Ухвала суду № 88989430, 16.04.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/198/20

Провадження № 1-кс/202/3075/2020

УХВАЛА

Іменем України

16 квітня 2020 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12019040660001972 від 23.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019040660001972 від 23.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

07 квітня 2020 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_5 про арешт майна.

Ухвалою слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2020 року у клопотання про арешт майна повернуто прокурору для усунення недоліків, протягом 72 годин.

15 квітня 2020 року, після усунення недоліків, до слідчого судді надійшло клопотання, відповідно до якого слідчий просить з метою збереження речових доказів накласти арешт на рухоме майно, а саме: автомобіль «Toyota Venza» 2011 року випуску, кузов білого кольору, VIN НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2672, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

Слідчий, прокурор та власник майна в судове засідання не прибули.

У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.173КПК України привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливістьвикористання майнаяк доказуу кримінальномупровадженні (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчим суддею встановлено, що слідчим не доведено наявність підстав, передбачених КПК України, для накладання арешту на майно.

Слідчим у клопотанні зазначено, що метою накладення арешту на майно є відповідність його критеріям речового доказу, оскільки він є предметом кримінального правопорушення та міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення.

Відповідно до матеріалів клопотання, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто за фактом умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, а не за фактом вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, що передбачано диспозицією п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Таким чином, автомобіль «Toyota Venza», д.н.з. НОМЕР_2 , у даному кримінальному провадженні не відповідає критерію предмета, що був об`єктом кримінально протиправних дій.

Щодо посилань, про необхідність накладення арешту на транспортний засіб, оскільки він може мітити сліди кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що наявність на транспортному засобі слідів кримінального правопорушення може бути встановлена, за допомогою тимчасового доступу до автомобіля.

Таким чином, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, із забороною відчуження, розпорядження та користування, не відповідає розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження..

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 131, 132, 168-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12019040660001972 від 23.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1