Рішення № 88985318, 29.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 757/51532/19-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ-14, 01601, код ЄДРПОУ 00035323)

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ-14, 01601, код ЄДРПОУ 00035323), в якому просить:

- визнати дії Пенсійного фонду України щодо доручення Листом від 11.01.2017 року №14372/Г-11 протиправними та незаконним;

- зобов`язати Пенсійний фонд України утриматися від способу перерахунку, встановленого Листом від 11.01.2017 року №14372/Г-11;

- зобов`язати Пенсійний фонд України надати нове Доручення ГТУ щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Довідки №1230 від 18.09.2014 року з 01.10.2014 року в установленому чинним законодавством порядку;

- зобов`язати Пенсійний фонд України в місячний строк подати звіт про виконання рішення.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.09.2019р адміністративну справу №757/51532/19а передано на розгляд за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020р. адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, відтак позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання постанови Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.11.2015 року, за дорученням Пенсійного фонду України від 11.01.2017 року №14372/Г-11 він отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи перераховану із заробітної плати за три місяці роботи у зоні відчуження. Вважає, що доручення відповідача надане із надуманих мотивів та порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст. 19 Конституції України, ст. 54, 57, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ, ст. 14 КАС України та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До суду відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому не погоджується із заявленими позивача вимогами, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.11.2015 року у справі №549/189/15-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області) здійснити позивачу перерахунок з 01.10.2014 року та виплату пенсії згідно з довідкою про заробітну плату №1230 від 18.09.2014, виданої Комунальним закладом «Чорнухинська центральна районна лікарня» про заробітну плату позивача за період роботи в зоні відчуження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.07.1986 по 06.09.1986. Зазначає, що зобов`язання судовим рішенням покладені саме на територіальний орган Фонду, а не на Пенсійний фонд України, як помилково зазначає позивач, а також, що в даному спорі вимоги позивача базуються на незгоді з тим, як Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виконано постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.11.2015 року у справі №549/189/15-а.

Щодо відповіді позивачу від 11.01.2017 року №14372/Г-11, то відповідач у відзиві зазначив, що за результатами розгляду звернення позивача та інформації, ним надано відповідь відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян. При цьому у названій відповіді відповідач вказав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, що рішення суду є обов`язковим до виконання, і що при проведенні перерахунку пенсії позивачу, на виконання судового рішення, заробітну плату слід враховувати в порядку, визначеному судовим рішенням. Лист від 11.01.2017 року №14372/Г-11 відповідач надіслав і Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, і позивачу.

Крім того, вимога позивача зобов`язати відповідача утриматись від проведення перерахунку його пенсії є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають, перераховують та виплачують пенсію, в Пенсійному фонді України не створено, а Пенсійний фонд України, як орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсії, оскільки функція з призначення, перерахунку та виплати пенсії є виключно компетенцією територіальних управлінь Фонду.

У відповіді на відзив, позивач не погоджується із запереченнями та доводами відповідача, оскільки вважає їх недопустимими, неприйнятними та неправомірними з підстав, які викладені у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, з 04.09.2013 року має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково, отримує пенсію по інвалідності через Лохвицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, реорганізоване відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області.

Постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.11.2015 року у справі №549/189/15-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області (реорганізоване відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 шляхом злиття до Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, правонаступник якого - Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області) здійснити позивачу перерахунок з 01.10.2014 року та виплату пенсії згідно з довідкою про заробітну плату №1230 від 18.09.2014, виданої Комунальним закладом «Чорнухинська центральна районна лікарня» про заробітну плату позивача за період роботи в зоні відчуження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.07.1986 по 06.09.1986.

Управлінням Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області не повністю виконано рішення суду від 25.11.2015 року, оскільки пенсія з урахуванням премії, яка вказана в довідці про заробітну плату №1230 від 18.09.2014, виданої Комунальним закладом «Чорнухинська центральна районна лікарня» про заробітну плату позивача за період роботи в зоні відчуження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.07.1986 по 06.09.1986, не врахована органом пенсійного забезпечення при перерахунку пенсії, що підтверджується листом від 22.03.2017 року №08-01-2340/08/2051 Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, на що державним виконавцем 14.03.2017 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням 10.03.2017 року до Головного управління Національної поліції Полтавської області подання про притягнення посадових осіб органів пенсійного забезпечення до кримінальної відповідальності за не виконання рішення суду.

Суд не погоджується з доводами позивача, що він листом від 24.04.2019 року №1881/0/5-19/54 Мінсоцполітики України на запит Уповноваженого з прав людини дізнався, про те, що він отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи перераховану «у спосіб із заробітної плати за три місяці роботи у зоні відчуження, мовляв, на виконання рішення суду. Саме таке доручення надане Пенсійним фондом України листом від 11.01.2017р. №14372/Г-11», оскільки, як встановлено судом, за результатами розгляду звернення позивача від 21.02.2016 року №766/02-20, відповідач листом (адресованим як позивачу, так і Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області) від 11.01.2017 року №14372/Г-11 зазначив, що рішення суду є обов`язковим до виконання і, що при проведенні позивачу перерахунку пенсії, на виконання рішення суду від 25.11.2015 року, заробітну плату необхідно враховувати в порядку визначеному судовим рішенням, а саме за період роботи в зоні відчуження з 27.07.1986 по 06.09.1986.

При цьому у названому листі відповідача від 11.01.2017 року №14372/Г-11 судом не вбачається посилання відповідача на «перераховану у спосіб із заробітної плати за три місяці роботи у зоні відчуження», відтак твердження позивача є помилковим та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Конституції України).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Тобто, відповідачем у справі має бути суб`єкт владних повноважень, який, на думку позивача, допустив порушення його прав, свобод та інтересів.

ОСОБА_1 пред`явив позов до Пенсійного фонду України. Утім, згідно свого Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 (далі - Положення №280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Відповідно до пункту 3 Положення №280, одним із основних завдань Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статей 10, 81 Закону України від 05 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - пенсійне забезпечення, а саме призначення (перерахунок) і оформлення документів для виплати пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 7 Положення №280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління, які, в свою чергу, є самостійними юридичними особами публічного права.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (далі - постанова Правління №28-2) управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Згідно з підпунктом 7, 8 пункту 4 положення Правління №28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Суд звертає увагу, що згідно статті 10 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором. При цьому за власним бажанням можна змінити вид пенсії. Для того, щоб з`ясувати доцільність переходу з одного виду пенсій на інший, потрібно звернутися в управління Пенсійного фонду України, що виплачує пенсію.

Відповідно до статті 45 зазначеного Закону 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється із дня подання заяви з усіма необхідними документами на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що містяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, які отримали органи Пенсійного фонду України.

Статтею 59 Закону № 796 (в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до ст. 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до ст. 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.10.2017р, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали особами з інвалідністю.

Тобто, Законом № 2148 розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань та особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Окрім того, згідно внесених змін суттєво змінився коефіцієнт, з якого необхідно здійснювати розрахунок пенсії, а саме з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження на п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У зв`язку з цим, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 15.11.2017р № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова № 851), якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п. 9-1, яким передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за встановленою постановою формулою.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що з 01.10.2017р право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі ст. 59 Закону № 796 з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року мають особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань та особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцями, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Вказана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.09.2018р № 211/121/17-а (2-а/211/57/17).

Крім того суд наголошує, що у відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, відповідач - Пенсійний фонд України не призначав, не здійснював перерахунку пенсії позивачу та не порушував виконання постанови Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.11.2015 року у справі №549/189/15-а, а відтак права позивача з наведених підстав порушені не були.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ-14, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська