03.2010 року. Наданий доказ у позові – Умови та Правила не мають відношення до дати 19.03.2010 року, тому посилання на пункти цього доказу у позові незаконні. Посилання позивача, що можливо ознайомитися з Умовами та Правилами надання банківських послуг у приміщенні АТ «КБ «Приватбанк» безпідставні, оскільки вказані умови надруковані на 94 сторінках і для цього потрібно багато часу. Крім цього, наданий позивачем розрахунок заборгованості, ніяк не відповідає позовній заяві. Ні на одному доказі, що надав позивач немає підпису відповідача і дати ознайомлення з цими документами.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Проте зазначив, що кредитними коштами дійсно відповідач користувалась та повертала їх. Після закінчення терміну дії карток відповідач отримав нові (в тому числі у 2011, 2012, 2013 рр.). Проте, відповідач не укладав кредитних договорів з банком. Тарифів і умов надання цих послуг відповідач не підписував. Не узгоджений був з відповідачем і відсоток за користування кредитом. Не заперечував, що анкета-заява від 19.03.2010 року підписана відповідачем по справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №б/н від 19.03.2010 року ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 20000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.

У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає.

За розрахунком банку станом на 20.04.2016 року за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 27690,58 гривень, із якої:

- 14055,45 гривень – заборгованість за кредитом;

- 11015,98 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 824,36 гривень – заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 гривень – штраф (фіксована частина);

- 1294,79 гривень – штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку не місять підпису відповідача.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, а також пеню та комісію.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.03.2010 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. У підписаній сторонами заяві від 19.03.2010 року не зазначена процентна ставка, строк повернення кредиту (користування ним), підстави та розмір нарахування комісій, а також відсутні умови щодо встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів) та їх розміру).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю довідку про умови кредитування та цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.03.2010 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (31.05.2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та комісії, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11015,98 грн. та заборгованості за пенею та комісією в розмірі 824,36 грн. не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 19.03.2010 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та заборгованості за пенею та комісією за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11015,98 грн. та заборгованості за пенею та комісією в розмірі 824,36 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 14055,45 грн.непогашеного тіла кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14055,45 грн.

Також, відповідно до ч.1, ч.2, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

З урахуванням викладеного, а також того, що судом задоволено заявлені позовні вимоги в частині 14055,45 гривень, що складає 50,76% від заявленої позивачем суми заборгованості, що становить 27690,58 гривень, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає, стягненню судовий збір у сумі 699,47 гривень, що відповідає 50,76% від сплаченої позивачем суми судового збору під час звернення до суду – 1378,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.207, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.03.2010 року в сумі 14055,45 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 699,47 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 24.04.2020 року.

Суддя С.І. Майдан