Рішення № 88983875, 24.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/850/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., за участю секретаря судового засідання Дигас В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Представником за ордером - адвокатом Івановим О.В. від імені ОСОБА_1 подано позовну заяву, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні за постановою серії ВП №59959020 від 05.09.2019 року, винесену 19.02.2020 року державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соколовою Оксаною Володимирівною.

Також просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати позивача на оплату правової допомоги у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, судовий збір у розмірі 1471,40 грн.

Позов ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) мотивовано тим, що заступником начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. 22.05.2019 року у відношенні громадянина України ОСОБА_1 винесена постанова в справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України (далі за текстом – МКУ) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 94710,6 грн. Позивач під час розгляду справи присутнім не був та постанову не отримував. Копію самої постанови заступника начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. від 22.05.2019 року №0834/20500/19, було отримано лише 15.10.2019 року від державного виконавця Фортечного відділу ДВС Соколової О.В. (далі за текстом – відповідач), оскільки останнім на підставі постанови від 22.05.2019 року №0834/20500/19 було відкрито виконавче провадження, про що винесена постанова ВП №59959020 від 05.09.2019 року. Позивач, у встановленому законом порядку оскаржив постанову Волинської митниці ДФС від 22.05.2019 року до Ленінського районного суду м. Кіровограда. Так, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2019 року у справі №405/7684/19 позивачу був поновлений строк на звернення до суду з позовом до заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М., Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року та відкрито провадження в адміністративній справі за його адміністративним позовом. В свою чергу, відповідач, знаючи про оскарження постанови Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року у суді, оскільки 19.02.2020 року на номер мобільного телефону представника позивача зателефонувала державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соколова О.В. та повідомила, що в її провадженні знаходиться постанова ВП №59959020 від 05.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів, на підставі постанови Волинської митниці ДФС від 22.05.2019 року в справі про порушення митних правил № 0834/20500/19. Представником позивача було повідомлено державного виконавця, що постанова Волинської митниці ДФС від 22.05.2019 року в справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 ОСОБА_1 оскаржується в порядку адміністративного судочинства в Ленінському районному суді м. Кіровограда, в зв`язку з чим, виконавче провадження необхідно зупинити у відповідності до частини 1 статті 533 МКУ до набрання законної сили рішенням суду. Крім цього, як вказує представник позивача, 19.02.2020 року відповідачу була направлена відповідна заява з обґрунтуванням підстав для зупинення провадження. Однак, 02.03.2020 року роботодавець позивача, а саме – Одеський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Аеропорт „Одеса") отримав постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржників від 19.02.2020 року, винесену відповідачем у відношенні ОСОБА_1 . Таким чином, представник позивача стверджує, що відповідач, достеменно володіючи інформацією, що постанова Волинської митниці ДФС від 22.05.2019 року в справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 винесена у відношенні позивача оскаржується в порядку адміністративного судочинства в Ленінському районному суді м. Кіровограда по справі №405/7684/19, в порушення вимог частини 1 статті 533 МКУ, в рамках виконавчого провадження №59959020, направив до місця роботи позивача постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржників від 19.02.2020 року, якою роботодавця позивача – Одеський регіональний структурний підрозділ Державною підприємства обслуговування повітряного руху України (Аеропорт «Одеса») зобов`язано здійснювати відрахування із доходів позивача в розмірі 20% до повного погашення боргу у сумі 104458,74 грн. вказану постанову відповідача від 19.02.2020 року позивач та його представник вважають протиправною. З цих підстав останні просять суд визнати протиправною та скасувати дану боржника у виконавчому провадженні за постановою серії ВП №59959020 від 05.09.2019 року, винесену відповідачем 19.02.2020 року.

Ухвалою судді від 15.04.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Цією ж ухвалою сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що 19.02.2020 року представником ОСОБА_1 , а саме адвокатом Івановим О.В. було повідомлено державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що постанова Волинської митниці ДФС від 22 травня 2019 року № 0834/20500/19 в справі про правопорушення митних правил оскаржуються в порядку адміністративного судочинства у Ленінському районному суді м. Кіровограда, в зв`язку з чим виконавче провадження необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням суду. В свою чергу державний виконавець попросила надати їй в цей же день, 19.02.2020 року, відповідну письмову заяву з обґрунтуванням підстав для зупинення провадження, але докази не надано. Згодом до Фортечного відділу надійшла заява, в якій адвокат Іванов О.В. стверджує, що у відповідності до статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 оскаржив постанову Волинської митниці ДФС в порядку передбаченим КАСУ до Ленінського районного суду м. Кіровограда, але не долучив ухвалу про скасування, тому виконавче провадження не може бути завершене або ж зупинене. Додатково представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що перевіркою Єдиного державного реєстру судових рішень для зупинення примусового виконання рішення станом на 19.02.2020 року ухвали про скасування постанови Волинської митниці ДФС не виявлено. Тому того ж дня 19.02.2020 року боржнику, ОСОБА_1 було направлено виклик з`явитись до виконавця 26.02.2020 року щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, також надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа й повідомити про заходи що вживаються з метою його виконання (а.с.31-35).

Щодо постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника представник відповідача зазначив, що 19.02.2020 року державним виконавцем Фортечного відділу ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Соколовою О.В. згідно відповіді Пенсійного фонду України від 24 грудня 2019 року встановлено, що боржник офіційно працевлаштований в Одеський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Одним із заходів із примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно чинного законодавства була винесена вмотивована постанова та направлена боржнику на адресу місця роботи з відповідним супровідним листом від 19.02.2020 року за №40522. Вважаючи вказану постанову правомірною представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.31-35).

Представником позивача на електронну адресу суду направлено заяву з проханням розглядати дану справу без його участі як представника та без участі позивача (а.с.66).

Відтак, у судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2019 року заступником начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. винесено постанову в справі про правопорушення митних правил № 0834/20500/19, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення митних правил передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 94710,60 грн. (а.с.39-42).

У пункті 5 резолютивної частини вказаної постанови вказано, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення або надіслання правопорушнику копії постанови вона підлягає зверненню до примусового виконання у виконавчу службу за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна (а.с.39-42).

18.08.2019 року Волинською митницею ДФС вищевказану постанову було направлено до Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області, яку отримано виконавчою службою 23.08.2019 року (а.с.38).

На підставі постанови Волинської митниці ДФС № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Соколовою Оксаною Володимирівною 05.09.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59959020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Волинської митниці ДФС штраф в сумі 94710,60 грн. (а.с.44).

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлялись боржнику, тобто позивачу у справі, у встановленому законом порядку.

Зі змісту адвокатського запиту представника позивача Іванова О.В. суд убачає, що ОСОБА_1 отримав вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження 07.10.2019 року (а.с.47).

Згідно заяв по суті, наданих сторонами, суд вбачає, що між представниками сторін, а саме між представником позивача Івановим О ОСОБА_2 В. та представником відповідача Соколовою О.В. 19.02.2012 року відбулася телефонна розмова, у якій представником позивача повідомлено представника відповідача про те, що постанова Волинської митниці ДФС від 22.05.2019 року в справі про порушення митних правил оскаржується позивачем – ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства в Ленінському районному суді м. Кіровограда, у зв`язку з чим виконавче провадження необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням суду.

Стосовно вищевказаних обставин телефонної розмови розбіжностей щодо свідчень представників сторін судом не встановлено.

Натомість в подальшому представник позивача зазначає, що того ж дня, 19.02.2020 року відповідачу була направлена відповідна заява з обґрунтуванням підстави для зупинення провадження, яку просив надати представник відповідача.

В свою чергу представник відповідача зазначає, що відповідних доказів надано не було.

19.02.2020 року державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соколовою Оксаною Володимирівною була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні за постановою серії ВП №59959020 від 05.09.2019 року (а.с.58). Вказаною постановою було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Одеському регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Також встановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства в розмірі 20% до повного погашення боргу 94710,60 грн., виконавчого збору 9471,06 грн. та витрат виконавчого провадження 277, 08 грн., всього 104458,74 грн. (а.с.58).

Вважаючи, що вказана постанова винесена відповідачем незаконно, оскільки відповідачу було достеменно відомо про оскарження постанови Волинської митниці ДФС в порядку адміністративного судочинства, позивач та його представник звернулись до суду з даним адміністративного.

Отже, предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду є законність постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.02.2020 року.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до частин1, 2 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Як встановлено судом вище, спірною постановою було звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 , що отримує дохід у Одеському регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в розмірі 20% до повного погашення боргу 94710,60 грн., виконавчого збору 9471,06 грн. та витрат виконавчого провадження 277, 08 грн., всього 104458,74 грн. (а.с.58).

Спірна постанова винесена відповідачем на підставі постанови Волинської митниці ДФС № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року, яку позивач оскаржив до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2019 року у справі №405/7684/19 ОСОБА_1 був поновлений строк на звернення до суду з позовом до заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М., Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року та відкрито провадження в адміністративній справі за його адміністративним позовом (а.с.62-64).

Відповідно до частини 1 статті 533 Митного кодексу України, подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову).

