Постанова № 88988909, 29.04.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

3/243/1537/2020

243/3046/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року Суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Сидоренко І.О., за участю секретаря судового засідання Зубкова В.В., представника потерпілого Приймачука С.І., представника особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли від Національного природного парку «Святі гори» про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, одруженого, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 10, складеного 30.03.2020 року заступником начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку «Святі Гори» ОСОБА_3 , 30.03.2020 року о 09 год. 30 хв. в кварталі 1 виділі 1 Теплінського природоохоронного науково-дослідного відділення, в зоні регульованої рекреації НПП «Святі Гори» в Слов`янському адміністративному районі, громадянин ОСОБА_2 , без наявності дозвільних документів, здійснив заготівлю ліквідної деревини, з метою привласнення, шляхом розпилювання повалених сухостійних дерев породи ясен звичайний, у кількості 9 шт. (діаметр дерев біля шийки кореня становлять: 40 см, 42 см, 56 см, 37,5 см, 50,5 см, 49 см, 58 см, 42,5 см, - діаметр одного дерева біля шийки кореня не заміряно, оскільки дерево згнило у комлевій частині). Своїми діями ОСОБА_2 не додержався правил охорони і використання території та об`єктів природно-заповідного фонду та наніс шкоду державі, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 21, 60, 61, 64, 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» ст.ст. 100, 105 Лісового кодексу України та Положення про національний природний парк «Святі Гори».

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що йому стало відомо про те, що в 20 числах березня 2020 року 7 осіб здійснювали заготівлю дров, однак ані представниками охорони природно-заповідного фонду ані співробітниками НПП «Святі Гори» жодного протоколу про адміністративне правопорушення складено не було. 30.03.2020 року він разом зі своїм сином вирішили здійснити вирубку сухостою для власних потреб. Знаючи, що місцевість, де ними здійснювалась вирубка, відноситься до території НПП «Святі Гори», вони вважали, що дозвільні документи не були необхідними. Під час здійснення ними вирубки, приблизно о 08 годині до них підійшов лісник, який повідомив, що проводити вирубку не можна та викликав слідчо-оперативну групу Слов`янського ВП. За час проведення вирубки ним та його сином були розпиляні 3,5 дерева, однак представниками НПП «Святі Гори» нараховано більше та в протоколі додано 5 дерев, яких вони не зрубували. Дрова, які вони заготовили були відвезені до Слов`янського ВП.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він є в.о. директора НПП «Святі гори», якому діями ОСОБА_2 спричинено шкоду. Протиправність дій останнього насамперед полягає у розпилюванні сухостійних вітрювальних та буреломних дерев на території природно-заповідного фонду, що заборонено ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд». Крім того, пояснив, що обов`язок на отримання дозволу на вилучення дерев вищевказаної категорії покладено на постійних лісокористувачів, яким є НПП «Святі гори», обов`язку для громадян на отримання дозвільних документів діюче законодавство не містить.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що 30.03.2020 року він азом з батьком поїхав до лісу, де вони розпилювали дерева, які були повалені вітром. Під час здійснення заготівлі деревини до них підійшов лісник, який повідомив, що про проведення таких дій необхідно було повідомити. Після цього, лісник викликав співробітників поліції, які прибувши на місце не виявили будь-яких порушень. Однак, під тиском директора НПП «Святі Гори» ОСОБА_4 , було складено протокол про адміністративне правопорушення. Свідок також повідомив, що ними були розпиляні 4 дерева, однак особою, що складала протокол додано ще 5 дерев, пні яких знаходились на відстані 100-150 м він місця, де вони здійснювали розпил, у зв`язку з чим в протоколі зазначено 9 дерев.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 30.03.2020 року він проїжджав по трасі «Слов`янськ – Харків» та на краю лісу бачили, як ОСОБА_2 разом з сином заготовляли деревину з сухостою. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 він повідомляв співробітникам НПП «Святі Гори», що їх дії є незаконними. Крім того, протокол, який вони почали складати був чистим, однак в місцям де зазначені свідки стояли підписи осіб, яких не було на місці складення протоколу.

