Рішення № 88993969, 17.03.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/8113/19

Провадження №2/521/430/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що 13 січня 2019 року по вулиці Люстдорфська дорога у місті Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , а також автомобілю марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Позивач вказував, що в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відшкодовувати заподіяну шкоду повинен ОСОБА_2 як особа, яка цієї шкоди завдала, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану унаслідок ДТП, у розмірі 47 334,10 гривень; суму, сплачену за складання висновку про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого унаслідок ДТП, у розмірі 1 515,00 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_2 скористався правом подачі відзиву на позов, надав до суду відзив на позовну заяву, у якій, заперечуючи проти позовних вимог, вказував на те, що збитки, заподіяні унаслідок ДТП, що сталась за участю сторін, мають бути відшкодовані за рахунок ПрАТ «Київський страховий дім», адже ОСОБА_2 застрахував свій транспортний засіб згідно із полісом ПрАТ «Київський страховий дім». Крім того, представник відповідача вказував на те, що висновок про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого унаслідок ДТП, складений ТОВ «Авто Одекс» викликає сумнів щодо його достовірності, адже складений, на думку представника ОСОБА_2 , із порушенням законодавства. Також сторона указувала на те, що установа, яка ремонтувала автомобіль позивача, не була узгоджена із відповідачем, а квитанція до прибуткового касового ордеру №01 від 23 лютого 2019 року на суму 46 143,24 гривень, яку сплатив позивач за ремонт автомобіля, викликає певний сумнів, звертає увагу на дату сплати суми та дату квитанції із різницею у часі у рік.

Позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив ОСОБА_2 , указуючи, зокрема, про те, що відповідний висновок про оцінку вартості матеріального збитку складений у встановленому законом порядку, а дата на квитанції до прибуткового касового ордеру №01 від 23 лютого 2019 року щодо сплати була складена із опискою. ОСОБА_1 сплатив дійсно указану суму 23 лютого 2019 року. ОСОБА_1 звертався із повідомленням про ДТП до ПрАТ «Київський страховий дім» та МТСБУ, однак, йому стало відомо, що членство ПрАТ «Київський страховий дім» у МТСБУ припинено, але відомості щодо оголошення ПрАТ «Київський страховий дім» банкрутом відсутні.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» у відкрите судове засідання не з`явився, товариство повідомлялось про розгляд справи належним чином, причини неявки представника суду не відомі.

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України у відкрите судове засідання не з`явився, бюро повідомлялось про розгляд справи належним чином, причини неявки представника суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, взявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд дійшов наступного висновку.

Під час розгляду цивільної справи і на підставі присутніх в ній доказів, судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно із постановою Малиновського районного суду міста Одеси у справі про адміністративне правопорушення №521/1688/19 від 28 лютого 2019 року, суд встановив наявність в діях ОСОБА_2 порушення п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України під №1306 від 10 жовтня 2001 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Дане судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 82 ч. 1, 3, 4 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спираючись на вказані норми закону суд доходить висновку, що згадана ДТП відбулась за наявності вини ОСОБА_2 , суд вбачає даний факт встановленим та таким, що не підлягає подальшому доказуванню.

ДТП за участю вказаних автотранспортних засобів призвела, зокрема, до заподіяння механічних пошкоджень автомобіля марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У матеріалах справи присутній Звіт №23-01/19 про визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ, вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 29 березня 2019 року, складений ТОВ «Авто Одекс», відповідно до висновків якого вартість відновлювального ремонту КТЗ «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 46 508,24 гривень, вартість матеріального збитку, заподіяного КТЗ «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП, 32 069,77 гривень.

Проте, сторона відповідача не погодилась із вищевказаним висновком експерта, указувала на те, що даний висновок викликає сумнів щодо його достовірності.

Але стороною відповідача не було здійснено необхідних заходів, наприклад, для проведення повторної експертизи, у зв`язку із чим суд вбачає обґрунтованим вважати присутній у матеріалах Звіт №23-01/19 про визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ, вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 29 березня 2019 року, складений ТОВ «Авто Одекс», допустимим та належним доказом заподіяної майнової шкоди позивачу.

Як вбачається із квитанції до прибуткового ордеру ТОВ «Автогруп Одеса», №0/1 від 23 лютого 2019 року ОСОБА_1 сплачено 46 143,24 гривень за ремонт автомобіля.

Як зазначає ст. 1166 ч. 1, 3 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1187 ч.1,2 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання. При цьому, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлює ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно із ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 509 ч. 1, 2 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 3 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Однак, відповідно до п. 14 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року, №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Пунктом 15 вказаної постанови передбачено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону N 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як згадувалось раніше, згідно із ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, вирішуючи питання про розмір належної до стягнення суми матеріальної шкоди, судом було звернуто увагу на той факт, що у матеріалах справи відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобілю марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 під час ДТП за участю сторін.

У позасудовому порядку позивач страхового відшкодування не отримав.

Судом звернуто увагу, що відповідно до листа МТСБУ №3.1-04/3389 від 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що членство ПрАТ «Київський страховий дім» у бюро припинено, відомості про оголошення ПрАТ «Київський страховий дім» банкрутом відсутні.

У силу ст. 979, 980 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як роз`яснюють ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 28). У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29).

Але, згідно ст. 1194 ч.1 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім того, як вбачається у постанові Верховного суду України від 26 жовтня 2016 року по справі №6-954цс16, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. Право потерпілої особи на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинено або обмежено договором, стороною якого потерпілий не був, хоча цей договір і був укладений на користь третіх осіб. Таким чином, потерпіла сторона на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак, за загальним правилом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12 ч.3, ст. 81 ч.1,6 ЦПК України).

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Таким чином, суд доходить висновку, що у даному випадку власник майна має право на відшкодування, що дорівнює 46 143,24 гривень.

Також позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму, сплачену за висновок про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого унаслідок ДТП, у розмірі 1 515,00 гривень.

Згідно із квитанцією №20645841 від 10 травня 2019 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Авто Одекс» за оцінку матеріального збитку автомобілю 1 500,00 гривень.

У зв`язку із чим суд доходить висновку про доцільність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму, сплачену за висновок про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого унаслідок ДТП, у розмірі 1 500,00 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат, а саме: суму оплаченого судового збору - у розмірі 768,00 гривень.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану унаслідок ДТП, у розмірі 46 143,24 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 768,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму, сплачену за висновок про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого унаслідок ДТП, у розмірі 1 500,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 24 травня 1996 року.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» - місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716.

Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України - місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131.

Суддя: І.В. Плавич