З аналізу вказаної норми суд зазначає, що у разі оскарження постанови у справі про порушення митних правил, в т.ч. й у судовому порядку, її виконання зупиняється прямою нормою Закону до закінчення розгляду адміністративного позову.

Суд убачає, що представником ОСОБА_1 19.02.2020 року до державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соколової Оксани Володимирівни була направлена заява, якою повідомлено державного виконавця про те, що ОСОБА_1 , у відповідності до статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскаржив постанову Волинської митниці ДФС від 22.05.2019 року №0834/20500/19 в порядку, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, до Ленінського районного суду м. Кіровограда та вказав номер справи (№405/7684/19) й просив державного виконавця зупинити виконавче провадження №59959020 до набрання законної сили рішенням суду у справі №405/7684/19.

Таким чином, як на переконання суду, державний виконавець був проінформований про оскарження в судовому порядку постанови Волинської митниці ДФС від 22.05.2019 року №0834/20500/19, натомість всупереч цього виніс спірну постанову.

Суд звертає увагу на дату подання представником позивача вказаної заяви. Відтак, така заява була подана 19.02.2020 року, що підтверджується датою на відбитку штампу про отримання вхідної кореспонденції відповідача на поданій представником позивача заяві, копію вказаної заяви було надано представником позивача до заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка досліджувалась судом у справі номер 340/748/20.

З огляду на вказане, твердження представника відповідача про неотримання вказаної заяви (доказів) того ж дня (19.02.2020 року) не відповідають дійсності.

Більш того, суд звертає увагу, що існує окремий порядок для ознайомлення з судовими рішеннями осіб, які не є учасниками процесу. Закон України “Про доступ до судових рішень” передбачає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції створено спеціальний Єдиний державний реєстр судових рішень. Разом з тим, доступ до образів інформаційних ресурсів Реєстру є вільний, тобто існує загальний доступ до судових рішень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що перевіркою Єдиного державного реєстру судових рішень для зупинення примусового виконання рішень, станом на 19.02.2020 року ухвали про скасування постанови Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0834/20500/19 від 22.05.2019 року не виявлено.

Суд звертає увагу, що статтею 533 Митного кодексу України передбачено, що у разі оскарження постанови у справі про порушення митних правил (в тому числі і в судовому порядку) має наслідком зупинення виконання такої постанови у справі про порушення митних правил, тобто саме процес оскарження такої постанови тягне за собою зупинення виконання за даною постановою, а не прийняття судом рішення про скасування постанови у справі про порушення митних правил. Відтак твердження представника відповідача щодо відсутності рішення про скасування постанови є помилковим та може бути розцінено судом як неправильне розуміння дійсного змісту статті 533 Митного кодексу України.

У свою чергу, суд наголошує на тому, що згідно відомостей ухвали про відкриття провадження у справі №405/7684/19 Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2019 року, роздрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана ухвала надіслана до Реєстру 26.12.2019 року, зареєстрована вказана ухвала у реєстрі 27.12.2019 року та оприлюднена – 28.12.2019 року (а.с.62-64). А відтак, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в реєстрі вказаної ухвали.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі, не у межах та не у спосіб визначений законодавством, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що державний виконавець, винісши 19.02.2020 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №59959020 діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством.

З огляду на викладене, спірна постанова є протиправною та підлягаю скасування, а позовні вимоги – задоволенню.

Частиною 1 статтею 157 КАС України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року вжиті заходи забезпечення позову (справа №340/748/20).

Враховуючи викладене та у зв`язку з прийняттям рішення по вказаній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову застосованих ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року у справі №340/748/20.

Позивач просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати позивача на оплату правової допомоги у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, судовий збір у розмірі 1471,40 грн. (840,80 грн. за подання позовної заяви та 630,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, до подачі позову, позивачем вживались дії щодо забезпечення позову, що відображено в ухвалі Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року у справі №340/748/20.

Оскільки заходи забезпечення позову є пов`язаними із даною справою, а тому суд вважає, що витрати здійснені у справі №340/748/20 щодо сплати судового збору необхідно присудити на користь позивача.

Враховуючи викладене на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1471,40 грн. (840,80 грн. + 630,60 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачені за подання позову.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 1 статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Аналізуючи вищенаведені норми КАС України та висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в стягнення витрат на правничу допомогу через відсутність необхідних документів, які підтверджуються зміст договору про надання правничої допомоги. Відсутність договору про надання правового допомоги від 8 жовтня 2019 року позбавляє суд можливості дослідити зміст прав та обов`язків сторін договору про надання правової допомоги.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Соколовою Оксаною Володимирівною 19.02.2020 року стосовно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №59959020.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року у справі №340/748/20.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі1471,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34977781).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук