Ухвала суду № 88985229, 28.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

28 квітня 2020 року м. Київ № 640/5569/20

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь позивача належну йому до виплати вихідну допомогу при звільненні у розмірі 40 140,93 грн. та середній заробіток з урахуванням коефіцієнту його підвищення за весь час затримки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 року позовну заяву залишено без руху оскільки її подано без додержання вимог статей 122, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, однак не додано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду; до позовної заяви не додано доказу сплати судового збору.

В свою чергу судом запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, шляхом:

- доказу сплати судового збору в сумі 840,80 грн. на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м.Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд м. Києва";

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

21.04.2020 року від позивача засобами поштового зв`язку до суду надійшла Заява про уточнення позовних вимог.

У вищезазначеній заяві позивачем уточнено позовні вимоги, а саме позивач просить суд: стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь позивача належну йому до виплати вихідну допомогу при звільненні у розмірі 40 140,93 грн.

Разом з тим, позицію щодо дотримання строку звернення до суду викладено у вищезазначеній Заяві про уточнення позовних вимог, а саме, позивачем зазначено, що Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233). Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, позивач дійшов висновку що право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Ознайомившись із позицією позивача щодо строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, оскільки предметом даного адміністративного спору є стягнення вихідної допомоги при звільненні, яка не входить до структури заробітної плати, підстави для застосування частини третьої статті 233 КЗпП відсутні.

При цьому, суд зазначає, що оскільки спір у цій справі пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічну правову позицію зазначено Верховним Судом в постанові від 09.10.2019 у справі №805/1917/17-а.

Також, згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Тобто, заява або клопотання щодо поновлення строку звернення до суду мають бути додані до позовної заяви окремо, а не викладено в тексті самого позову.

Разом з тим, позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку викладено безпосередньо у позовній заяві, що суперечить запропонованому в ухвалі суду способу усунення недоліків позовної заяви та не відповідає вимогам процесуального закону.

Крім того, доказу сплати позивачем судового збору до суду не подано, натомість зазначено посилання на пункт 1 частини першої статті 5 Закон України "Про судовий збір".

Перевіряючи підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За приписами пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Таким чином, вихідна допомога, на переконання суду, не є складовою частиною заробітної плати, є разовою виплатою за дотримання певних обставин, відтак пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги. Інших підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено.

Отже, з огляду на вищезазначене, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини другої та пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві в зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Керуючись статтями 14, 44, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна