Рішення № 88982700, 10.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Справа № 160/1393/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна - Перемоги, буд. 26 м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 21910427) що надання висновку в перерахунку пенсії недоцільним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за паспортом: серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса: АДРЕСА_1 ) згідно листа за № 284/03.22-119 від 26.12.2019 року за довідкою виданою КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» із розрахунку середньомісячного заробітку червня місяця 1987 року, відповідно до ч. 2 ст. 57, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуючи норми ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з обмеженням у 168 грн. пенсійних виплат - неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (м.Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за паспортом: серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса: АДРЕСА_1 ) за довідкою виданою КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» із розрахунку середньомісячного заробітку червня місяця 1987 року, відповідно до ч. 2 ст. 57, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуючи норми ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без обмежень у 168 грн. належних пенсійних виплат починаючи з 01.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у проведенні перерахунку та виплаті пенсії є безпідставною та порушує його право на соціальний захист, гарантований державою згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству, оскільки нормами ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" позивачу надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним законом - Законом України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" або спеціальним законом - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує, що сума вірно розрахованої згідно ч. 2 ст. 57, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має становити 15150,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що позивачу призначена пенсія по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки перерахунок пенсії згідно ч. 2 ст. 57, ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» веде до зменшення розміру пенсії, тому позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 1, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_3 від 22.04.2019 року, виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Згідно розпорядження № 172983 від 04.06.2014 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком.

24.11.2015 року ОСОБА_1 подано до пенсійного органу заяву про переведення пенсії з одного виду на інший, а саме: з пенсії за віком на пенсію ЧАЕС в розмірі фактичних збитків.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, позивач з 24.11.2015 року отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі фактичних збитків (захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС) відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.08.2019 року відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно ч. 2 ст. 57, ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи норми ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом № 207/03-22-19 від 15.08.2019 року відповідачем відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховуючи норми 54, 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивачу призначена пенсія згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де не враховується стаж роботи позивача, тому проводити перерахунок пенсії згідно ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає підстав.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховуючи норми 54, 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 160/9298/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 160/9298/19 набрало законної сили 01 грудня 2019 року.

Листом № 284/03.22-119 від 26.12.2019 року відповідачем відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховуючи норми 54, 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивачу призначена пенсія згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де не враховується стаж роботи позивача, тому проводити перерахунок пенсії згідно ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який приведе до зменшення розміру пенсії, немає підстав.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюється, зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно статті 10 Закону 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно достатей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено "Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011 року.

З наведеного відповідачем у відзиві розрахунку пенсії позивача станом на 01.12.2019 року вбачається, що він зроблений на підставі положень "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з інвалідності позивача, що настала внаслідок захворювання як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, на даний час позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інвалід ІІ групи, захворювання якого пов`язане з виконанням військового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Проте, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити його переведення на пенсію по інвалідності із збільшенням пенсії за понаднормований стаж роботи у 16 % середньомісячного заробітку відповідно норм ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) встановлені ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до яких час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пільги по обчисленню середньомісячного заробітку передбачені статтею 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У разі обчислення пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Проте, відповідно до норм частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" враховуючи факт віднесення позивача до категорії 1 та наявності у нього стажу 36 років, тобто 16 років понад встановленого стажу для чоловіків-20 років, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на пенсію в повному розмірі, але у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто зазначена норма застосовується у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але не у випадку призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Адже процедура призначення та розрахунку пенсії по інвалідності та пенсії за віком різні за змістом і механізмом їх проведення.

З наведеного вбачається, що підстав збільшення пенсії позивача за понаднормований стаж роботи у 16 % середньомісячного заробітку відповідно норм частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при переведенні його на пенсію по інвалідності немає, а відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку пенсії на підставі частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обґрунтованою.

Отже доводи позивача про те, що пільги на обчислення середньомісячного заробітку, які надані ст. ст. 54, 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині можливості обчислення пенсії незалежно від її виду за один з неповних календарних місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення, не можуть бути змінені іншими законами, в тому числі ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вважає помилковими.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 193, 241-246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.26, ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 квітня 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков