Рішення № 88982927, 28.04.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4384/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинської обласної державної адміністрації до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Волинська обласна державна адміністрація (далі - Волинська ОДА, облдержадміністрація, позивач) звернулася з позовом до Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (повне найменування - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, далі - Департамент ДВС, відповідач) про скасування постанови від 28 лютого 2020 року ВП №60736206 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірною постановою у виконавчому провадженні №60736206 штраф накладено відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду у справі №813/720/18, яким зобов`язано Волинську ОДА виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пунктів 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань єврейського кладовища у смт Олика Ківерцівського району Волинської області.

Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу винесена безпідставно та підлягає скасуванню. З цього приводу вказав, що виконання судового рішення у справі №813/720/18 ним розпочато в добровільному порядку ще у січні 2019 року, а тривалий термін його виконання пояснюється особливостями нормативно-правових актів, якими врегульовані правовідносини. При цьому у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у цій справі зазначено, що виконання зазначеного розпорядження Уряду в частині віднесення об`єктів (у тому числі кладовищ) до історичних об`єктів культурної спадщини проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про охорону культурної спадщини», та відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за №528/23060 (далі - Порядок №158). Облдержадміністрація, керуючись положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини», постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», вчинила залежні від неї дії на виконання судового рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №813/720/18. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на доручення голови Волинської ОДА від 18 січня 2019 року №359/17/2-19, лист заступника голови облдержадміністрації від 18 квітня 2019 року №2519/44/2-19, якими голову Ківерцівської районної державної адміністрації зобов`язано надати матеріали (історичну довідку, картографічні матеріали, архівні дані, акт технічного стану території, облікову картку), що стосуються зазначеного об`єкта, та спільно з місцевими представниками територіальної громади та Представництвом американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу обґрунтувати відповідні матеріали згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760; встановити місце ймовірного кладовища з нанесенням на картографічну основу. Крім того, облдержадміністрацією на адресу Українського державного інституту культурної спадщини Міністерства культури України скеровано листи від 17 травня 2019 року №3037/37/2-19, від 24 червня 2019 року №3747/37/2-19, від 28 січня 2020 року №622/37/2-20 щодо проведення комплексу робіт з виявлення об`єкта культурної спадщини, який був предметом позовних вимог у справі, та у разі його наявності скласти облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану. На сьогодні проведення комплексу науково-дослідних робіт та пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності території колишнього єврейського цвинтаря та підготовки облікової документації не завершено. Після надходження в облдержадміністрацію зазначених матеріалів вони відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів будуть передані на розгляд консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Управлінні культури, з питань релігій та національностей обласної державної адміністрації для розгляду питання про занесення єврейського кладовища, ймовірно розташованого у смт Олика, до Переліку нововиявлених об`єктів культурної спадщини.

Позивач також вказав, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28 листопада 2019 року ВП №60736206 була оскаржена ним у судовому порядку. І хоч в задоволенні позову Волинської облдержадміністрації судом першої інстанції було відмовлено, проте таке рішення не набрало законної сили та справа перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції. Водночас вважає, зазначена обставина підтверджує те, що державному виконавцю відомо про дії облдержадміністрації, спрямовані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/720/18.

З урахуванням наведеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, поновивши позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 розділу VI «Перехідні положення» Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

У судовому засіданні 23 квітня 2020 року представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позов просив задовольнити.

Представник відповідача, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи відповідно до правил, встановлених частиною першою статті 268 КАС України (а.с.47-48), у судове засідання 23 квітня 2020 року не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Як визначено частиною третьою статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Після заслуховування у судовому засіданні пояснень представника позивача за клопотанням останнього для надання можливості ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження, які були витребувані судом у відповідача, та надання додаткових пояснень, оголошено перерву до 10:00 28 квітня 2020 року.

24 квітня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги заперечив (а.с.103-108). В обґрунтування цієї позиції вказав, що виконавче провадження за виконавчим листом №813/720/18, виданим 16 липня 2018 року Львівським окружним адміністративним судом, відкрито 28 листопада 2019 року на підставі заяви стягувача та боржнику - Волинській ОДА - було встановлено строк для виконання рішення суду у добровільному порядку. Законність постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджено рішеннями суду першої та апеляційної інстанції при розгляді справи №380/139/20. У свою чергу, боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Станом на 28 лютого 2020 року позивач (боржник у виконавчому провадженні) рішення суду не виконав, що відповідно до положень статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному статтею 75 цього Закону.

Відповідач вважає, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У письмовому поясненні від 24 квітня 2020 року (а.с.118-122) позивач зазначив, що підставою для занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини є протокол про відповідність виявлених об`єктів культурної спадщини критеріям, зазначеним у Порядку №1760, оформлений за результатами розгляду консультативною радою органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації облікової картки об`єкта культурної спадщини, короткої історичної довідки, акта технічного стану об`єкта. Відповідно до Порядку №158 зі змінами, внесеними наказом Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501, рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої держаної адміністрації з наступним його оприлюдненням. Науково-дослідні роботи та пошукові заходи з метою визначення наявності та культурної цінності території колишнього єврейського цвинтаря та облікової документації не завершені, водночас Волинська ОДА готова розглянути питання про внесення до Переліку об`єкта культурної спадщини, який був предметом позовних вимог у справі, після надання документів ініціатором внесення - Представництвом американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу - на їх пропозицію у листі від 01 квітня 2020 року №150-20.

28 квітня 2020 року після оголошеної перерви у розгляді справи учасники справи у судове засідання не прибули.

Відтак, з урахуванням положень частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється та справу розглянуто судом у порядку письмового провадження.

Заслухавши усне пояснення (вступне слово) представника позивача у судовому засіданні 23 квітня 2020 року, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі №813/720/18 задоволено позов Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та, зокрема, зобов`язано Волинську ОДА виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині пунктів 2, 3, 4 щодо місць давніх поховань єврейського кладовища у смт Олика Ківерцівського району Волинської області (а.с.166-172).

16 липня 2018 року Львівським окружним адміністративним судом у цій частині судового рішення зобов`язального характеру видано виконавчий лист №813/720/18 (а.с.136).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року після перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року за апеляційною скаргою Волинської ОДА вказане рішення у справі №813/720/18 залишено без змін (а.с.173-179).

28 листопада 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. (надалі - державний виконавець) за заявою стягувача - Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу - винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60736206 на виконання виконавчого листа №813/720/18 та зобов`язано боржника - Волинську ОДА - виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження (а.с.135, 144-145).

Зазначена постанова держаного виконавця була предметом судового оскарження за позовом Волинської ОДА (а.с.18-22). Проте рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №380/139/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, в задоволенні позову облдержадміністрації відмовлено (а.с.23-25, 180-181).

28 лютого 2020 року державний виконавець Рекашова А.М. у межах виконавчого провадження №60736206 на підставі 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин рішення суду винесла постанову про накладення на боржника - Волинську ОДА - штрафу у розмірі 5100,00 грн. Як зазначено у цій постанові, у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк та станом на 28 лютого 2020 року інформація про виконання рішення суду з підтверджуючими документами до відділу не надійшла (а.с.10).

Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 28 лютого 2020 року про накладення штрафу, винесену у межах виконавчого провадження №60736206, Волинська ОДА звернулася до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Основного Закону судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).

Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі №420/70/19 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності підстав для відповідальності позивача як боржника у виконавчому провадженні №60736206, суд виходить із змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року №813/720/18 та особливостей його виконання (а.с.166-172). Так за змістом судового рішення Волинську ОДА зобов`язано виконати вимоги пунктів 2, 3 та 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», що передбачає: взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. Не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ. Як зазначив Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №813/720/18, виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 року №604-р в частині віднесення об`єктів (в тому числі кладовищ) до історичних об`єктів культурної спадщини проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженому наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (а.с.173-179).

Відповідно до пункту 4 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №626) було встановлено, що облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №452).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №452 (набрала чинності 01 червня 2016 року) затверджено Порядок визначення категорій пам`яток, та пунктом 5 Порядку встановлено, що попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.

Разом з тим, позивач не заперечує тієї обставини, що рішення суду ним на сьогодні не виконане.

Суд також враховує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року №813/720/18 набрало законної сили 05 грудня 2018 року. Виконавче провадження відкрите 28 листопада 2019 року (тобто, майже через рік після набрання судовим рішенням законної сили).

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відтак, Волинська ОДА має обов`язок виконати рішення суду, що набрало значення остаточного, незалежно від звернення стягувача за його примусовим виконанням.

Разом з тим, суд, оцінюючи аргументи позивача стосовно наявності поважних причин, що утруднюють виконання рішення суду, враховує часовий проміжок, що пройшов від дня набрання судовим рішенням законної сили до винесення державним виконавцем спірної постанови (з 05 грудня 2018 року по 28 лютого 2020 року). За цей час боржник - Волинська ОДА - не здійснила ефективних дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Позивач наводячи, аргументи про наявність поважних причин тривалості виконання судового рішення, покликається на докази вчинення ним дій для виконання рішення суду у справі №813/720/18: доручення голови Волинської ОДА від 18 січня 2019 року№359/17/2-19, лист заступника голови облдержадміністрації від 18 квітня 2019 року №2519/44/2-19, якими голову Ківерцівської районної державної адміністрації зобов`язано надати матеріали (історичну довідку, картографічні матеріали, архівні дані, акт технічного стану території, облікову картку), що стосуються зазначеного об`єкта, та спільно з місцевими представниками територіальної громади та Представництвом американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу обґрунтувати відповідні матеріали згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України»; встановити місце ймовірного кладовища з нанесенням на картографічну основу (а.с.11, 13). Ці докази були предметом дослідження при розгляді Львівським окружним адміністративним судом справи №380/139/20 за позовом Волинської ОДА до Департаменту ДВС про визнання протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 листопада 2019 року № 60736206, що слідує зі змісту судового рішення від 21 січня 2020 року (а.с.23-25). Судом при вирішенні цього спору було встановлено, що позивачем не було надано державному виконавцю документального підтвердження повного виконання судового рішення; стосовно тверджень позивача про те, що тривалий термін виконання рішення пояснюється особливостями нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини, то суд зазначив про наявність встановленого статтею 378 КАС України права звернення до суду із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Право на відстрочку (розстрочку) виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення визначено статтею 33 Закону №1404-VIII. Цим же законом передбачено можливість зупинення вчинення виконавчих дій з підстав надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення (пункт 6 частини першої статті 34 цього Закону). Частина друга статті 19 Закону №1404-VIII також надає право сторонам у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Позивач не скористався наданими законом правами, якщо вважає, що існують об`єктивні труднощі при виконанні рішення суду, як і не здійснив усе можливе для його виконання.

Також суд акцентує увагу, що позивач не надав доказів виконання ним обов`язку, встановленого частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII в частині невідкладного (не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин) письмового інформування виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення. При цьому посилання на відсутність такого обов`язку лише в силу того, що державний виконавець був обізнаний про вчинення дій на виконання рішення суду у справі №813/720/18 суд до уваги не бере, бо таке ґрунтується на суб`єктивному розумінні вимог закону позивачем.

Суд врахував, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року надійшла до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30 січня 2020 року (а.с.148-149). З урахуванням встановленого статтею 272 КАС України строку набрання законної сили судовим рішенням (після закінчення строку на апеляційне оскарження, а апеляційна скарга за правилами, встановленими частиною шостою статті 287 КАС України, може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення) на час прийняття спірної постанови про накладення штрафу рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №380/139/20 мало б набрати законної сили. Апеляційна скарга подана Волинською ОДА на це рішення суду 10 лютого 2020 року - з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження, та апеляційне провадження відкрите після поновлення облдержадміністрації цього строку лише 18 березня 2020 року (а.с.158), тобто, уже після прийняття державним виконавцем 28 лютого 2020 року постанови про накладення штрафу ВП №60736206. Ухвала про відкриття апеляційного провадження надійшла до відповідача 18 березня 2020 року (а.с.55). Тому ці обставини не можуть вказувати на поспішність у прийнятті спірної постанови чи неврахування усіх обставин та не є доказом необ`єктивності чи упередженості з боку державного виконавця, як це розцінив позивач.

Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом №1404-VIII.

Приймаючи постанову від 28 лютого 2020 року про накладення штрафу, державний виконавець встановив, що у встановлений строк (протягом 10 робочих днів) та станом на 28 лютого 2020 року Волинська ОДА не надала доказів виконання рішення суду, так само як і документів, що є підставою для відкладення проведення виконавчих дій чи зупинення вчинення виконавчих дій, про що зазначено у мотивувальній частині спірної постанови. Ці висновки позивачем не спростовано.

Суд зазначає, що саме по собі надіслання листів до Українського державного інституту культурної спадщини (від 17 травня 2019 року №3037/37/2-19, від 24 червня 2019 року №3747/37/2-19 та повторно через більш як півроку - 28 січня 2020 року №622/37/2-20 - а.с.14, 16-17) не вказує на те, що позивач робить все можливе для проведення комплексу робіт з виявлення об`єкта культурної спадщини, який був предметом позову у справі №813/720/18, з метою вирішення питання про взяття його на облік. З часу надіслання інститутом кошторису на проведення науково-дослідних робіт для виявлення та фіксації об`єкта культурної спадщини території єврейського кладовища в смт Олика Ківерцівського району Волинської області (лист від 06 червня 2019 року №01-04/71 на а.с.15) Волинська ОДА не уклала договір для того, щоб ці роботи були проведені; доказів протилежного суду не надано. Як встановлено судом при розгляді по суті справи №813/720/18, саме на Волинську ОДА покладено обов`язок виконувати функцію замовника при укладенні контракту щодо виявлення, дослідження об`єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про цей об`єкт (у даному випадку місце давніх поховань у смт Олика Ківерцівського району Волинської області). Відтак, завершення цих робіт залежить від волевиявлення саме позивача.

Про невиконання свого обов`язку позивачем як боржником свідчить також лист Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу від 01 квітня 2020 року №150-20, надісланий Волинській ОДА та до відома Департаменту ДВС (а.с.162-163). Цим листом засвідчено готовність Представництва надати допомогу облдержадміністрації у виконанні рішенні суду у справі №813/720/18.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми означають, що позивач повинен довести, яким чином суб`єктом владних повноважень (у даному випадку державним виконавцем) порушено його права під час здійснення заходів примусового характеру. У свою чергу, відповідач має обов`язок довести, що його рішення чи дії прийняті (вчинені) у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Суду не надано достатніх і переконливих доказів наявності поважних причин невиконання позивачем судового рішення, яким його зобов`язано вчинити певні дії. Тому слід дійти висновку, що спірна постанова про накладення штрафу від 28 лютого 2020 року винесена державним виконавцем відповідно до норм чинного законодавства. Тож у задоволенні позову про скасування спірної постанови слід відмовити.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 229, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 13366926) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) про скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Ж.В. Каленюк