Ухвала суду № 88992610, 23.04.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6152/17

Провадження № 2/461/45/20

УХВАЛА

23.04.2020 року Галицький районний суд м. Львова

у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Рудницької А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільній справі за позовом а позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Львівського міського округу Ткачук Г.І., приватного нотаріуса Львівського міського округу Амбросійчук Л.В., П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить: 1) визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_2 ; 2) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 ; 3) визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні 23 квітня 2020 року позивачем ОСОБА_3 було заявлене клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи для вирішення питання можливості впливу психічного захворювання ОСОБА_4 на її дії щодо складення спірного заповіту.

Представник позивача клопотання підтримав та просив суд задовольнити. Зазначив, що без проведення вказаної експертизи неможливо здобути необхідні для справи докази.

Відповідач ОСОБА_2 проти призначення експертизи заперечила. Пояснила, що ОСОБА_4 під час складання заповіту перебувала у нормальному психічному стані, розуміла свої дії. Вважає призначення експертизи способом затягування строків розгляду справи.

З пояснень третьої особи – приватного нотаріуса Львівського міського округу Ткачук Г.І. вбачається, що ОСОБА_4 приходила до неї на консультацію з приводу складання заповіту. Під час консультації зазначала, що хоче заповісти все майно внучці ОСОБА_2 , оскільки її син має сумнівних друзів, тому заповідати йому своє майно вона не хотіла. 18 травня 2012 року вона вдруге прийшла до контори та з її слів був складений заповіт на відповідача ОСОБА_2 . З документів, які були надані ОСОБА_4 , вбачалося, що хоча остання і називала ОСОБА_2 онукою, така дочкою її сина записана не була. У заповіті написано онука, оскільки сама ОСОБА_4 наполягала на такому формулюванні. Обов`язку встановлювати родинні відносини у даному випадку у нотаріуса немає. Сумнівів щодо сприйняття дійсності, дієздатності ОСОБА_4 у нотаріуса не виникало.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_2 та була сусідкою померлої ОСОБА_4 , яка проживала спільно зі своїм сином ОСОБА_7 . Приблизно з 2005 року поведінка ОСОБА_4 змінилася. Така вказувала на можливі психічні розлади, зокрема: остання ходила по балкону і говорила сама до себе, одного разу хотіла вистрибнути з балкону, проте зачепилася рукою і не впала. ОСОБА_4 відвідувала якусь релігійну організацію, з часом почала виносити з квартири речі і комусь їх передавати. Періодично, коли син не проживав з нею, ОСОБА_4 ходила по квартирах, просила їсти. Відповідач ОСОБА_2 не доглядала за спадкодавцем, її не бачили в будинку. Останні два роки перед смертю ОСОБА_4 не проживала в своїй квартирі, а приїздила лише один раз на місяць для отримання пенсії. Повідомляла сусідів, що проходила лікування, проте назву медичного закладу не вказувала. В останні роки життя, на думку свідка, в ОСОБА_4 була адекватна поведінка.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він є знайомим сина ОСОБА_4 – ОСОБА_9 перебував у місцях позбавлення волі. В цей час він декілька разів дзвонив свідку та просив заходити до його матері, оскільки йому було відомо, що остання не має засобів до існування. Ще у 1990-х роках ОСОБА_4 вступила до якоїсь релігійної організації, виносила та десь дівала речі з квартири. Зі слів сусідів та ОСОБА_10 свідку відомо, що ОСОБА_4 проходила лікування від психічних захворювань.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України.).

Частина 2 ст. 76 ЦПК України передбачає, що одним із доказів є висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 104 ЦПК України).

Беручи до уваги зазначене, пояснення третьої особи та свідків, суд вважає за необхідне клопотання позивача задовольнити та призначити проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої поставити визначені судом питання. Проведення експертизи необхідно доручити експертам Комунального неприбуткового підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня».

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

Керуючись ст. 258-260 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_3 про призначення експертизи - задовольнити.

Призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_4 , а також поставленого їй діагнозу (хронічний маячний розлад), чи могло психічне захворювання останньої тягнути неможливість усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними?

2) чи могла ОСОБА_4 18 травня 2012 року під час складання заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними?

Проведення експертизи доручити експертам Комунального неприбуткового підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня».

Попередити експерта про кримінальну відповідальність по ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Витрати по проведенню експертизи покласти на позивача.

Для провадження експертизи надати експерту:

- матеріали даної цивільної справи;

- медичні документи ОСОБА_4 .

Провадження у справі на період проведення експертизи – зупинити.

Повний текст ухвали складений 27 квітня 2020 року.

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту постановлення.

Суддя Л.Д. Фролова