Ухвала суду № 88985278, 28.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

28 квітня 2020 року м. Київ№ 640/2175/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ»

до Державної фіскальної служби України

треті особи 1. Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКАДУ"

про визнання протиправним та скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

07.02.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України:

- №9031381266 від 10.03.2016р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» №42 від 29.02.2016р. на суму 999 264,23 грн.;

- №9031381289 від 10.03.2016р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» №43 на 29.02.2016р. на суму 957 540,82 грн.;

- №9031381558 від 10.03.2016р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» №44 на 29.02.2016р. на суму 889 964,87 грн.;

- №9031381332 від 10.03.2016р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» №45 на 29.02.2016р. на суму 1 089 272,10 грн.;

- №9031381372 від 10.03.2016р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» №46 на 29.02.2016р. на суму 1 097 186,94 грн.;

- №9031381413 від 10.03.2016р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» №47 29.02.2016р. на суму 866 771,04 грн.;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку на додану вартість, на яку ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» має право зареєструвати податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 5 900 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2020р. позовну заяву залишено без руху відповідно до вимог ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважності підстав для його поновлення.

26.03.2020 позивачем подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення. В якості поважності підстав для поновлення пропущеного строку позивач посилається на те, що TOB «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» до моменту подання позову вчиняло заходи (дії) щодо отримання письмових доказів від правоохоронних органів та контролюючих органів, які б підтвердили, що дійсно станом на момент реєстрації податкових накладних на користь TOB «МІКАДУ» у позивача були відсутні правові підстави щодо їх реєстрації, а фактична їх реєстрація проведена сторонніми особи від TOB «КРАЄВИД-ІНВЕСТ». Тобто TOB «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» починаючи з березня 2016 року вчиняло дії щодо відновлення порушеного права,

З врахуванням наведеного, передумовою щодо пропуску строків на звернення з позовом до адміністративного суду, слугувало тривале намагання збирання/отримання письмових доказів, які б могли підтвердити безпідставну реєстрації Державною фіскальною службою України податкових накладних у зв`язку з відсутністю об`єкта оподаткування ПДВ, та безпідставне прийняття Державною фіскальною службою України рішення №9031381266 від 10.03.2016р., №9031381289 від 10.03.2016р., №9031381558 від 10.03.2016р., №9031381332 від 10.03.2016р., №9031381372 від 10.03.2016р., №9031381413 від 10.03.2016р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних на користь TOB «МІКАДУ».

Крім того, при прийнятті рішення про подання адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування рішень Державної фіскальної служби України N29031381266 від 10.03.2016р., №9031381289 від 10.03.2016р., №9031381558 від 10.03.2016р„ №9031381332 від 10.03.2016р., №9031381372 від 10.03.2016р., №9031381413 від 10.03.2016р., позивач керувався строками давності, які визначені Податковим кодексом України та позицією Верховного Суду щодо строків позовної давності з подібних питань викладених у постановах від 17 липня 2019 року у справі №640/46/19 (провадження №К/9901/15928/19), від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17).

Таким чином, на думку позивача, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався починаючи з 10.03.2016р. (прийняття рішення про реєстрації податкових накладних), процедурою адміністративного оскарження не скористався, відповідно строк у 1095 днів для звернення до суду із позовом про скасування рішення контролюючого органу закінчується 10 березня 2019 року. Разом з тим, позивач звернувся до суд 07 лютого 2019 року, тобто в межах строків звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 суд продовжував позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання копії оскаржуваних рішень ДФС України від 10.03.2016р. № 9031381266, № 9031381289, № 9031381558, № 9031381332, № 9031381372, № 9031381413, а також доказів щодо часу їх отримання позивачем.

10.04.2020 позивачем було подано документи на виконання вимог суду.

Дослідивши матеріали справи, а також наведені позивачем в клопотанні доводи щодо поважності підстав для поновлення строку звернення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

Водночас, частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Натомість , в справі , що розглядається, предметом розгляду є не рішення контролюючих органів, а квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Так, на вимогу суду про надання копій оскаржуваних рішень позивачем було надано квитанції ДФС України про реєстрацію податкових накладних від 10.03.2016 року № 9031381266, № 9031381289, № 9031381558, № 9031381332, № 9031381372, № 9031381413. Відповідно до вказаних квитанцій ДФС України прийняло для реєстрації податкові накладні від 29.02.2016р. № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 47 (а.с. 84-108).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 11 Постанови № 1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Відповідно до пункту 12 зазначеної Постанови, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться визначені цим пунктом перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 14 Постанови №1246).

В Постанові № 1246 не міститься визначення поняття «реєстрація податкової накладної». Натомість, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами господарювання та ДФС визначено у Наказі № 557.

Розділом ІІ Наказу № 557 визначено, що автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів. У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

- перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

- перевірку обов`язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

- перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

- перевірку наявності обов`язкових реквізитів;

- перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

- перевірку дії Договору.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом. Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції). На другу квитанцію накладається електронна печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі. У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

З аналізу наведених норм вбачається наявність двох етапів надходження електронних документів, зокрема податкових накладних, до контролюючого органу.

З урахування наведеного слід дійти висновку, що перший етап - це автоматична перевірка електронного документа на відповідність загальним вимогам такого документа. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки повідомляється про результати такої перевірки. Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. Перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання. (абз. 14 ч.2 розділу І Наказу №557).

Другий етап відбувається не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком шляхом формування другої квитанції. Друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа (абз. 5 ч.2 розділу І Наказу №557).

З наведеного вбачається, що оскаржувані позивачем так звані рішення ДФС України про реєстрацію податкових накладних від 10.03.2016 року № 9031381266, № 9031381289, № 9031381558, № 9031381332, № 9031381372, № 9031381413 фактично є другими квитанціями, що сформувалися програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання та реєстрації податкових накладних від 29.02.2016р. № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 47.

Оскаржувані позивачем квитанції не є рішеннями контролюючого органу у розумінні статті 56 ПК України, у зв`язку з чим строк позовної давності у 1095 днів на їх оскарження не розповсюджується, а застосовується загальний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 102 КАС України.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року у справі №640/46/19 (провадження №К/9901/15928/19), від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17), оскільки вона стосується строків звернення платника податків з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

На переконання суду, у даному випадку, предметом оскарження мають бути дії податкового органу щодо реєстрації податкових накладних від 29.02.2016р. № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 47.

Як вбачається з реєстру Єдиного державного реєстру судових рішень, 21.05.2018 ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» вже зверталось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило зобов`язати скасувати реєстрацію податкових накладних №42 від 29.02.2016 на суму 999264,23 грн, №43 від 29.02.2016 на суму 957540,82 грн, №44 від 29.02.2016 на суму 889964,87 грн, №45 від 29.02.2016 на суму 1089272,10 грн, №46 від 29.02.2016 на суму 1097186,94 грн, №47 від 29.02.2016 на суму 866771,04 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 826/78882/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 у справі № 826/78882/18 відмовлено ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, а позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та неповажністю підстав для його поновлення.

Судом встановлено, що у даній справі № 640/2175/19 позивач просить скасувати квитанції Державної фіскальної служби України прийняті у лютому 2016 року.

В свою чергу позивач звернувся з даним позовом 07.02.2019р.

Отже, даний позов подано з пропуском строку звернення до суду, за відсутності поважних причин для його поновлення.

Суд відзначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Таким чином, позивач звернувся до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України, при цьому не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.

У відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі №9901/95/19 та від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду у зв`язку з не наведенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

2. Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» до Державної фіскальної служби України, треті особи - Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКАДУ", - про визнання протиправними та скасування рішень, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

3. Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Патратій