Ухвала суду № 88991287, 10.04.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 310/8302/19

Провадження № 1-кп/329/17/2020

Ухвала

Іменем України

10 квітня 2020 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі колегії суддів:

головуючого судді Ломейка В.В.,

суддів Богослова А.В., Проценко А.М.

при секретарі Богдан І.І.

за участю прокурора Фоміна Г.В.

обвинувачених

ОСОБА_1

захисників Амельченка Д.Д.

Паскала П.М.

Махно К.І.

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_2

представника служби у справах дітей Житарюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080130002009 від 23 липня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України,

Встановила:

В провадженні Чернігівського районного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що обставини, які були підставою для обрання та продовження запобіжних заходів продовжують мати місце і на даний час. Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм злочинів підтверджується складеним обвинувальним актом, в якому викладені фактичні обставини та надана правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються. Відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а відносно обвинуваченого ОСОБА_4 – передбачені п.п. 1, 3 КПК України.

Ризик, передбачений п. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості переховуватися від суду з метою уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення підтверджується тим, що всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, не мають постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишили місце злочину та були затримані працівниками поліції після встановлення їх причетності до злочинів.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ст. 177 КПК України підтверджено тим, що під час досудового розслідування встановлені та допитані свідки, покази яких підтверджують факт вчинення обвинуваченими вказаних злочинів, з урахуванням того, що обвинуваченим відомі анкетні дані, місця проживання вказаних осіб, існує ризик того, що, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 матимуть реальну можливість незаконно впливати на свідків. Ризик, передбачений п. 5 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , будучи особами, неодноразово судимими за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, тому є підстави вважати, що, перебуваючи на волі вони продовжать свою злочинну діяльність. Застосування відносно обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх належну процесуальну поведінку та не убезпечить від реалізації обвинуваченими наведених прокурором ризиків.

Потерпіла та її представник суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Захисники обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , адвокати Амельченко Д.Д. та ОСОБА_5 К.І. заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у його задоволенні, оскільки ризики зазначені у клопотанні щодо обвинувачених відсутні. Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 підтримали думку своїх захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат Паскал П.М. просив застосувати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. ОСОБА_3 та його представник Сметаніна К.В. підтримала думку захисника.

Представник служби у справах дітей Житарюк Н.М. клопотання прокурора підтримала.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, підтверджується складеним обвинувальним актом, який надійшов до суду і в якому викладені фактичні обставини та надана правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються.

Ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду від 27 липня 2019 року обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 14.02.2020р. продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів по 14.04.2020 року включно.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, не має постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, що свідчить про можливість переховування обвинуваченого від суду.

Вина обвинуваченого у вчиненні ним злочинів підтверджується показами свідків, які не були допитані в судовому засіданні, анкетні дані та місця проживання яких відомі ОСОБА_1 . Перебування обвинуваченого на волі може дати йому реальну можливість незаконно впливати на них.

ОСОБА_1 , будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі він може продовжити свою злочинну діяльність.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , колегія суддів відповідно до п.5 ч.1 ст. 177 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, не має постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, що свідчить про можливість переховування обвинуваченого від суду.

Вина обвинуваченого у вчиненні ним злочинів підтверджується показами свідків, які не були допитані в судовому засіданні, анкетні дані та місця проживання яких відомі ОСОБА_3 . Перебування обвинуваченого на волі може дати йому реальну можливість незаконно впливати на них.

ОСОБА_3 , будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі він може продовжити свою злочинну діяльність.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, не має постійного джерела доходів, перебуваючи на свободі він може переховуватись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час досудового розслідування були допитані свідки, показання яких підтверджують факт вчинення обвинуваченими злочинів. Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_4 відомі їх анкетні дані та місця проживання, перебуваючи на волі обвинувачений може на них впливати, що є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 09 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 09 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 09 червня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 13 квітня 2020 року о 13 год. 30 хв.

Судді Ломейко В.В. Богослов А.В. Проценко А.М.