Свідок ОСОБА_7 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що з 23.03.2020 року до 30.03.2020 року вони разом з ОСОБА_6 спостерігали, як зі Святогірська кожного дня здійснювався вивіз дров транспортними засобами у кількості 25 вантажівок. Поїхавши за слідами наведених вантажівок вони натрапили на велику кількість людей, зокрема, якими були співробітники НПП «Святі Гори» та співробітники національної поліції. Згодом ними з`ясовано, що співробітниками НПП складається протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 . В зазначеному протоколі вже містились підписи свідків, однак самих свідків на місці не було. На момент складення протоколу відносно ОСОБА_2 останнім разом з сином були розпиляні 4 дерева, які були вивернуті з землі разом з корінням, серцевини дерев були мертві. Розпиляні дерева згодом направлено до Слов`янського ВП.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона працює на посаді заступника начальника відділу державної охорони Природно-заповідоного фонду НПП «Святі гори». 30 березня 2020 року вона разом з начальником відділу ДО ПЗФ ОСОБА_8 виїхали на місце вчинення правопорушення, де виявили двох чоловіків, які знаходились біля повалених дерев, які не заперечували, що займались заготівлею дров. Також зазначила, що дозвільних документів на здійснення вирубки сухостійних дерев на території НПП у громадян бути не може, оскільки такі дозволи надаються тільки постійним лісокористувачам. Крім того, вказала, що кількість спиляних дерев обраховано виходячи з кількості пнів в радіусі 100 метрів. ОСОБА_2 визнав, що ним здійснено заготівлю тільки 4 сухостійних дерев, решту заперечував. Малько та ОСОБА_9 , які є співробітниками державної охорони ПЗФ, також були присутні при виявленні та фіксації правопорушення.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими останні є начальником відділу державної охорони ПЗФ НПП «Святі гори». 30 березня 2020 року о 09 год. 30 хв. кварталі 1 виділі 1 Теплінського природоохоронного науково-дослідного відділення, в зоні регульованої рекреації НПП «Святі Гори» в Слов`янському адміністративному районі, ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_5 здійснювали заготівлю дров, у зв`язку з чим складено протокол. Під час складення протоколу на місце вчинення правопорушення викликались співробітники Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не надавали своїх особистих даних та намагались зникнути з місця вчинення правопорушення. Розпиляні ними дерева були неживими, буреломними та вітрювальними, оскільки були нахилені або повалені, проте не були відділені від кореня. Під час фіксації правопорушення, в ході обходу території за радіусом у 40-50 метрів були нараховані 9 дерев, біля 5 з яких були складені розпиляні дрова.

Дослідивши матеріали справи, суддя доходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю виходячи з наступного.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, якими є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та ін.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 10, складеного 30 березня 2020 року відносно ОСОБА_2 , останній здійснював заготівлю ліквідної деревини без дозвільних документів.

Диспозицією ст. 91 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Так, місцем вчинення адміністративного правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення вказано квартал 1 виділ 1 Теплінського природоохоронного науково-дослідного відділення в зоні регульованої рекреації НПП «Святі Гори».

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 91 КУпАП визначальними обставинами є місце вчинення такого правопорушення та характер дій ймовірного правопорушника.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про природно-заповідний фонд», національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд» встановлено, що на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням утворюються: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації та господарська зона.

Функціональне зонування території природно-заповідних парків необхідне для регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів та управління ними. З цією метою щодо кожної з зон території природно-заповідних парків, з визначеною особливістю діють окремі обмеження, заборони та дозволи на здійснення відповідної діяльності, визначених діючим законодавством осіб.

Згідно з частинами другою та третьою статті 70 Лісового кодексу України, для заготівлі деревини під час рубок головного користування в першу чергу призначаються пошкоджені, ті, що усихають, інші деревостани, що потребують термінової рубки за своїм станом, і деревостани, які вийшли з підсочування. Залежно від категорій лісів, природних лісорослинних умов, біологічних особливостей деревних порід та інших особливостей застосовуються такі системи рубок головного користування: суцільні, поступові або вибіркові, комбіновані рубки.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 30 березня 2020 року відносно ОСОБА_2 , останнім здійснено розпилювання повалених сухостійних дерев в зоні регульованої рекреації національного природного парку «Святі гори». На території зони регульованої рекреації діючим законодавством передбачено здійснення дозволеної діяльності, а також дію відповідні обмеження та заборони.

Абзацом третім частини першої статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд», визначено, що в межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони.

Крім того, частиною другою статті 21 ЗУ «Про природно-заповідний фонд» встановлено, що на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

В розумінні пунктів 3-4 «Порядку спеціального використання лісових ресурсів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року, під рубками головного користування мається на увазі заготівля деревини, яка здійснюється з дотриманням принципів безперервного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, збереження умов відтворення високопродуктивних деревостанів, їх екологічних та інших корисних властивостей. Рубки головного користування проводяться в: експлуатаційних лісах; захисних лісах, що прилягають до смуг відведення діючих і тих, які будуються, залізниць, автомобільних доріг державного

значення, вздовж берегів річок, навколо озер, водойм та інших водних об`єктів, а також захисних лісах, що є байрачними або площа яких становить до 100 гектарів, або які розташовані серед

безлісної місцевості; рекреаційно-оздоровчих лісах, розташованих у межах третьої зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів та в лісогосподарській частині лісів зелених зон; лісах природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення в межах господарської зони національних природних і регіональних ландшафтних парків, а також заказниках.

Згідно з ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про природно-заповідний фонд», зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 4.6 Положення про національний природний парк «Святі Гори» (в редакції від 05 вересня 2018 року згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 320), використання природних ресурсів на території Парку здійснюється у загальному та спеціальному порядку. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до цього Положення, Проекту організації території та з урахуванням вимог режиму території. Забезпечення додержання режиму території Парку під час використання природних ресурсів у загальному покладається на його адміністрацію. Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди.

Пунктом 4.4 наведеного Положення закріплено, що на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території Парку, в тому числі мисливство.

Згідно з п. 4.3.2 Положення про національний природний парк «Святі Гори», зона регульованої рекреації – в її межах проводиться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць. На території цієї зони забороняється: рубки лісу головного користування, прохідні рубки у насадженнях старше 60 років, суцільні санітарні рубки; будівництво промислових, господарський і житлових об`єктів, не пов`язаних з діяльністю Парку; розробка корисних копалин, кар`єрів, порушення ґрунтового покриву, промислове рибальство, мисливство, промислова заготівля лікарських рослин; проїзд та стоянка автомобільного та гужового транспорту, крім службового при виконанні працівниками своїх службових обов`язків; організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій, які не погоджені адміністрацією Парку; розведення вогнищ поза межами відведених для цього місць; застосування хімічних засобів боротьби зі шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування; порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон; використання катерів та човнів з двигунами, за винятком таких, що використовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальними органами, адміністрацією Парку, а також рятувальними службами під час виконання ними своїх службових обов`язків; інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну екологічну та рекреаційну цінність території Парку.

Частиною третьою статті 70 Лісового кодексу України визначено, що деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

З метою забезпечення охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами на території України діють Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 27 липня 1995 року.

Зокрема, пунктом 4 Санітарних правил в лісах України передбачено, що для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.

Відповідно до п. 5 Санітарних правил, проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності забороняється у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, на території природних заповідників, пам`яток природи, заповідних урочищ.

Крім того, у зонах регульованої і стаціонарної рекреації національних природних парків, буферних зонах біосферних заповідників, загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок.

Пунктом 27 Санітарних правил встановлено, що суцільні санітарні рубки проводяться шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче 0,1. Мінімальна площа суцільної санітарної рубки становить 0,1 гектара, а максимальна - визначається фактичними розмірами пошкодженого насадження, де необхідно провести таку рубку.

Згідно з п. 12 Санітарних правил в лісах України, вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп.

Аналізуючи наведені норми Лісового кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд», Порядку спеціального використання лісових ресурсів, Положення про національний природний парк «Святі Гори», приходжу до висновку, що в зоні регульованої рекреації можливе здійснення заготівлі деревини під час здійснення поліпшення якісного складу лісів, проведення визначених категорій санітарних вирубок та інших заходів з поліпшення санітарного стану лісів. Однак, в даному конкретному випадку, вирішальне значення має суб`єктний склад заходів з поліпшення якісного та санітарного складу і стану лісів. Зокрема, такі дії проводяться власниками лісів або постійними лісокористувачами. Жодним з наведених законодавчих та нормативних актів не встановлено прямої заборони на здійснення дій з вилучення сухостійних, буреломних або вітрювальних дерев громадянами, яка фактично має ознаки діяльності, направленої на вжиття заходів з поліпшення санітарного або якісного стану лісів.

Тим більш, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення № 10 від 30 березня 2020 року, не визначено необхідних характеристик дій ймовірного правопорушника, які безсумнівно вказували б на здійснення ним діяльності, яка потребує отримання відповідного дозволу або прямо заборонена діючим законодавством.

Обставини відсутності нормативно-закріпленої вимоги до громадян на отримання дозволу на проведення вирубки сухостійних, буреломних і вітрювальних дерев, також підтверджена у судовому засіданні під час допиту свідка ОСОБА_3 та представника потерпілого Приймачука С.І.

Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не можливо достовірно встановити необхідні ознаки суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 .

Слід зауважити, що переважна більшість норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачаються адміністративну відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень є бланкетними, тобто диспозиції яких не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.

В даному випадку, положення статті 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення також є бланкетними, які відсилають до інших нормативних актів, що регулюють відповідні відносини в галузі правил охорони та використання територій й об`єктів природно-заповідного фонду. Проте, особою, якою 30 березня 2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , не зазначено будь-якої норми діючого законодавства, якою б встановлювалась імперативний обов`язок останнього на отримання дозвільних документів на здійснення заготівлі деревини шляхом розпилювання повалених сухостійних дерев, а так само не вказано жодних положень нормативно-правових актів, які б прямо забороняли такі дії.

Зазначені в протоколі норми, порушення яких інкримінується ОСОБА_2 : ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 21, 60, 61, 64, 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» ст.ст. 100, 105 Лісового кодексу України та Положення про національний природний парк «Святі Гори», не містять вимоги на отримання дозвільних документів при здійсненні заготівлі деревини шляхом розпилювання повалених сухостійних дерев, а також пряму заборону на здійснення таких дій.

Отже, заступник начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку «Святі Гори» ОСОБА_3 складаючи протокол про адміністративне правопорушення, вважала, що ОСОБА_2 здійснювалось спеціальне користування природними ресурсами, яке передбачає наявність відповідних дозвільних документів, проте в самому протоколі норм, якими регулюється порядок спеціального користування лісовими ресурсами та видача спеціальних дозволів, не зазначено.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Також, слід звернути увагу на те, що розмір штрафу, передбачений санкцією статті 91 КУпАП, хоча і має порівняно невеликий розмір, проте санкція даної статті передбачає конфіскацію знарядь і засобів вчинення адміністративного правопорушення. Так, при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, виявлено та внесено до протоколу майно, щодо якого можливе застосування конфіскації, а саме: бензопили у кількості 2 шт. та автомобіль ВАЗ-2109 номерний знак НОМЕР_2 . Крім того, розрахунок розміру шкоди, долучений до протоколу, передбачає стягнення з ймовірного правопорушника матеріальної шкоди, спричиненої незаконною рубкою дерев та становить 24485,50 грн. Порівняльно-правовий аналіз із санкцією, яка міститься в Кримінальному кодексі України (частина перша статті 246) свідчить, що адміністративна відповідальність за вказане адміністративне правопорушення сукупно в даному конкретному випадку, перевищує розмір штрафу за кримінально каране діяння за національним законодавством України.

Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, слід звернути увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 91 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Також слід зауважити, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

В п. 70 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (справа № 66561/01) зазначено, що «обвинувачення» відповідно до положень статті 6 параграфа 1 може бути визначене як «офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин», визначення, яке також відповідає критерію, що положення підозрюваного суттєво погіршилось.

Зважаючи на викладене та, беручи до уваги деліктну природу порушення правил охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, в розумінні національного законодавства, норми статті 91 КУпАП поширюються на невизначене коло осіб, полягають у караності винного діяння та тягнуть правомірну загрозу застосування покарання за вчинення правопорушення, мають негативні наслідки для громадян у вигляді штрафу та конфіскації майна, а отже на них розповсюджується дія ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, повертаючись до обставин даної справи, слід звернути увагу на те, що стаття 91 КУпАП передбачає відповідальність за здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_2 .

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Крім того, відповідно до наведеного протоколу, ОСОБА_2 здійснено розпилювання дев`ятьох дерев, однак у судовому засіданні останнім фактично вказано на порубку чотирьох дерев, а обставини, методика та критерії за яких особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, визначено саме таку кількість розпиляних дерев та причетність особи, якій інкримінується дане правопорушення, до розпилу дерев саме в такій кількості, в самому протоколі не наведено, інших доказів не надано та у судовому засіданні не встановлено.

Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3 надані ними у судовому засіданні не спростовують висновків та обставин встановлених під час розгляду в суді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .

Розмір шкоди, заподіяної НПП «Святі Гори», визначений на підставі обставин встановлених з протоколу про адміністративне правопорушення, також не може прийнятий до уваги, оскільки вихідними даними для його складання та обчислення є відомості, що містяться у неналежному доказі.

Підсумовуючи вищенаведене приходжу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення № 10, складений 30 березня 2020 року відносно ОСОБА_2 не відповідає критеріям допустимості доказів та до уваги суддею не приймається, у зв`язку з чим з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 . Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не міститься посилання на конкретні положення нормативно-правових актів, положення яких були порушені особою, що притягається до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, суд вважає встановленою відсутність складу адміністративного правопорушення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст. 247 п. 1, ст. 284 ч. 1 п. 3 Кодекс України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 91, 247, 251, 280, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 91 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд протягом десяти днів, з дня її проголошення.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко