Рішення № 88985142, 27.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Київ № 640/1415/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., здійснюючи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін розгляд справи

за позовомОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області ( відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 13.05.2019 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 01.04.2016 про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області поновити громадянство ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність спірного рішення, зазначає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв упереджено, оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях.

Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних повноважень, з урахуванням того, що позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, проте, не повернув паспорт громадянина Азербайджанської Республіки до уповноважених органів цієї держави.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві від 01.04.2016 набув громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» за територіальним походженням.

14 квітня 2016 року позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства та зобов`язався повернути паспорт громадянина Азербайджанської Республіки до уповноважених органів цієї держави та зобов`язання припинити громадянство Азербайджанської Республіки.

Позивач 20.02.2016 підписав зобов`язання про припинення іноземного громадянства зобов`язуючись протягом двох років з моменту набуття громадянстві припинити громадянство Азербайджанської Республіки, і повернути національний паспорт громадянина Республіки Азербайджан у до уповноваженого органу цієї держави.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області винесено подання від 13.05.2019 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем та прийняте рішення на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» про скасування рішення Головного управління Державної служби України в м.Києві від 01.04.2016 року про оформлення набуто громадянства України за територіальним походженням у зв`язку з тим, що позивав подав декларацію про відмову від громадянства Азербайджанської Республіки, не повернув паспорт громадянина Азербайджанської Республіки до уповноважених органів цієї держави.

Вважаючи таке рішення відповідача необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначає Закону України "Про громадянство".

Статтею 1 Закону України "Про громадянство" зокрема встановлено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;

зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України "Про громадянство" передбачено, що громадянство України набувається за територіальним походженням.

Статтею 8 Закону України "Про громадянство" зокрема встановлено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006) (далі по тексту - Порядок).

Згідно абзацу першого пункту 1 Порядку для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Пунктами 3, 5 Порядку зокрема встановлено, що заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

У відповідності до пункту 26 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір`ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Підпунктами "а" - "в" пункту 24 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.02.2016 підписав зобов`язання про припинення іноземного громадянства зобов`язуючись протягом двох років з моменту набуття громадянстві припинити громадянство Азербайджанської Республіки і повернути національний паспорт громадянина Республіки Азербайджан до уповноваженого органу цієї держави.

На обґрунтування правомірності спірного рішення, відповідач зазначає, що за інформацією Державної прикордонної служби України від 22.01.2019 № 0.184-2484/0/15-19 вих, з 2016 по 2017 рік позивач багаторазово перетинав Державний кордон України за паспортом громадянина Азербайджанської Республіки серії НОМЕР_1 .

Зі спірного рішення вбачається, рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство" від 01.04.2016 року скасовано на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство", у зв`язку з тим, що гр. ОСОБА_1 подав декларацію про відмову від громадянства Азербайджанської Республіки , не повернув паспорт громадянина Азербайджанської Республіки до уповноважених органів цієї держави.

Так, статтею 21 Закону України "Про громадянство" передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Тобто, необхідною та обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України», є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування фактів, які унеможливлюють набуття громадянства України.

При цьому, невиконання зобов`язання повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави, не свідчить про неправдивість відомостей чи поданих документів, для оформлення рішення про набуття громадянства України, та відповідно не може бути підставою для його скасування.

Так, згідно листа Міністерства внутрішніх справ Азербайджанської Республіки від 28.11.2019 №і17849 на запит позивача, підтверджено, що позивачем в 2016 році подано документи про припинення громадянства Азербайджана у зв`язку з набуттям громадянства України. В той же час повідомлено, що згідно законодавства Азербайджана, рішення щодо припинення громадянства відноситься до компетенції Президента Азербайджана.

Також, до матеріалів справи долучено нотаріально завірений переклад постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.01.2017 року, якою встановлено, що 13.05.2016 року після здобуття громадянства України ОСОБА_1 13.06.2016 прибув у Баку та 14.06.2016, тобто на 1 день пізніше встановленого законом місячного терміну, звернувся із заявою та повідомив Державну Міграційну службу Азербайджанської Республіки про прийняття громадянства України.

Слід зазначити, що статтею 21 Закону України "Про громадянство" встановлено виключні підстави для скасування рішення про набуття громадянства України, а тому суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача поновити громадянства позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про громадянство України», особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, передбачених частиною п`ятою статті 9 цього Закону.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про громадянство України», громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що громадянство особи підлягає поновленню виключно у випадках, коли його було припинено, водночас, враховуючи скасування рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, позовна вимога про поновлення громадянства є похідною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 13.05.2019 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 01.04.2016 про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян