Рішення № 8899814, 09.04.2010, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-631/2010 р. Головуючий у I інстанції Білоус М.В. Категорія цивільна Доповідач Євстафіїв О.К.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Литвиненко І.В., суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М., при секретарі Штупун О.М., за участю: ОСОБА_5, представника Прилуцького міського голови спеціаліста І категорії юридичного відділу Прилуцької міської ради Андреєвої А.О., ОСОБА_8, яка представляє також інтереси ОСОБА_9, та їх представника ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги міського голови м. Прилуки, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до міського голови м. Прилуки, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про скасування розпорядження, визнання незаконним свідоцтва про право власності на жиле приміщення, скасування реєстрації місця проживання та за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про визнання незаконним вселення, виселення та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2009 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 предявили позов до ОСОБА_5, в якому просили, після уточнення позовних вимог, визнати незаконним вселення останнього в кім. АДРЕСА_1, усунути перешкоди, що чинить їм ОСОБА_5 у користуванні даним жилим приміщенням шляхом виселення останнього з цього приміщення, відшкодувати їм 1600 грн. 00 коп. моральної шкоди і судові витрати. Свої вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обґрунтовують тим, що вищевказана кімната належить їм на праві власності. У їх відсутність ОСОБА_5 без їхнього дозволу вселився до цієї кімнати та замінив замки на її вхідних дверях, помістив у дану кімнату свої речі; в ній час від часу мешкають невідомі особи, а вони - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не мають доступу до цієї кімнати. Вимоги добровільно звільнити їхню кімнату ОСОБА_5 проігнорував. Незаконними діями останнього, спрямованими на порушення їхнього права власності на кімнату, їм завдано моральної шкоди у вигляді необхідності докладання додаткових зусиль для організації нормального способу життя.

У вересні 2009 р. ОСОБА_5 предявив позов до Прилуцької міської ради, в якому, після уточнення позовних вимог, остаточно просив скасувати розпорядження міського голови м. Прилуки № 387-р від 23.11.2007 р. в частині передачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у спільну власність кім. АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності останніх на дану кімнату від 23.11.2007 р. та скасувати реєстрацію їх місця проживання в цій кімнаті. Свої вимоги ОСОБА_5 мотивував тим що ОСОБА_8 на початку 2002 р. виїхала з спірної кімнати на проживання у АДРЕСА_2, у звязку з чим в силу ст. 107 ЖК України договір найму нею спірної кімнати вважається розірваним з дня вибуття. На початку 2003 р. він звернувся до ВАТ „Будівельник” з проханням надати йому кімнату в гуртожитку. Керівництво даного товариства задовольнило його прохання і 28.05.2003 р. він отримав направлення для проживання у кімнаті, про яку йдеться. Після приведення кімнати у придатний для проживання стан він з кінця червня 2003 р. став постійно проживати у ній та уклав договір про електропостачання до даної кімнати. Розпорядження про безоплатну передачу у власність ОСОБА_8 й ОСОБА_9 спірної кімнати є незаконним, т.я. вони на момент прийняття цього розпорядження хоча й були зареєстровані в цій кімнаті, але не проживали в ній.

Ухвалою суду від 06.10.2009 р. зазначені вище позови обєднано в одне провадження.

Ухвалою суду від 23.11.2009 р. відповідача Прилуцьку міську раду замінено на належного відповідача міського голову м. Прилуки.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відмовлено, а позов ОСОБА_5 задоволено: скасовано розпорядження міського голови м. Прилуки № 387-р від 23.11.2007 р. в частині передачі у власність ОСОБА_8 кім. АДРЕСА_1, визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на дану кімнату, видане 06.12.2007 р. на підставі вказаного розпорядження, останніх знято з реєстрації у кімнаті, про яку йдеться.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, міський голова м. Прилуки посилається на таке.

ОСОБА_8 на законних підставах в 1991 р. вселилася до спірної кімнати і з поважної причини тимчасово не проживала у ній, але сплачувала плату за користування кімнатою й абонплату за комунальні послуги, а ОСОБА_5 не надав суду доказів про сплату квартплати й абонентської плати за комунальні послуги за користування кімнатою, про яку йдеться, у період з травня 2003 р. по 2009 р.

ОСОБА_5 не має права користування спірною кімнатою, оскільки його вселення до цієї кімнати відбулося без направлення адміністрації, рішення профкому ВАТ „Будівельник”, у віданні якого в той час перебував гуртожиток, де знаходиться спірна кімната, а також без ордеру на вселення. Крім того, ОСОБА_5 не проживає в даній кімнаті.

Останній протягом пяти років не звертався до суду з позовом про виселення ОСОБА_8 з кімнати, про яку йдеться, та про визнання за ним права користування даною кімнатою, незважаючи на те, що йому було відомо те, що ОСОБА_8 мала право користуватися цією кімнатою, і про виникнення в неї права власності на дане жиле приміщення. На момент приватизації спірної кімнати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ОСОБА_5 не було визнано право користування цією кімнатою. Крім того, приватизація даної кімнати ОСОБА_8 і ОСОБА_9 здійснена на підставі всіх необхідних для цього документів, подання яких передбачено п. 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, що затверджене наказом Держжитлокомунгоспу України від 15.09.1992 р. № 56.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі зазначають наступне.

Судом не взято до уваги, що ОСОБА_8 була зареєстрована у спірній кімнаті до моменту вселення в неї ОСОБА_5 і що вона зареєстрована у ній по даний час, що вона дбала про цю кімнату, зокрема робила в ній ремонт, сплачувала квартплату й абонплату за спожиті комунальні послуги, що на імя ОСОБА_8 оформлено договір найму даної кімнати й відкрито особовий рахунок.

Судом визнано, що вони втратили право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України. Але до спірних правовідносин мала бути застосована не ця стаття, а гл. 4 ЖК України та порядок користування жилою площею в гуртожитках.

Вселення ОСОБА_5 до кімнати, про яку йдеться, є незаконним, оскільки воно відбулося без дотримання вимог, встановлених ч. 2 ст. 128 ЖК України. Так, ОСОБА_5 не перебував з вказаним товариством у трудових правовідносинах, рішення адміністрації й профкому даного товариства про надання йому в користування спірної кімнати не приймалося і, відповідно, ордер на заселення ОСОБА_5 у дану кімнату не видавався.

У судовому засіданні представник Прилуцького міського голови, ОСОБА_8, яка представляє також і інтереси ОСОБА_9, та представник останніх підтримали свої апеляційні скарги та визнали апеляційні скарги один одного, а ОСОБА_5 апеляційні скарги не визнав. Сенс заперечень останнього зводиться до того, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга Прилуцького міського голови підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_8 і ОСОБА_9 частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 у 2002 р. вибула з кім. АДРЕСА_1 на інше місце проживання у звязку з хворобою дитини, що у 2003 р. вона взнала про те, що ця кімната стала непридатною для проживання і що з цього року в ній стали проживати інші особи, що ОСОБА_8 з 2003 р. не зверталася до суду за відновленням права користування спірною кімнатою, не надала суду доказів сплати плати за користування даною кімнатою, не підтримувала її у належному стані, а отже, вона пропустила строк позовної давності. ОСОБА_5 тривалий час проживає у спірному жилому приміщенні, сплачує плату за користування ним і вартість спожитих комунальних послуг, що претензій до ОСОБА_5 щодо законності його проживання в цьому приміщенні від балансоутримувача будинку не надходило. Але даних висновків суд дійшов за неповно зясованих обставин, що мають значення для справи.

Так, по справі встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до 13.04.2006 р. спірне жиле приміщення мало статус жилої кімнати в гуртожитку, який перебував в оперативному управлінні Орендно-виробничого кооперативу „Будівельник”; правонаступником цього кооперативу стало ВАТ „Будівельник”.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 15.03.1992 р. по даний час зареєстровані у АДРЕСА_1 в м. Прилуки. Дану жилу площу ОСОБА_8 з її неповнолітнім сином ОСОБА_9 було надано Орендно-виробничим кооперативом „Будівельник” як кімнату в гуртожитку у звязку з перебуванням ОСОБА_8 у трудових правовідносинах з вказаним кооперативом. Ці обставини підтверджуються паспортом ОСОБА_8 та копією її трудової книжки (витяг з паспорта ОСОБА_8 і копія трудової книжки у матеріалах адміністративної справи Прилуцького міськрайонного суду № 2-а-34/08 за позовом ОСОБА_5 до Прилуцької міської ради про скасування розпорядження ради на а.с. 41-43, 30-34).

28.05.2003 р. ОСОБА_5 отримав у ВАТ „Будівельник” направлення на заселення до спірної кімнати (його копія на а.с. 9), після чого він заселився до цієї кімнати і користується нею по даний час. Зокрема, ОСОБА_5 сплачує плату за користування даним жилим приміщенням і вартість спожитої електроенергії, що підтверджується документами на а.с. 5, 9-10, 69, 70.

Останній пояснив, що на момент заселення у дану кімнату він не перебував у трудових правовідносинах з ВАТ „Будівельник” і не перебував на обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, що ордер на заселення в спірну кімнату йому не видавався.

Місце проживання ОСОБА_5 у кімнаті, про яку йдеться, не зареєстроване; з дати вселення до цієї кімнати по 27.06.2003 р. його місце проживання було зареєстроване у АДРЕСА_3, а з 03.01.2004 р. по даний час місце його проживання зареєстроване у АДРЕСА_4 що підтверджується паспортом останнього (витяг з нього на а.с. 13-17).

З листа Прилуцького міськвиконкому від 19.02.2007 р. № 012-10/7-199 вбачається, що рішенням Прилуцького міськвиконкому від 13.04.2006 р. № 175 кімнаті АДРЕСА_1 надано статус жилої квартири у будинку (копія даного повідомлення на а.с. 12).

Пунктом 1.7 розпорядження Прилуцького міського голови від 23.11.2007 р. у власність ОСОБА_8 передано кім. АДРЕСА_1. На підставі даного розпорядження Прилуцькою міською радою 06.12.2007 р. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 видано свідоцтво про право спільної часткової власності на вказану кімнату. На підставі зазначеного свідоцтва право власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на спірну кімнату зареєстровано в КП „Прилуцьке МБТІ” (копії даних документів на а.с. 4, 33, 34). На момент прийняття оспорюваного ОСОБА_5 розпорядження міського голови ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не було визнано такими, що втратили право користування кімнатою, про яку йдеться.

Наведені обставини справи жодним з учасників судового розгляду не оспорюються.

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Згідно з п.п. 2, 9, 14 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання, жила площа в них надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету, право користування жилою площею в гуртожитку у особи виникає з моменту вселення її у гуртожиток на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера. ОСОБА_5 вселився у спірне жиле приміщення не у звязку з роботою у ВАТ „Будівельник”, в оперативному управлінні якого в той час перебував гуртожиток, де знаходиться це приміщення. Крім того, спільне рішення адміністрації й профспілкового комітету ВАТ „Будівельник” про надання ОСОБА_5 у користування кімнати, про яку йдеться, не приймалося і ордер на вселення до цієї кімнати останньому вказаним товариством не видавався. Отже ОСОБА_5 вселився й користується спірною кімнатою з порушенням перелічених вище пунктів Примірного положення про гуртожитки, тобто незаконно.

Законність приватизації ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кім. АДРЕСА_1 вправі оспорити Прилуцька міська рада, але вона не вважає її незаконною, що вбачається з сенсу відповіді Прилуцького міськвиконкому від 19.02.2007 р. № 012-10/7-199 на звернення ОСОБА_5 з цього приводу (а.с. 12).

Приймаючи оспорюване ОСОБА_5 розпорядження про передачу ОСОБА_11 у власність спірного житла, Прилуцький міський голова діяв від імені Прилуцької міської ради; свідоцтво про право власності ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на це житло видала Прилуцька міська рада. Тож в силу ст. 30 ч. 2 ЦПК України міський голова м. Прилуки є неналежним відповідачем по даній справі.

Оскільки ОСОБА_5 незаконно користується кім. АДРЕСА_1, то він не має права оспорювати документи про право власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на це жиле приміщення та скасування реєстрації місця проживання останніх у даному приміщенні, т.я. навіть у випадку визнання вказаних документів незаконними і скасування реєстрації цих осіб у спірній кімнаті в ОСОБА_5 не виникне право користування даним приміщенням. З цих же мотивів він не вправі чинити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перешкод у користуванні належною їм кімнатою, а отже, він підлягає виселенню з неї без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не надано суду доказів завдання їм ОСОБА_5 моральної шкоди, відшкодувати яку вони вимагають у своїй позовній заяві.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням рішення про задоволення позову ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в частині виселення ОСОБА_5 з кім. АДРЕСА_1, про відмову в задоволенні їхніх вимог про відшкодування моральної шкоди та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України апеляційний суд зобовязаний перерозподілити судові витрати по справі.

Згідно з довідкою КП „Прилуцьке МБТІ” від 26.02.2010 р. (а.с. 126), інвентарна вартість спірної кімнати становить 9174 грн. 00 коп.

З ОСОБА_5 належить стягнути документально підтверджені ОСОБА_8, ОСОБА_9 і виконкомом Прилуцької міської ради судові витрати, а саме: ОСОБА_8 судовий збір і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи за предявлення позову в сумах 8 грн. 50 коп. і 37 грн. 00 коп. (квитанції на а.с. 29, 30) та за подання апеляційної скарги в сумах 8 грн. 50 коп. і 18 грн. 50 коп. (квитанції на а.с. 106, 107), ОСОБА_9 судовий збір і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи за подання апеляційної скарги в сумах 31 грн. 62 коп. та 111 грн. 50 коп. (квитанції на а.с. 124, 125), виконкому Прилуцької міської ради - судовий збір і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумах 25 грн. 25 коп., 120 грн. 00 коп. і 24 грн. 87 коп. (примірники платіжних доручень і квитанція на а.с. 110, 111, 140, 141).

Крім того, оскільки ОСОБА_5 за подання позову сплачено лише 17 грн. 00 коп. судового збору і 37 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, то з нього на користь держави належить стягнути, виходячи з ціни позову та характеру позовних вимог, недоплачені 83 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і 86 грн. 64 коп. судового збору.

Конкретний розмір судових витрат по справі апеляційним судом визначено й відшкодовано за ставками, встановленими п/п п/п „а”, „б”, „д”, „з” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито” і п. 1 розд. 1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою КМУ від 21 грудня 2005 р. № 1258 (з наступними змінами).

Апеляційним судом постановлене рішення, крім вищевказаних, на підставі ще й таких норм матеріального права: ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, ст.ст. 127-131 ЖК УРСР, ст.ст. 16 ч. 2 п.п. 3, 4, 317, 391 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 1, 316 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу міського голови м. Прилуки задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково; рішення Прилуцького міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до міського голови м. Прилуки, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про скасування розпорядження міського голови м. Прилуки від 23 листопада 2007 року № 387-р в частині передачі у власність ОСОБА_8 кім. АДРЕСА_1, визнання незаконним свідоцтва про право власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на кім. АДРЕСА_1, виданого 06 грудня 2007 р. Прилуцькою міською радою, та зняття їх з реєстрації у кім. АДРЕСА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_5 з кім. АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У задоволенні вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 відшкодування судових витрат на користь:

- ОСОБА_8 в сумі 72 (сімдесят дві) грн. 50 коп.,

- ОСОБА_9 в сумі 143 (сто сорок три) грн. 12 коп.,

- виконавчого комітету Прилуцької міської ради 169 (сто шістдесят девять) грн. 87 коп.,

- місцевого бюджету 74 (сімдесят чотири) грн. 74 коп. судового збору,

- державного бюджету м. Чернігова 83 (вісімдесят три) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок № 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: