Ухвала суду № 88985084, 29.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/3713/19

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

від відповідача Коляда І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу(недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-104204-17 та від 14.05.2019 №Ф-104204-17.

Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позивач надіслала на адресу суду заяву про поновлення строку звернення до суду. У клопотанні про порушення строку звернення до суду з поважних причин позивач вказує, що оскаржувані вимоги не отримувала, а дізналась про їх наявність лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, арешту майна боржника та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (стосовно першої вимоги) та з телефонної розмови з державним виконавцем (стосовно другої вимоги).

Відтак позивач наголошує, що нею пропущений строк звернення до суду з поважних причин.

Позивач в судовому засіданні підтримала клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та просила його поновити.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання з підстав, наведених у відзиві.

Щодо вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 № Ф-104204-17 в частині сплати недоїмки в сумі 2457,18 грн, то наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Так, згідно з абзацами 4, 5, 6 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 вказаного Закону).

Відповідно до абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Суд звертає увагу позивача, що положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.

Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 спеціального Закону свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді.

Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Таким чином, платник ЄСВ має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному та/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тобто в межах 10 денного строку.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 480/106/19 (провадження № К/9901/16500/19).

Положеннями частини 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий – десять днів, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв`язку з оскарженням вимоги податкового органу, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

З матеріалів справи видно, що вимога про сплату боргу (недоїмки ) ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 № 10424-17 на суму 15998,65 грн. в частині недоїмки в сумі 8627,11 грн. була оскаржена позивачем в судовому порядку у липні 2019 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/2022/19 від 12.09.2019 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 змінено в мотивувальній частині, в решті рішення залишено без змін. Так, у постанові апеляційної інстанції у справі № 620/2022/19 судом встановлено, що не погоджуючись з вимогою від 07.11.2018 № 10424-17, позивач 08.05.2019 направила відповідачу заяву про приведення у відповідність даних інтегрованої картки платника ЄСВ. Тобто про наявність вказаної спірної вимоги позивач дізналась у травні 2019 року.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини, встановлені рішення суду у справі № 620/2022/19, при розгляді даного питання у цій справі не доказуються.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки ) ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 № 10424-17 в частині недоїмки на суму 2457,18 грн., і в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що спірну вимогу не отримувала, а дізналася лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження про стягнення податкового боргу за вказаною вимогою. З даним позовом до суду позивач звернулася 06.12.2019 засобами поштового зв`язку.

В аспекті спірних правовідносин слід зазначити, що повідомлені позивачкою обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними підстав пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку. Зокрема, позивачкою не вказано про об`єктивну неможливість звернення до суду з даним позовом, з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, що, з огляду на наведене, могло б засвідчити про її намір відновити свої порушені права.

Отже, твердження позивача, що про вимогу податкового органу від 07.11.2018 № Ф-10424-17 дізналася лише після ознайомлення виконавчого провадження, суд відхиляє, оскільки ці обставини спростовуються обставинами, встановленими постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/2022/19 від 25.11.2019.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У свою чергу відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вказані позивачкою у заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом щодо оскарження вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області № Ф-010424-17 від 07.11.2018 в частині недоїмки на суму 2457,18 грн. є неповажними та, як наслідок, відсутні підстави для поновлення такого строку звернення до суду з даною вимогою, а отже позовну заяву в цій частині слід залишити без розгляду.

Щодо вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області № Ф010424-17 від 14.05.2019 про сплату боргу на суму 5211, 36 грн, то суд зазначає таке.

Перевіряючи, чи пропущений строк звернення до суду з даною позовною вимогою, а також чи є поважними причини пропуску цього строку, судом враховано, що згідно з пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 № 902/39770 податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про обов`язок органів доходів і зборів надіслати платнику податків податкову вимогу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання (для фізичної особи) та така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Досліджуючи докази, які надали сторони в обґрунтування своїх доводів, судом встановлено, що ГУ ДФС у Чернігівській області надіслало позивачу податкову вимогу про сплату боргу № Ф-10424-17 від 14.05.2020 рекомендованим порядком з повідомленням про вручення поштового відправлення за податковою адресою позивача (штриховий кодовий ідентифікатор 1400044931232). Поштовим відділенням рекомендоване відправлення не вручену адресату із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання" та 26.08.2019 повернуте ГУ ДФС у Чернігівській області (а.с.68). З урахуванням положень пункту пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 № 902/39770 податкова вимога вважається врученою 26.08.2019 та за правилами, визначеними частиною першою статті 120 КАС України, перебіг спеціального строку на його оскарження, розпочався 27.08.2019 (з наступного дня після отримання цього рішення) та за приписами абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» закінчився 05.09.2019 .

Звертаючись до суду 06.12.2019 з позовом про визнання протиправною та скасування вказаної податкової вимоги засобами поштового зв`язку позивач зазначений строк пропустила. Разом з тим, суд враховує обставини, за яких такий строк звернення був пропущений. Суд зазначає, що наразі неможливо встановити, з яких причин відділення поштового зв`язку не вручило позивачу рекомендоване відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор1400044931232). Відмітка на поштовому відправленні "за закінченням терміну зберігання" не розкриває суті причин неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист та не свідчить, що адресат свідомо відмовився від отримання поштового відправлення. Відтак, беручи до уваги той факт, що спірну вимогу від 14.05.2019 Ф-10424-17 позивачу фактично вручено не було, то це є істотною обставиною, що унеможливила звернення до суду із позовом про оскарження такого рішення у більш ранній строк. Про наявність цієї вимоги останній стало відомо після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 58935359 про стягнення боргу.

Визначаючись щодо поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з вказаною вимогою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини в частині реалізації права кожного на справедливий суд. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" наголошено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. У рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що позивач звернулася до суду без зайвих зволікань після того, як їй фактично стало відомо про наявність вимоги від 14.05.2019 № Ф-10424-17, то суд за таких обставин вважає, що право на судовий захист, якого просить позивач, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації нею цього права. Відтак, причини пропуску строку звернення до суду в цій частині позову слід визнати поважними, а пропущений строк поновити.

Керуючись ст. ст. 183, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату боргу від 14.05.2019 № Ф-10424-17.

В частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 № Ф-10424-17 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Суддя І.І. Соломко