Ухвала суду № 88988925, 28.04.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 2-8329/10

провадження 2-зз/201/36/20

УХВАЛА

28 квітня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходилася вище вказана справа.

По справі ухвалено рішення суду та постановлялися різні судові рішення.

ОСОБА_1 21 квітня 2020 року звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову стосовно майна, що їй належить.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності цих осіб.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи та заяви, суд вважає можливим скасувати заходи забезпечення позову, а саме: арешт в межах позовних вимог – 721639,69 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію і перереєстрацію, здійснювати відчуження, що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року, оскільки справу розглянуто судом та рішення суду на примусовому виконані не знаходиться, а строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, що були видані судом по справі, на даний час минув, крім того судом було встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2015 року визнано виконавчі листи № 2-8329/2010р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 722 008грн. 70коп. та 200грн., а також виконавчі листи про стягнення на користь держави судового збору в розмірі 1700 та витрат на ІТЗ в розмірі 120грн. - такими, що не підлягають виконанню, крім того будь-яких заперечень від позивача щодо скасування заходів забезпечення позову не надходило, тобто вбачається, що останній не заперечує про їх скасування, а тому з урахуванням вище викладеного та зазначеного відсутні передбачені законом підстави для подальшої наявності цих заходів забезпечення позову.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що клопотання є мотивованим та обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаного клопотання, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстави для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову – задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, а саме: арешт в межах позовних вимог – 721639,69 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію і перереєстрацію, здійснювати відчуження, що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року.

Ухвала набрала законної сили 28 квітня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А. Антонюк