Рішення № 88985249, 29.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 826/3565/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:

- бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 22869069) щодо невиплати ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) нарахованої пенсії у повному розмірі - визнати протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 22869069) виплатити ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) грошову суму у розмірі 164 743,02 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01 червня 2016 року до 01 березня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 22869069) з 01 березня 2018 року нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) пенсію без обмеження її максимального розміру.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виплати пенсії у розмірі визначеному законом, оскільки на його думку, обмеження граничними розмірами пенсії стосується лише призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 граничним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплатити йому грошову суму у розмірі 42 578,58 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.09.2017р. по 01.03.2018р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернуто скаржнику.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019р., залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019р., адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити йому грошову суму у розмірі 122164,44 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017р. - залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.08.2019р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року по справі №826/3565/18 - скасовано. Справу в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 122164,44 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017 року направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12.09.2019р. адміністративна справа повернулась з Верховного Суду та передана судді Добрянській Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 суддя Добрянська Я.І. прийняла до провадження адміністративну справу №826/3565/18 в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 122164,44 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 повідомлено сторін, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. З урахуванням вимог, викладених у постанові Верховного Суду від 15.08.2019р. зобов`язано позивача та відповідача протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати пояснення щодо обставин справи, які слугували підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року з обов`язковим наданням доказів на підтвердження своїх доводів.

Від представника відповідача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов 07.10.2019 року відзив по справі №826/3565/18, в якому зазначає, що ГУ ПФУ у м. Києві діяв в межах чинних правових норм, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №718 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними з 01.05.2016 року, з урахуванням грошового забезпечення за посадою у розмірі 26550,90 грн. При цьому вказує, що Закон України №1774-VIII від 06.12.2016 року встановлює обмеження до 31.12.2017 року, згідно якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. (крім щомісячного довічного грошового утримання). Тому, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 122164,44 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017 року.

Позивач у своїх поясненнях від 09.10.2019 року зазначає, що як було встановлено Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 року, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі, - є протиправними за весь період такого обмеження (з 01 червня 2016 року до 01 березня 2018 року). Натомість суду розглянув вимогу позивача щодо виплати різниці між нарахованою та фактично виплаченою пенсією лише з 01 вересня 2017 року до 01 березня 2018 року (в межах строку звернення до адміністративного суду). Також, зазначає, що згідно з ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тому, буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця нора Закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ. З огляду на це, позивач просить задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 122164,44 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Згідно з преамбулою Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII чинній з 01.01.2016р. по 20.12.2016р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774, який набрав чинності з 01.01.2017р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, в редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII, на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016.

За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016р. до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Крім того, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII.

В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р.

Судом встановлено, що пенсія позивачу призначена ще в 1998 році, а відтак суд приходить до висновку про те, що норми щодо визначення максимального розміру пенсії до позивача не застосовуються.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 03.10.2018р. у справі № 127/4267/17 адміністративне провадження №К/9901/22177/18.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 № 1788-XIІ (далі - Закон №1788-XIІ) суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма Закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, положення наведених норм права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ.

Відтак, як вбачається із матеріалів справи, сума 122164,44 грн. складається з різниці між нарахованою сумою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року (нарахована пенсія: 282174,44 грн.; фактично виплачена - 160010,00 грн.).

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що приписами частини 2 статті 122 КАС України дійсно встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

Однак, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з 2016 року, не отримані ним, а ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії за минулий час, отже такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 122164,44 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 122164,44 грн., що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017 року - задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) виплатити ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) грошову суму у розмірі 122164,44 грн. (сто двадцять дві тисячі сто шістдесят чотири гривні 44 копійки), що складається з різниці між нарахованою і фактично виплаченою пенсією за період з 01.06.2016 року до 31.08.2017 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська