Рішення № 88996551, 22.04.2020, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/172/20

Провадження № 2/350/238/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 квітня 2020 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Максиміва І.В.

при секретарі Видойник І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь борг за договорами позики в розмірі 2640 доларів США, що еківалентно 64231 грн. 40 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 05 червня 2019 року відповідач ОСОБА_2 взяв у нього в позику 800 доларів США, які зобов`язався повернути до 11 червня 2019 року. Договором позики передбачено неустойку за кожен день протермінування у розмірі 1% від суми позики. Одержання відповідачем вказаної суми грошей підтверджується розпискою про отримання позики. Однак до теперішнього часу відповідач борг не повернув, чим порушив взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку відмовляється повернути вказану суму боргу.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, направив суду заяву в якій свої позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задоволити, розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 247, 280-282 ЦПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Судом встановлено, що 05 червня 2019 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 800 доларів США, які останній зобов`язувався повернути до 11 червня 2019 року, а в разі неповернення коштів у зазначений вище строк, зобов`язався сплатити неустойку за кожен день протермінування у розмірі 1% від суми позики, що підтверджується письмовою розпискою, складеною ОСОБА_2 05.06.2019 року (а.с. 25).

Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з умовами договору позики від 05 червня 2019 року позичальник зобов`язався повернути позику у термін до 11 червня 2019 року.

Однак відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті на себе за договором позики від 05 червня 2019 року зобов`язання, своєчасно не повернув суму грошових коштів, отриману в позику.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якшо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму віповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, станом на момент пред`явлення позову до суду, а саме 27 січня 2020 року, сума боргу ОСОБА_2 становить 2640 доларів США, з яких: 800 доларів США основний борг, 1840 доларів США неустойка за 230 днів протермінування (800 х 1% х 230).

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року, яка є обов`язковою для врахування судами України.

Вказаним договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні зазначеного боргу в розмірі 800 доларів США за офіційним курсом НБУ не вбачається.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору позики та відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача позики та інших складових грошового зобов`язання підлягає судовому захисту, а відповідно позов про стягнення заборгованості за договороми позики підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за договором позики від 05 червня 2019 року у розмірі 2640 доларів США, з яких 800 доларів США основний борг та 1840 доларів США неустойка за 230 днів протермінування.

Згідно ст. 5 ч.1 п.9 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.12.2018 (а.с.7), а тому відповідно до закону звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 05 травня 2019 року у розмірі 2640 (дві тисячі шістсот сорок) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (отримувач коштів: УК у Рожнят. р-ні/ Рожнят. р./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37795394; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA 028999980313121206000009385; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

За заявою відповідача, поданою до суду у тридцятиденний строк з часу отримання його копії, заочне рішення може бути переглянуте Рожнятівським районним судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Максимів І.В.

Повний текст рішення складений 28 квітня 2020 року.