Ухвала суду № 88989121, 28.04.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2514/20

1-кс/212/696/20

У Х В А Л А

28 квітня 2020 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Мігрін Н.С., прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області Потєшного М.В., слідчого Великого М.С., захисника Давидова С.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши внесене в кримінальному провадженні № 12020040730000690 від 23.03.2020 року слідчим СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Великим М.С. та погоджене прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, працюючого начальником відділу освіти Покровської районної в місті ради, не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.366, ч.4 ст.191 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Великий М.С., звернувся з клопотанням до слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави.

Клопотання мотивує тим, що слідчим проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040730000690 від 23.03.2020 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.366, ч.4 ст.191 КК України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 , запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років. Враховуючи наведене, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може залишити місце проживання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, через що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Також прокурор надав суду протоколи допиту свідків.

Слідчий підтримав думку прокурора та просив клопотання задовольнити.

Захисник відносно задоволення клопотання заперечив, просив відмовити в задоволенні клопотання. Пояснив, що слідчий обґрунтовує клопотання щодо обрання запобіжного заходу наступними ризиками: може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перебуваючи на волі може вплинути на свідків в даному кримінальному провадженні. Вважає, що стороною обвинувачення не наведено існування ризиків. ОСОБА_1 самостійно з`являється до суду з метою встановлення всіх обставин справи та отримав клопотання про запобіжний захід. Всі ризики зазначені формально. Тримання підозрюваного під вартою не переслідує легітимну мету - запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з огляду на відсутність обставин, що не підтверджують жоден із ризиків. Єдиною підставою тримання підозрюваного під вартою є суворість очікуваного покарання, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечив, підтримав думку свого захисника. Додатково зазначив, що не збирається ухилятися чи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. На його думку, підозра не ґрунтується на фактичних обставинах, є надуманою, оскільки обсяг робіт виконаний, недоліки усунуті. Також зазначає, що жодним чином не впливає на хід досудового розслідування, не впливає на свідків та ніяким чином не перешкоджає процесуальним діям, або намагається сховати або знищити будь-які документи. Також, як законослухняний громадянин погоджується здати слідчому належні йому документи, які надають право виїзду за кордон.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та захисника, слідчий суддя приходить до висновку, що у клопотанні необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав люди

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує, що обраний захід обмежує права особи на особисту недоторканість, гарантовані зазначеною статтею «Конвенції про захист прав людини та основних свобод», а тому може бути застосоване тільки за наявності законної мети та підстав.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

У ч.2 ст.183 КПК України визначений вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, прийти до висновку, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Зі змісту ст. 178 КПК України слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність судимостей у підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини, тощо.

При вирішенні питання щодо доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дотримується вищезазначених положень діючого законодавства.

Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудового розслідування внесені дані за вказаним вище злочином з правовою кваліфікацією ч.2 ст. 28, ч.2 ст.366, ч.4 ст.191 КК України та розпочато кримінальне провадження № 12020040730000690 від 23.03.2020 року.

Про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.366, ч.4 ст.191 КК України ОСОБА_1 повідомлено 24 квітня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 02.01.2020; протоколом обшуку відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради від 21.02.2020; висновком експерта № 06/20 від 18.02.2020 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи; висновком експерта № 09-20 від 05.03.2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи, а також іншими матеріалами кримінального провадження № 12020040730000690 від 23.03.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частина 3 ст. 176 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Суд не погоджується із доводами прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_1 впливає на свідків у кримінальному провадженні, оскільки відмова свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від дачі пояснень щодо себе або членів родини, є конституційним правом громадянина, а не відповідним впливом підозрюваного. Таким чином твердження прокурора про наявність ризику впливу на свідків зі сторони підозрюваного ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження, та є надуманими.

Також, на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчим проведено ряд процесуальних дій - доступу до речей та документів, обшуки у даному кримінальному провадженні, відповідно результатом яких є отримання необхідних документів, які безпосередньо стосуються ремонту покрівлі КПНЗ «ДЮСШ №4» КМР, та взаємовідносин відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради та ТОВ «БУДВЕСТ». Таким чином твердження прокурора про наявність ризику зі сторони підозрюваного ОСОБА_1 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення – є хибними.

Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя вважає, що бажання підозрюваного ОСОБА_1 добровільно здати слідчому документи, які надають право виїзду за кордон, свідчить про відсутність намагання переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Також суд звертає увагу, що відповідно до повідомлення про підозру від 24.04.2020 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що він підозрюється у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України – складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо його вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення та ч.4 ст.191 КК України, за ознаками: розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великих розмірах, однак, відповідно до клопотання про обрання запобіжного заходу від 24 квітня 2020 року, складеного слідчим та погодженого прокурором, дії підозрюваного ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.28, ч.2 ст.366, ч.4 ст.191 КК України за ознаками привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в великих розмірах та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що сторона обвинувачення на час подання клопотання про обрання запобіжного заходу не визначилась стосовно обсягу обвинувачення та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 .

Слідчий суддя враховує, що обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції, що зазначено у п.п. 111, 112 рішення ЄСПЛ у справі "Белевитський проти Росії"; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України".

У рішенні ЄСПЛ у справі «Биков проти Росії» суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила наявність причин, які виправдовували її звільнення з-під варти.

Натомість, наявність підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином тяжким та середнього ступеня тяжкості, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, постійне місце роботи, має ряд захворювань, на підтвердження чого, стороною захисту надані виписки з історій хвороб, а також, чисельні нагороди, відзнаки та грамоти за трудові досягнення, слідчий суддя приходить до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України та вважає, що саме цей запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 40, 107, 131, 132, 154, 155, 157, 309, 369 КПК України,слідчий суддя,

постановив :

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Великого М.С. та погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Потєшним М.В., про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці наступні обов`язки:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, а саме до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в залежності від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити учасникам та направити до Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області для негайного виконання та здійснення контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_1 .

Ухвала в частині відмови у в задоволенні клопотання слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: О. Г. Пустовіт