Рішення № 88999001, 28.04.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/808/20

Провадження № 2/539/623/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,

з участю секретаря - Шрейтер С.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_2 , Друга Лубенська державна нотаріальна контора про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіальної громади в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи ОСОБА_2 , Друга Лубенська державна нотаріальна контора про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.

У позові вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який проживав у АДРЕСА_1 і який за життя склав два заповіти, згідно яких він залишив земельну ділянку, площею 2,990 га, розташовану на території Войнихівської сільської ради Лубенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва йому - ОСОБА_1 , а 1/2 частину домоволодіння, розташовану в АДРЕСА_1 залишив йому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Крім цього, спадкоємцем на обов`язкову частку спадкового майна була дружина спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка постійно проживала з ним разом на момент смерті останнього.

При зверненні ним до державного нотаріуса Другої Лубенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, йому було видано свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку, а у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину домоволодіння відмовлено по причині відсутності правовстановлюючого документу.

Позивач ОСОБА_1 прохає суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 5/24 частини житлового будинку, загальною площею 61,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник позивача - адвокат Антіхович В.В. не з`явився, направив до суду заяву, в якій прохає розглянути справу без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач - Засульська сільська рада Лубенського району Полтавської області надіслала суду заяву, в якій справу прохає слухати без участі свого представника, щодо позовних вимог покладається на рішення суду.

Третя особа Друга Лубенська державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою, в якій прохає розглянути справу без участі представника, щодо позовних вимог покладається на рішення суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою, в якій прохає розглянути справу без її участі, щодо задоволення позову не заперечує.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, докази, надавши їм належну оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи…Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень…Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи…Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях… Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.02.2020 року, яке набрало законної сили 10.03.2020 року, по цивільній справі № 539/4637/19 року за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування встановлено і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29.05.2009 року виконавчим комітетом Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, актовий запис №19 (а.с.6), який був батьком позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 .

Своїм заповідальним розпорядженням від 08.01.2009 року, ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину житлового будинку з відповідної частиною господарських будівель НОМЕР_7 який знаходиться в АДРЕСА_1 , залишив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках (а.с.11).

Крім цього, обов`язкову частину спадщини мала дружина спадкодавця ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, однак, не оформила свої спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12.12.2011 року виконавчим комітетом Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, актовий запис №38 (а.с.54), яка була матір`ю позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 .

Своїм заповідальним розпорядженням від 13.07.2009 року, ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і усе те, на що за законом вона матиме право залишила ОСОБА_2 (а.с.55).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.02.2019 року, виданій державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме на відповідні частини домоволодіння, що належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу, а також у зв`язку з невизначеністю розміру частки, що належала ОСОБА_4 (а.с.12).

Крім цього, з вказаної постанови вбачається, що у Другій Лубенській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу №525/2009 року на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на підставі заяв про прийняття спадщини за заповітом від доньки спадкодавця ОСОБА_2 та сина спадкодавця ОСОБА_1 . Також, відповідно до ст.1241 ЦК України, на обов`язкову частку у спадщині є дружина спадкодавця ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, інших заяв немає.

Даним рішенням визначено, що спадкове домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної власності подружжя, тобто, кожному з них фактично належало по 1/2 частині (ст.60, ст.61 СК України) і після прийняття обов`язкової частки спадкового домоволодіння, ОСОБА_4 належало 2/24 частини будинку.

Враховуючи заповідальне розпорядження ОСОБА_4 , яким належне їй майно вона залишила ОСОБА_2 , позивачеві ОСОБА_1 залишається 5/24 частини спадкового домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , оскільки позивач та третя особа ОСОБА_2 успадкували по 5/24 частини будинку після смерті батька, а мати ОСОБА_4 успадкувала 2/24 частини будинку, яка також була і власником іншої 1/2 частини спадкового будинку.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

П. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Ч.ч. 3,4 ст. 3 зазначеного Закону, передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Зазначене викладене у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13.

Крім цього, порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 р. за № 12/5-126, в якому надано роз`яснення по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до набрання чинності Постанови КМУ від 05.08.1992 р. № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», якою вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.15-18).

Таким чином, спадкодавець набув право власності на частину вищевказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд до введення в дію наведених нормативно-правових актів, а саме в період часу з 1969 року по 1985 рік, так як виникнення права власності на нього не залежало від державної реєстрації цього права.

Розмір успадкованої частки після померлого батька ОСОБА_3 становить 5/24 частини.

Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості визнати право власності на частину домоволодіння, що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними та обгрунтованими, такими, що грунтуються на законі, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оплату судових витрат взяв на себе позивач і не прохає стягувати з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4,89,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіальної громади в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області (юридична адреса: с.Засулля, вул.Молодіжна,78 Лубенського району Полтавської області, Код ЄДРПОУ: 13955798 КОАТУУ: НОМЕР_5 ), треті особи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), Друга Лубенська державна нотаріальна контора (місце знаходження: м.Лубни пл.Вокзальна,7 Полтавської області, код ЄДРПОУ 02900084) про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 5/24 частини житлового будинку, загальною площею 61,7 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко