Рішення № 88982821, 27.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 квітня 2020 р. Справа № 120/739/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 12.0.2019 він звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням №025350002820 від 18.09.2019 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з неврахуванням до стажу періодів роботи за відсутності атестації робочих місць та невірним зазначенням чинних Списків № 1 та № 2. Позивач вважає таке рішення протиправним, зазначаючи, що має достатньо стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджується трудовою книжкою позивача та довідками, доданими до позовної заяви. При цьому зазначає, що підтвердження пільгового стажу результатами проведення атестації робочих місць чинним законодавством не передбачено за період роботи з 02.04.1988 по 19.07.1990, а щодо періоду з 30.12.1992 по 24.03.2020, то вказує, що ним (позивачем) було надано документи, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою суду від 24.02.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

У встановлений законом строк позивач усунув недоліки, надавши суду позовну заяву, яка відповідає нормам процесуального законодавства разом з необхідними документами.

Ухвалою суду від 17.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення сторін. Крім того, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

27.03.2020, у встановлений законом строк, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ГУ ПФУ у Вінницькій області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та обставинами, викладеними у позовній заяві, рішення №025350002820 від 18.09.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та є вмотивованим і законним. Свою позицію відповідач мотивує тим, що ОСОБА_1 не зараховано до спеціального стажу за Списком №1 та №2 три періоди його роботи на різних підприємствах, а саме: період роботи з 01.04.1988 по 01.09.1989 з 22.10.1989 по 19.07.1990 футурувальником-каменярем цеху випалу клінкеру в Рибницькому цементно-шиферному комбінаті ім. Жовтневої Революції та період роботи з 30.12.1992 по 24.03.2002 вогнетривником на Молдавському металургійному заводі. На підставі наданих позивачем документів, неможливо зарахувати до спеціального стажу роботи вище зазначені періоди його роботи, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 не зазначено характер виконуваної роботи, тобто не вказано чи виконувалась ним робота за Списками №1 та №2 в умовах повної зайнятості, а також в трудовій книжці відсутні записи про атестацію робочого місця. У зв`язку з вказаними обставинами, підтвердження спеціального стажу роботи позивача має здійснюватись на підставі уточнюючих довідок. Надана ОСОБА_1 уточнююча довідка №08-558 від 26.07.2016, на переконання ГУ ПФУ у Вінницькій області, не відповідає вимогам, тому не може підтверджувати спеціальний стаж за певний період. Відповідач також зазначив, що зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 вогнетривником в Молдавському металургійному заводі з 30.12.1992 по 24.03.2002 на підставі уточнюючих довідок від 22.03.2013 №2015-504 та від 15.08.2013 №2015-1339 є неможливим у зв`язку з відсутністю в наданих документах інформації щодо проведення атестації за умовами праці робочого місця вогнетривника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 12.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії згідно п.1, п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав обов`язкові документи: військовий квиток, диплом про навчання, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, довідку про зміну назви організації, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, паспорт, трудову книжку, документи про стаж, карточку, карту атестації робочого місця, Інструкцію вогнетривника, акт перевірки та оцінки відповідності робіт, перелік робіт; інші документи: заяву про спосіб виплати пенсії, пам`ятку. Вказанf заява позивача та документи прийнято відповідачем 12.09.2020 та зареєстровано за № 369/

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області № 025350002820 від 18.09.2019 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного 10 років пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (Список № 1), згідно частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності 12 років 06 місяців пільгового стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці (Список № 2) та 27 років 06 місяців страхового стажу. Рішення мотивоване тим, що згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб страховий стаж заявника становить 24 роки 06 місяців 11 днів. При цьому у рішенні зазначено, що зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 періоду роботи з 22.04.2007 по 27.05.2008 у ЗАТ "Ніжньосергіїнському метизно-металургійному заводі" Російської Федерації немає підстав за відсутності в представлених документах даних про проведення та наслідки проведення атестації робочих місць. Вирішити питання про можливість зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи, зазначених в довідці від 10.10.2012 № 08-563 про уточнення особливого характеру роботи за період з 01.04.1988 по 01.09.1989, з 22.10.1989 по 19.07.1990, що видана Рибницьким ЗАТ "Рибницький ремонтний комбінат" теж неможливо, оскільки у даній довідці не зазначено посилання на Список № 2, чинний на період роботи, а у довідці від 15.08.2013 № 08-477, виданій вищезазначеним підприємством, не вірно зазначені Списки № 1 та 21, чинні на період роботи. Зарахувати до пільгового стажу, як вказано в рішенні ГУ ПФУ у Вінницькій області № 025350002820 від 18.09.2019, період роботи, зазначений в довідках від 22.03.2013 № 2015-504 та від 15.08.2013 № 2015-1339 про уточнення особливого характеру роботи за період з 30.12.1992 по 24.03.2002, виданих ВАТ "Молдавський металургійний завод" м. Рибниця є неможливим за відсутності в представлених документах даних про проведення та наслідки проведення атестації робочих місць.

Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого "Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї".

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.09.1980 останній у період 01.04.1988 по 01.09.1989 та з 22.10.1989 по 19.07.1990 працював футурувальником-каменярем цеху випалу клінкеру в Рибницькому цементно-шиферному комбінаті ім. Жовтневої Революції на Рибницькому цементно-шиферному комбінаті ім. Жовтневої Революції (записи №9 та № 12). У період з 30.12.1992 по 24.03.2002 позивач працював вогнетривником ВАТ "Молдавський металургійний завод" м.Рибниця (записи № 17 та №27). У період з 22.04.2007 по 27.05.2008 - у ЗАТ" Ніжньосергіїнський метизно-металургійний завод" Російської Федерації.

На підтвердження права на отримання пенсії на пільгових умовах позивачем, крім трудової книжки надано:

довідка уточнююча про особливий характер робот або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії за №08-558 від 26.07.2016;

довідка про реорганізацію РЦЗ і РЦШК за №08-559 від 26.07.2016;

акт №135 від 14.06.2013 документальної перевірки факту роботи ОСОБА_1 за період роботи з 01.04.1988 до 01.09.1989, з 22.10.1989 до 19.07.1990;

акт №127 від 10.06.2013 року документальної перевірки факту роботи ОСОБА_1 за період з 1982. по 1987 роки, з 1990 до 1992 роки

архівна довідка за №491 від 04.10.2012 про заробітну плату ОСОБА_1 за період грудня 1982 року до грудня 1987 року;

уточнююча довідка НСММЗ від 2013 року з додатками про умови праці;

довідка уточнююча про особливий характер робот або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії за №2015-1339 від 15.08.2013;

довідка уточнююча про особливий характер робот або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії за №08-504 від 22.03.2013;

акт №136 від 18.06.2013 року документальної перевірки факту роботи ОСОБА_1 за період з 30.12.1992 по 24.03.2002;

наказ №10 Молдавського металургійного заводу від 04.01.1992 про створення атестації робочих місць;

карта атестації робочого місця на шкідливі умови праці;

картка про загальні відомості ОСОБА_1 ;

наказ за №602 про прийняття на роботу від 30.12.1992;

наказ Молдавського металургійного заводу№40 від 31.01.2002;

наказ Молдавського металургійного заводу№81 від 25.03.2002;

Інструкція вогнетривника на гарячих роботах електросталеплавильного цеха від 27.10.1992;

наказ №1784 Міністерства охорони здоров`я та соціального захисту від 15.10.2003 про затвердження і реалізація положення про порядок атестації робочого місця по умовах праці;

акт перевірки і оцінки відповідності робіт по охороні праці в організації ЗАТ "Молдавський металургійний завод" від 26.05.2005;

Положення про порядок проведення атестації робочого місця по умовах праці від 01.10.2003;

наказ №17 Молдавського металургійного заводу від 15.05.2003 про ведення робіт, професій, посад, які дають право на оформлення пенсії на льотних умовах;

Наказ №382 Молдавського металургійного заводу від 05.10.2006 про проведення атестації робочого місця по умовах праці.

Позивачеві не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 22.04.2007 по 27.05.2008 у зв`язку з відсутністю у наданих документах даних про проведення та наслідки проведення атестації робочих місць. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 01.04.1988 по 01.09.1989, з 22.10.1989 по 19.07.1990, оскільки у наданих довідках не зазначено посилання на Список № 2, чинний на період роботи, не вірно зазначені Списки № 1 та 21, чинні на період роботи. Періоди роботи з 30.12.1992 по 24.03.2002 не зараховано у зв`язку з відсутністю в наданих документах даних про проведення та наслідки проведення атестації робочих місць. При цьому відповідачем у відзиві зазначено, що надана позивачем карта атестації робочого місця на шкідливі умови праці від 14.02.1992 не може підтверджувати результати атестації за умовами праці робочого місця вогнетривника, оскільки в ній відсутні необхідні дані. Факт того, що професія вогнетривника відноситься до професії, робота за якою дає право на державну пенсію на пільгових умовах відповідачем не заперечуються. Відсутність необхідних даних в уточнюючій довідці, на переконання відповідача, унеможливлює встановити чи дійсно робота футуревальника-каменяра в цеху випалу клінкеру відноситься до професії, робота за якою дає право на державну пенсію на пільгових умовах відповідачем.

Щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи у зв`язку з відсутністю в наданих документах даних про проведення та наслідки проведення атестації робочих місць, то суд зазначає таке.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посадах, віднесених до Списків №1 та № 2, робоче місце по яким підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списками № 1 та № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Таким чином, відсутність в наданих документах даних про проведення та наслідки проведення атестації робочих місць за періоди роботи з 30.12.1992 по 24.03.2002 та з 22.04.2007 по 27.05.2008, не проведення чи несвоєчасне проведення атестації робочого місця за вказані періоди не може бути підставою для неврахування таких періодів до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення.

Щодо незарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи, зазначених в довідці від 10.10.2012 № 08-563 про уточнення особливого характеру роботи за період з 01.04.1988 по 01.09.1989, з 22.10.1989 по 19.07.1990, що видана Рибницьким ЗАТ "Рибницький ремонтний комбінат" та у довідці від 15.08.2013 № 08-477, виданій вищезазначеним підприємством, то суд зазначає таке.

Професія футурувальника-каменяра, за якою позивач працював у вказані періоди, відноситься до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах (підрозділ 1 розділу 18), затвердженого постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 №1173.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових мовах.

В даному випадку позивач не має об`єктивної можливості впливати на попередньо допущений дефект підприємством щодо оформлення відповідних довідок, отже такі обставини не можуть бути підставою для незарахування до пільгового стажу періодів роботи 01.04.1988 по 01.09.1989, з 22.10.1989 по 19.07.1990, які в повній мірі підтверджено записами його трудової книжки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже відповідач, отримавши від позивача вказані вище довідки, мав право у встановленому законодавством порядку перевірити обґрунтованість видачі таких довідок, а також певних неточностей (дефектів) останніх. Проте, відповідач наданими повноваженнями не скористався та безпідставно відмовив позивачеві у зарахуванні періодів роботи з 01.04.1988 по 01.09.1989, з 22.10.1989 по 19.07.1990 до пільгового стажу.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, виконання яких є запорукою доведення до заявника суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення та передбачуваності для заявника наслідків прийняття такого рішення.

А відтак, суд дійшов висновку, що рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах прийняте відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому воно є протиправним.

При цьому, зважаючи на те, що спірне рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати спірне рішення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії".

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права. Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах, суд виходив з такого.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок розгляду питань про призначення пенсій та обов`язковість прийняття відповідного рішення, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури та за відсутності відповідного рішення зараховувати період роботи позивача до пільгового стажу та зобов`язувати суб`єкта владних повноважень призначити пенсію на віком на пільгових умовах та фактично підміняти державний орган.

За таких обставин та керуючись положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 420,40 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025350002820 від 18.09.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2019 про призначення пенсії відповідно до положень ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович