Рішення № 88992289, 29.04.2020, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/229/19

Провадження № 2/327/6/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2020 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Завіновської А.П.,

при секретарях судового засідання - Захаренко А.В., Літвіновій Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

04.07.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду із наведеним вище позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначало наступне.

24.04.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» (раніше ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 уклали договір № ZPBRGK00000021 (далі - Договір), згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 22 000, 00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 24.04.2017 року.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, водночас остання порушила умови Договору і має прострочену заборгованість станом на 30.05.2019 року на загальну суму 170 192, 63 грн., яка склалася з тіла кредиту - 17 474, 34 грн., відсотків за користування кредитом - 49 275, 93 грн., комісії - 1 680,00 грн. та пені - 101 762, 36 грн.

ОСОБА_1 в добровільному порядку не вжила заходів щодо погашення заборгованості, а тому АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

З огляду на вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище суму заборгованості за кредитним договором, а також суму понесених судових витрат у розмірі 2 552, 89 грн.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 07.08.2019 року у вказаній справі було відкрито провадження та її призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 08 год. 30 хв. 28.08.2019 року (а.с. 31). В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз на 10 год. 00 хв. 29.04.2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутність, зокрема зазначивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Виходячи з позиції, викладеної в судовому засіданні, - 20.02.2020 року, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі за наявності для цього правових підстав (а.с. 92, 127).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив не подала (а.с. 114-115, 125).

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів, та за згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Представник позивача Пєйчева О.В . у судових засіданнях, зокрема 20.02.2020 р. підтримала позовні вимоги, та просила позов задовольнити з підстав наведених у ньому. При цьому, зазначила, зокрема, що визначена в договорі винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0, 20 %, насправді є комісією.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.04.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір № ZPBRGK00000021, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 20 000, 00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 24.04.2017 року (а.с. 9-11).

При цьому, виходячи з п. 7.1 Договору, сторони визначили, що Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти на реставрацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання готівки через касу на строк з 24.04.2007 року по 24.04.2017 року включно, у вигляді не повернутої кредитної лінії у розмірі 20 000, 00 грн., а також у розмірі 2 000, 00 грн., на сплату страхових платежів у випадку та в порядку передбачених п.п. 2.1.1, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за наданням фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % за дострокове погашення кредиту, згідно з п. 3.11 даного Договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного Договору (а.с. 11).

Погашення заборгованості за Договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) сторони визначили в наступному порядку: з 21 по 27 число кожного місяця ОСОБА_1 повинна надавати Банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 378, 82 грн., для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди та комісії (а.с. 11).

Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що згідно зі ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користуванням Кредитом у розмірі 3,08 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом (а.с. 11).

Відповідно до п. 4.1 Договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення (а.с. 10 зв. ст.).

Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним Договором виступила іпотека житлового будинку (п. 7.3 Договору).

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Виходячи з положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти, (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Нормами статті 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

ОСОБА_1 користувалася коштами, разом з цим, не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором (а.с. 6-8).

Таким чином, згідно до позовних вимог, ОСОБА_1 станом на 30.05.2019 року має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 170 192, 63 грн., яка склалася з тіла кредиту - 17 474, 34 грн., відсотків за користування кредитом - 49 275, 93 грн., комісії - 1 680, 00 грн. та пені - 101 762, 36 грн.

Суд погоджується з позовними вимогами Банку стосовно наявності у ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 474, 34 грн., а тому вважає, що позов в цій частині слід задовольнити.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі в частині стягнення суми заборгованості за відсотками саме станом на 30.05.2019 року в розмірі 49 275, 93 грн., з наступних підстав.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10цс18).

У цій справі сторони погодили, що строк дії договору становить до 24.04.2017 року.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом підлягають задоволенню терміном не по 30.05.2019 року, як того просить позивач, а по 24.04.2017 року (закінчення строку дії договору), що складає 27 117, 52 грн. (а.с. 8 зв.ст.).

Стосовно стягнення з ОСОБА_1 пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 101 762, 36 грн., суд зазначає наступне.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України, щодо загальних засад цивільного законодавства та пункту четвертого частини п`ятої статті 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, надає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 року в справі № 6-100цс14).

Таким чином, враховуючи, що розмір пені - 101 762, 36 грн., значно перевищує розмір збитків - 44 591, 86 грн. (заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом), суд діючи до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає необхідним зменшити її розмір до розміру збитків, а саме до 44 591, 86 грн.

Водночас суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення з ОСОБА_1 комісії в розмірі 1 680, 00 грн., оскільки хоча спірний договір і містить посилання на комісію, але не визначає її розмір, спосіб нарахування, та взагалі не містить даних, за який вид цивільно-правової відповідальності вона передбачена.

При цьому, суд відхиляє в цій частині доводи представника позивача про те, що винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0, 20 %, яка зазначена у п. 7.1 спірного договору і є фактично комісією, оскільки виходячи з цих положень Договору, винагорода за наданням фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 %, передбачена саме за дострокове погашення кредиту, згідно з п. 3.11 даного Договору, що у даній справі, відсутнє.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу своїх вимог до ОСОБА_1 , а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPBRGK00000021 від 24.04.2007 року на загальну суму 89 183, 72 грн., де 17 474, 34 грн. - тіло кредиту, 27 117, 52 грн. - відсотки за користуванням кредитом (нараховані до 24.04.2017 року - закінчення строку дії договору), 44 591, 86 грн. - пеня.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 в сумі виходячи з розрахунку: (89 183, 72 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 2 552, 89 грн. (розмір судових витрат) / 170 192, 63 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 337, 75 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 526, 527, 530, 551, 610-612, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 273, 274, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 «Д», ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № ZPBRGK00000021 від 24.04.2007 року на загальну суму 89 183, 72 грн., яка склалася з тіла кредиту - 17 474, 34 грн., відсотків за користування кредитом - 27 117, 52 грн., пені - 44 591, 86 грн., а також суму понесених судових витрат в розмірі 1 337, 75 грн.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, - Розівським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, - Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.П. Завіновська