Рішення № 88985138, 29.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 640/10303/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту, на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1246/7 про відмову у задоволенні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 та про зобов"язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 за вих. № 996-6.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядок заповнення та подання державному реєстраторові форм повідомлень про початок проведення позапланової перевірки, про неможливість проведення позапланової перевірки, про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 31.10.2011 № 33-1, та зазначає про протиправність наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1246/7 про відмову у задоволенні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 з підстав відсутності викладених обставин, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги, оскільки скарга позивача містить всі необхідні відомості.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5, та зазначає про прийняття наказу 10.04.2019 № 1246/7 про відмову у задоволенні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 з дотриманням порядку розгляду скарг.

Третьою особою письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві подано до Міністерства юстиції України скаргу від 13.02.2019 № 996-6, в якій просило:

провести перевірку правомірності проведених реєстраційних дій державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Центр правової допомоги та реєстрації» Дубовик Жанною Олександрівною;

скасувати реєстраційну дію від 28.12.2018 № 10691110015008777, вчинену державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Центр правової допомоги та реєстрації» Дубовик Жанною Олександрівною.

В обгрунтування поданої скарги Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві вказано, що незважаючи на відомості про наявність у боржника заборгованості із сплати страхових коштів, зокрема перед скаржником, що підтверджені належним повідомленням про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення боржника, державним реєстратором Дубовик Ж.О. безпідставно та незаконно проведено оскаржувану реєстраційну дію, що дозволило боржнику уникнути виконання зобов`язання щодо сплати капіталізованих платежів, за рахунок яких здійснюється фінансування страхових виплат майбутніх періодів потерпілим (членам їх сімей), що зазнали трудового каліцтва під час перебування в трудових відносинах з боржником.

Наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1246/7 відмовлено у задоволенні скарги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ТЕЛЕКОМ» у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме: відсутні викладені обставини, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги.

Вказаний наказ прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.03.2019, яким встановлено оформлення скарги без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Одночасно у висновку вказано, що державний реєстратор Дубовик Ж.О. не мала підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ ТЕЛЕКОМ» подано довідку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.12.2018 № 10691100017011353 (форма № 3-ЄСВ) про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до статті 34 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 755-ІV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено (частина п`ята статті 34 Закону № 755-ІV).

Згідно із частиною шостою статті 34 Закону № 755-ІV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову в задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги, зокрема, шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції.

Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 755-ІV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;

3) у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

5) є рішення цього органу з такого самого питання;

6) в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

При цьому, згідно із частиною п`ятою статті 34 Закону № 755-ІV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.

Як встановлено під час розгляду справи, підставою для відмови у задоволенні скарги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ТЕЛЕКОМ» зазначено, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме: відсутні викладені обставини, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги.

Проте, суд не погоджується із вказаними висновкам відповідача, оскільки з аналізу скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 вбачається, що вона містить викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Разом з тим, суд вважає за необхідне заначити наступне.

Процедуру розгляду відповідно до законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Згідно з пунктами 2, 3, 4 Порядку № 1128 для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Відсутність обов`язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Пунктом 8 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

У висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.03.2019, вказано, що державний реєстратор Дубовик Ж.О. не мала підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ ТЕЛЕКОМ» подано довідку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.12.2018 № 10691100017011353 (форма № 3-ЄСВ) про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв державного реєстратора та Міністерство юстиції України про наявність у боржника заборгованості зі сплати капіталізованих платежів, за рахунок яких здійснюється фінансування страхових виплат майбутніх періодів потерпілим (членам їх сімей), що зазнали трудового каліцтва під час перебування в трудових відносинах з боржником, та в зв`язку з чим просив скасувати спірну реєстраційну дію, проте Міністерством юстиції України не надано належної оцінки доводам скаржника.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що під час розгляду скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві відповідачем не була надана належна оцінка законності оскаржуваної реєстраційної дії.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність висновків, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу та, як наслідок, правомірність наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1246/7 про відмову у задоволенні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019.

При цьому, суд не надає оцінку доводам відповідача щодо дотримання порядку розгляду скарги, оскільки позивач не заперечує даних обставин.

Одночасно суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доказам у даній справі.

Так, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору, у даній справі судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (проспект Перемоги, 92/2, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 41312290) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту, на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1246/7 про відмову у задоволенні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019.

3. Зобов"язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 13.02.2019 за вих. № 996-6.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева