Рішення № 88991266, 29.04.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

29.04.2020 ЄУН № 337/464/20

Провадження №2/337/712/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Шаповалової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ємець Артема Юрійовича до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», треті особи : Хортицький відділ державної виконавчої служби, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

10.02.2020 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Ємець А.Ю., звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому просить визнати виконавчий надпис від 31 травня 2017 року № НМО880303, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецом Р.О. щодо звернення стягнення грошових коштів в сумі 113573,45 грн з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню, покласти судові витрати на відповідача, посилаючись на те, що виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, а саме: виконавчий напис вчинено за межами трирічного строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, за наявності спору про розмір боргу та за відсутності документів, передбачених вищевказаними нормативно-правовими актами.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, відповідачам наданий строк на подання відзиву до суду. У встановлений судом термін відповідачам відзив на позов не наданий.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду у судових засіданнях .

19.05.2020 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав та не повернув в межах строку, встановленого договором, суму кредиту та не сплатив проценти, комісію та інші платежі за користування кредитом. З боку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" здійснювалися додаткові заходи щодо вирішення питання в досудовому порядку, а саме направлення вимог про усунення порушень за вказаним кредитним договором, яку позивач залишив без уваги та виконання, що свідчить про факт наявності боргу та його визнання позивачем. В свою чергу з боку позивача не надано жодного доказу відсутності заборгованості за кредитним договором.Враховуючи, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав нотаріусу всі необхідні документі відповідно до Переліку, а саме кредитний договір, засвідчений Банком розрахунок про заборгованість, в котрому в повній мірі відображені всі операції позивача, щодо погашення заборгованості, підстав вважати незаконність дій нотаріуса немає.Крім того, з урахуванням переривання строку позовної давності шляхом часткової оплати позивачем боргу, відповідно відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 3.1. гл. 16 Розділ)' II Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 р. № 296/5, вчинив виконавчий напис. Просить у задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутність відповідача.

У судові засіданні сторони та представники третьої особи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталися, в матеріалах провадження наявні заяви щодо розгляду справи у їх відсутність.

У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність учасників провадження.

Розглянувши матеріали провадження, оглянувши матеріали цивільної справи № 2/337/33/2017 ЄУН 337/1693/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 03.12.2009 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Відповідач) було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав позивачеві кредитні кошти в сумі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

12.05. 2016 року представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Хортицького районного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором від 03.12.2009 року. ( Справа 337/1693/16-ц, 2/337/33/2017). Під час розгляду справи по суті відповідачем були висунуті заперечення проти стягнення заборгованості та надана заява про застосування строків позовної давності. Ухвалою суду від 29.08.2016 року явка у судове засідання позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» визнана обов`язковою. Ухвалою суду від 26.01.2017 року позовна заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 залишена без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представника позивача до судового засідання. Зазначена копія ухвали згідно поштового повідомлення отримана представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2.02.2017 року та оскаржена не була.

31 травня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. , на підставі ст. 34 ч.1 п.19, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999 року за №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3979 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості, несплаченої в строк за кредитним договором № б/н від 03.12.2009 року в сумі 111773,45 грн.

Сума, що підлягає стягненню, складає 111773,45 грн , з урахуванням:

-заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13756,45 грн.;

-заборгованість за відсотками у розмірі 90582,89 грн.;

-заборгованість з комісії та пені у розмірі 163, 85грн;

-заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн.

-заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 5298,74 грн.

Строк, за який проводиться стягнення становить 2684 дні, а саме з 03.12.2009 року до 09.04.2017 року. Крім того, з позивача стягнуті витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідчені права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15).

П. п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зазначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного Суду від 22.02.2017 року по справі N 826/20084/14залишеною без змін з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу". та п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

У відповідності до п. 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 року, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172.

Тобто, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку N 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса потверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі (постанова ВСУ від 5 березня 2018 року у № 756/11960/15-й).

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував, спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, виключає саму безспірність заборгованості боржника ( постанова ВСУ від 04 березня 2015 року у справі № 6-2 7цс 15).

Як вбачається з матеріалів справи, представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»для вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса останньому було надано:

1)Копію (не оригінал) заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»від 03.12.2009 року, яка містить інформацію щодо ОСОБА_1 та його бажання оформити на своє ім`я платіжної картки із зазначенням встановленого розміру кредитного ліміту по вказаній картці -2000 грн..

2)Розрахунок заборгованості за договором б/н від 03.12.2009 року, станом на 09.04.2017 року.

В матеріалах цивільної справи міститься копія Письмової вимоги Банка про усунення порушень Позичальнику, (що була надана нотаріусу для підтвердження обізнаності Сорокотяга ю. В. про наявність кредитних зобов`язань), яка не містить дати складення та вихідного номеру та підпису представника банку. На підтвердження надіслання вказаної Письмової вимоги Відповідачем надано Список згрупованих поштових відправлень та Опис-вкладення у цінний лист. Згідно відомостей, викладених у вказаному описі-вкладення, на адресу Позивача було направлено Претензію про наявність боргу.

Таким чином, в розпорядженні нотаріуса не було усіх необхідних для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості документів, передбачених Постановою від 29 червня 1999 року №1172, які б вказували на безспірність боргу, а тому останнім порушено встановлену законом процедуру вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи питання про дотримання строків давності при вчиненні виконавчого напису нотаріуса суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як випливає з аналізу норм статей 261, 530, 631 ЦК України, в разі пропущення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов`язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатися залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Виконавчий напис нотаріусом було вчинено 31 травня 2017 року , в той же час, як передбачено ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до виконавчого напису від 31 травня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму боргу у розмірі 111773,45 грн за період 03.12.2009 року до 09.04.2017 року, що становить 2684 дні, отже, поза межами позовної давності. Про існування спору щодо розміру наявної заборгованості та заяви про застосування позовної давності, представник позивача був обізнаний при розгляді справи по суті № 2/337/33/2017, ЄУН 337/ 1693/16-ц, однак не дивлячись на ці обставини, звернувся до нотаріусу з заявою про видачу оспореного виконавчого надпису.

Крім того, згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Однак, як зазначає Верховний суд України в своєму рішенні № 6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднані до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пеня та інші штрафні санкції є видом цивільно-правової відповідальності, що узгоджується з принципами ст. 549 ЦК України, а отже їх своєчасне застосування за одне й те саме правопорушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином суд вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинений щодо стягнення заборгованості, яка насить спірний характер , а тому суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До позовної заяви додано оригінали квитанцій про сплату судового збору позивачем на суму 840,80 , який підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Заявлені позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню складений та виданий 31 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецом Русланом Олеговичем виконавчий напис, зареєстрований ним в реєстрі за № 3979, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»суми 111773,45 грн за кредитним договором № б/н від 31.05. 2017 року за період з 03.12.2009 року по 09.04.2017 року.

Стягнути зАкціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, буд.1Д)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840, 80 грн.

Повний текст виготовлений 29 квітня 2020 року. Копію повного тексту рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

На підставі п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя: Л.Г. Салтан