Ухвала суду № 88995836, 24.04.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2020 Справа №607/20857/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурора Лушкіна І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

та захисника адвоката Бакалець І.Г.

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010001331 від 04 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Тернопільської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010001331 від 04 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Під час розгляду в судовому засіданні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, прокурор зазначив, що слід продовжити застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до двох місяців, оскільки строк зазначеного запобіжного заходу закінчується та на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики, які існували під час застосування вказаного запобіжного заходу останньому, не зменшились, зокрема, ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Бакалець І.Г. в судовому засіданні заперечив щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та просить змінити запобіжний захід його підзахисному на цілодобовий домашній арешт, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення його процесуальної поведінки та зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та враховуючи думку прокурора, який вважає за необхідне продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника обвинуваченого – адвоката Бакальця І.Г. про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, та думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримав зазначене клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 квітня 2020 року. Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 стало наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор вказує на необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, з огляду на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме ризиків того, що обвинувачений зможе переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове увязнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» ( ОСОБА_2 v. Moldova).

Також слід зауважити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого. Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Обґрунтовуючи наявність ризиків, що визначають доцільність продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, прокурор обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів неможливість застосування інших більш м`яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього прокурором не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В той же час, розглядаючи клопотання захисника обвинуваченого про заміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати на даний час, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних даних, які обґрунтовують підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, суд вважає, що запобігти ризикам, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та на які посилається прокурор - зможе і більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, однак лише сама тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати, не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Таким чином, вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Також під час розгляду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Бакальця І.Г. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме ризики того, що обвинувачений зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Однак існування зазначених ризиків не виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та не можуть бути підставою для подальшого втручання у право особи на свободу. Крім того в судовому засіданні не встановлено, що запобігти вказаним ризикам зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому суд, зважаючи на наявність в обвинуваченого місця постійного проживання – АДРЕСА_1 , приходить до переконання про необхідність застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків. Таким запобіжним заходом є цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Бакальця І.Г. слід задовольнити та змінити раніше застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, при цьому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час, на думку суду, не зможе запобігти наявним ризикам.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст. ст. 331, 369, ч. 1, 2 ст. 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Бакалець І.Г. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту – задовольнити.

Змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 – цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; носити засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до 00 год. 00 хв. 23 червня 2020 року.

Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_1 до місця його проживання і звільнити з-під варти.

Судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010001331 від 04 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, відкласти на 15.30 год. 25 травня 2020 року.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт передати на виконання та контроль за поведінкою обвинуваченого в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , його захиснику та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо