Рішення № 88983454, 23.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/758/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за адміністративним позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2753-17 від 11.02.2020,-

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заяваадвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі – відповідач, управління), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2753-17 від 11.02.2020.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідності до відомостей з ЄДРПОУ позивача зареєстровано у якості фізичної особи-підприємця 06.02.2014 та взято на облік як платника єдиного внеску ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області 07.02.2014. Позивач, на момент державної реєстрації, мав адресу: АДРЕСА_1 .

У відповідності до розпорядження Кабінету міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, м. Сєвєродонецьк внесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, позивача, в силу положень п. 9-1 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», звільнено, у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З цього приводу позивач 04.12.2019 звертався з відповідною заявою до в.о. начальника Головного управління ДПС у Луганській області Височиної О.А.

Отже, у відповідача відсутнє право на нарахування єдиного внеску по відношенню до позивача, а тому прийнята вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 26.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.13,14).

Ухвалою суду від 26.03.2020 відкладено судовий розгляд справи до 23.04.2020 (а.с.38,39).

23.03.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов від 18.03.2020 № б/н (а.с.19,20), в якому управління заперечує проти заявлених вимог з таких підстав.

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом сума єдиного внеску є недоїмкою.

Так, сума боргу по ФОП ОСОБА_1 у розмірі 34397,26 грн виникла за період з 2014 року по грудень 2019 року та складається з нарахувань єдиного внеску по коду платежу 71010000 в загальній сумі 9086,00 грн за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року, та по коду платежу 71040000 в загальній сумі 25311,26 грн за період з 2014 року по грудень 2019 року. Отже, станом на 31.01.2020 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 № Ф-2753-17 на суму заборгованості 34397,26 грн., яка отримана позивачем 13.02.2020.

Доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911

За таких обставин, враховуючи, що недоїмка у позивача виникла за період 2014 — грудень 2019 року, позивач повинна сплатити нарахований внесок у повному обсязі, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, 26.03.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позов, оскільки зазначений відзив доводить, що сума боргу виникла за період з 2014 року по грудень 2019 року, тобто в період чинності законодавства, що передбачає зазначені в позові підстави звільнення позивача від сплати цих платежів, а тому в силу вимог закону позивач звільнена від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (а.с.33).

Сторони у судове засідання не прибули, позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.124).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за відсутності учасників справи, які до судового засідання не прибули, просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.02.2014 по 15.03.2018, а також зареєстрована повторно 12.12.2019, на час розгляду справи інформація про реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутня в реєстрі. Позивач перебувала на обліку в ДПІ м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС в Луганській області з 07.02.2014 по 14.03.2018 та перебуває на обліку ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області з 12.12.2019 як платник єдиного внеску (а.с.125-134).

Позивач у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець.

Згідно з даними відповідача в інтегрованій картці позивача за кодом класифікації доходів бюджету: 71010000 станом на 31.01.2020 за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 9086,00 грн за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року, а також за кодом: 71040000 в загальній сумі 25311,26 грн, у тому числі: 4226,50 грн - за 2014 рік, 5293,88 грн - за 2015 рік, 3797,64 грн - за 2016 рік, 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн – за І квартал 2018 року, 918,06 грн – за грудень 2019 року та 170,00 грн - штрафні санкції (а.с.21-23).

В розрахунках суми заборгованості, що надані відповідачем на вимогу суду зазначено, що за кодом класифікації доходів бюджету: 71010000 позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахована на суми заробітної плати за одного найманого працівника в загальній сумі 9086,00 грн за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року. Сума заборгованості, нарахованої за кодом класифікації доходів бюджету: 71040000 складається із сум єдиного внеску самостійно визначених до сплати як фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, в документах звітності позивача за 2014, 2015 роки, 1 - 4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1 квартал 2018 (ліквідаційна), грудень 2019 року, а також сумою штрафної санкції 170,00 грн за несвоєчасну подачу декларації за 2014 рік (а.с.122, 123).

Наявність самостійно визначених позивачем до сплати вказаних зобов`язань підтверджена документами звітності позивача за вказаний період.

Рішення контролюючого органу від 10.02.2016 №0001661703 підтверджує факт застосування до позивача штрафних санкцій за неподання декларації за 2014 рік в розмірі 170,00 грн.

11.02.2020 Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2753-17, за якою борг зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020 у позивача становить 34397,26 грн, з яких 34227,26 грн – недоїмка, 170,00 грн - штрафи та 00,00 - пеня (а.с.26).

Зазначена вимога отримана позивачем 13.02.2012, що не оспорюється сторонами і підтверджено підписом позивача із зазначенням відповідної дати в корінці вимоги (а.с.26).

04.12.2019 позивач звернулася до управління з заявою про звільнення її від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (а.с.6).

Сторонами суду не надано рішення контролюючого органу, що приймалося за вказаною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – жовтень 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідності отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

Судом на підставі належних доказів встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в ДПІ м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС в Луганській області з 07.02.2014 по 14.03.2018 та перебуває на обліку ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області з 12.12.2019 як платник єдиного внеску, місцем її проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що не заперечується сторонами.

Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 11.02.2020 відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 11 лютого 2020 року.

Також суд зазначає, що спірна вимога сформована 11 лютого 2020 року відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Позивач знаходиться на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області, місцем її проживання є м. Сєвєродонецьк Луганської області, що визнається сторонами, та підтверджується копією паспорта позивача (а.с.8)

Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від № 805/4967/16-а (провадження №К/9901/42831/18), яка містить висновок також і про те, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є вимога.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей ще не прийнятий, не оприлюднений і не набрав чинності відповідно до вимог пункту 7 Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями), відсутні підстави вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена.

Отже за встановлених судом обставин, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що на час проведення антитерористичної операції факт перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в м. Сєвєродонецьку є підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу за порушення Закону №2464, якою є спірна вимога.

Судом також встановлено, що у спірному періоді позивач була і є платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Також відповідач не довів той факт, що ним до прийняття оскарженої вимоги розглянута заява позивача від 04.12.2019 про звільнення її від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, та прийнято відповідне рішення.

Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) зазначено, що з урахуванням безпосередньо абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм Закону №2464, судом встановлено, що вимога ГУ ДПС України про сплату боргу з єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-2753-17 від 11.02.2020 є протиправною.

Зазначений висновок суду є достатньою підставою для скасування оскарженої позивачем вимоги.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (а.с.3,4).

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2753-17 від 11.02.2020 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2753-17 від 11.02.2020 щодо ОСОБА_1 сплатити борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 34397,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 43143746; місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд.72) витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 квітня 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян