Ухвала суду № 88996983, 28.04.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 757/31389/19

Номер провадження 4-с/404/61/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого судді Павелко І.Л.

за участі секретаря Пилипенко Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому скаргу ОСОБА_1 заінтересовані особи державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кузьмишин Едуард Миколайович, боржник ТОВ « Євролізінг Україна» про визнання дій державного виконавця незаконними та вчинити певні дії ,-

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в якій просить визнати протиправною бездіяльність державного виконаця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кузьмишин Едуард Миколайович в виконавчому провадженні № 57842841 повернення виконавчого документа та скасувати постанову від 23.05.2019 року про повернення виконавчого листа.

Скаргу обґрунтовує тим, що державний виконавець не виконав всі дії про виявленню майна боржника у третіх осіб, не зробив запиту до податкової служби.

Заслухавши пояснення скаржника його представника, дослідивши докази по справі в їх сукупності суд находить скаргу яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону №1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ст. 6 Закону №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.02.2018 №790/к, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є органом державної виконавчої служби, у складі якого утворено відділ примусового виконання рішень, Закону України «Про виконавче провадження»

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 7 Закону №1403-VIII відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листі/в та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом №1403-VIII.

Встановлено, що відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 31.10.2018 року було стягнуто з ТОВ « Євролізінг Україна» на користь ОСОБА_1 в порядку застосування нікчемного правочину 36 852 грн.78 коп.

Відповідно до постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кузьмишин Е.М. від 05.12.2018 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ « Євролізінг Україна» на користь ОСОБА_1 в порядку застосування нікчемного правочину 36 852 грн.78 коп.

Відповідно до поставнови від 05.12.2018 року було приєднано зазначене вище виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 16.06.2017 року були арештовані рахунки боржника в АТ «УкрСиббанк», АТ «Райфазен Банк Аваль» по зведеному виконавчому провадженні та все майно боржника (а.с.31,32).

Платіжні дорученні з банків було повернути за відсутністю коштів у боржника.

Державним виконавцем було зроблені запити до управління контролю за благоустроєм, національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (а.с.45) де відповідно до відповідей майна та цінних паперів не виявлено.

Відповідно до постанови від 27.02.2018 року винесено постанову про розшук майна боржника (а.с.63).

Державним виконавцем 26.02.2019 року направлено листа до Управління поліції в печерському районі головного управління національної поліції в м. Києва про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. п. 6, 9, 11, 12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (надалі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

Запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.

Отже, вимога державного виконавця і запит державного виконавця є окремими формами вчинення державним виконавцем своїх процесуальних повноважень у виконавчому провадженні, вимоги до яких встановлені Законом №1404-VIII та Інструкцією.

Таким чином, при розгляді скарги боржника в порядку здійснення судового контролю за виконанням Рішення суд, насамперед, має перевірити, чи відповідають форма і зміст Вимог і Запиту вимогам Закону №1404-VIII та Інструкції.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, вимога державного виконавця і запит державного виконавця до боржника, складені державним виконавцем, які здійснює виконавче провадження, на підставах, передбачених ст. 18 Закону №1404-VIII і оформлені у відповідності до вимог п. п. 9, 11, 12 розділу І Інструкції, є правомірними (передбаченими законодавством про виконавче провадження) способами реалізації державним виконавцем права на отримання відомостей про майновий стан (доходи і майно) боржника, а також необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі - конфіденційної.

Так, відповідно до ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб виконавця тягне та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Правам державного виконавця кореспондують обов`язки сторін виконавчого провадження, насамперед - боржника.

Так, відповідно до п. 3 ч. 5ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Отже, наведені положення ст. ст. 13, 18,26 Закону України «Про виконавче провадження» наділяють державного виконавця правом шляхом надсилання боржнику обов`язкової до виконання вимоги державного виконавця витребовувати у боржника декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, а також з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі - конфіденційну.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження ВП №57842841 постановою державного виконавця від 05.12.2018 про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язав боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження ВП №57842841 державним виконавцем не витребовувалась у боржника інформація щодо його майнового стану та її документальне підтвердження.

Судом встановлено, що такий обов"язок з подання державному виконавцеві декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, що необхідно для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної, а також пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, передбачений п. 18 ч. 3, ч. 4 ст. 18 і п. п. 3, 5, 6 ч. 5 ст. 19 Закону №1404-VIII, боржник не виконав .

Норми Закону №1404-VIII (зокрема, ст. ст. 11-13) не забороняють державному виконавцеві встановлювати боржникові строк для виконання його законних вимог тривалістю 5 робочих днів. Так норми п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону №1404-VIII встановлюють боржнику саме 5-денний строк для подання державному виконавцеві декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, а тому суд дійшов висновку, що боржник свідомо не вживає заходів щодо виконання рішення суду, не виконав свій обов"язок щодо подання декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, але такой строк не був встановолений державним виконавцем щодо виконання боржником.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Проте, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, повноваження державного виконавця щодо витребовування у боржника пояснень, довідок, документів, інформації про доходи і майно боржника, в тому числі - конфіденційної,в тому числі баланс підприємства, які передбачені ч. ч. 3, 5 ст. 18, п. 3 ч. 5 ст. 19, ст. 53 Закону №1404-VIII, носять дискреційний характер.

За змістом п. 21 ч. 3 і ч. 5 ст. 18 Закону №1404-VIII отримання державним виконавцем від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, а також здійснення державним виконавцем безпосереднього доступу до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних, є правом, а не обов`язком державного виконавця.

При цьому державний виконавець на власний розсуд визначає джерела отримання інформації про майно та доходи боржника, а також черговість і порядок здійснення в межах виконавчого провадження процесуальних дій щодо безоплатного одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної, з метою захисту інтересів стягувача, а також здійснення доступу до інформації про боржника, його майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Положення п. 21 ч. 3 і ч. 5 ст. 18 Закону №1404-VIII жодним чином не обмежують державного виконавця у реалізації ним процесуальних прав, передбачених п. 3 ч. 3 і ч. 4 ст. 18 та ст. 53 Закону №1404-VIII.

Судом встановлено, що перш ніж надіслати боржнику оскаржувані вимогу і запит суб"єктом оскарження з метою отримання відомостей про дебіторську заборгованість боржника, необхідно було зробити запити до органів доходів і зборів але запити виконані не були.

Отже, перш ніж надіслати повернути виконавчий лист без виконання державний виконавець не вичерпав усі передбачені ст. ст. 18, 54 Закону №1404-VIII можливості щодо отримання відомостей про доходи і майно боржника від органів доходів і зборів.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 3, 15, 80,81,383 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження»,суд ,-

Постановив:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кузьмишин Едуарда Миколайовича в виконавчому провадженні № 57842841 про повернення виконавчого документа та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Кузьмишин Едуарда Миколайовича від 23.05.2019 року про повернення виконавчого листа № 404/8417/15-ц виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда відновивши провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення вищезазначених строків або якщо її не скасовано після розгляду справи в Кропивницькому апеляційному суді Кіровоградської області.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Повний текст ухвали складено 28.04.2020 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда І. Л. Павелко