Рішення № 88979938, 28.04.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18932/19

Провадження № 2-а/521/28/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Леонова О.С.

секретаря судового засідання - Шабалдак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до УДАБК ОМР про визнання протиправними та скасування постанов УДАБК ОМР № 394/18 від 21.06.2018 року про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви, зазначив наступне. УДАБК ОМР було складено постанову № 394/18 від 21.06.2018 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 10200, 00 грн,.

Вказану постанову було винесено на підставі акту складеного за результатами проведення планового нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №000701 від 07.06.2018 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.06.2018 року, протокол про адміністративне правопорушення від 07.06.2018 року.

За адресою АДРЕСА_1 позивачу у 2002 році було виділено земельну ділянку під будівництво гаражів. У 2006 році після відчуження побудованих гаражів, нові власники гаражів організували автокооператив «Гермес»для представлення власних інтересів. Крім цього усі власники гаражів побудованих на вказаній земельній ділянці, зареєстрували своє право власності в БТІ м. Одеси.

Таким чином, ОСОБА_1 як орендар земельної ділянки втратив право на користування цією земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до влади міста з заявою про розірвання договору оренди даної земельної ділянки.

У лютому 2018 року з боку Одеської міської ради до ОСОБА_1 були пред`явлені штрафні санкції з питання заборгованості по оренді за користування земельною ділянкою. Справа розглядалася Малиновським районним судом м. Одеси. Штрафні санкції були скасовані. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 року справа№520/4754/18 встановлено, що позивач не користується вказаною земельною ділянкою з 2006 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.12.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

14.01.2020 року від представника відповідача Чабан О.О., яка діє на підставі довіреності №01-9/157вих від 20.03.2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням процесуального строку для звернення до суду з вказаним позовом.

15.01.2020 року від представника відповідача Чабан О.О. надійшов відзив на позов, в якому представник УДАБК ОМР зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі оскільки вважає, що при винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та посадові особи УДАБК ОМР діяли в межах чинного законодавства.

28.01.2020 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач остаточно просив суд про скасування постанови УДАБК ОМР № 394 від 21.06.2018 року, та стягнути з УДАБК ОМР на його користь кошти у сумі 9423, 58 грн. Просив вирішити дану справу без його участі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2020 року прийнято заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.

07.02. 2020 року позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про роз`яснення несвоєчасного подання позовної заяви в суд, в якій просив суд поновити строки оскарження постанови.

25.02.2020 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду відмовлено в повному обсязі, поновлено Андрющенко ОСОБА_3 процесуальний строк для оскарження постанови УДАБК ОМР №394/18 від 21.06.2018 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву (вхід.№3537 від 28.01.2020 року), в якій просив розглянути справу за відсутності позивача (т.1, а.с.228-229).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату та час судового засідання згідно до вимог чинного законодавства. У попередніх судових засіданнях представник відповідача Чабан О.О. заперечувала проти задоволення позову з підстав та правової аргументації викладеної у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В силу ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності та дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявленого позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2018 року до Одеської міської ради надійшло звернення депутата Одеської міської ради VII скликання Гіганова Б.В. (вх. № 01-2/64-Д від 04.06.2018 року) стосовно здійснення перевірки об`єкта з будівництва гаражного комплексу з облаштуванням фундаменту та під`їздів за адресою: АДРЕСА_2 . Одеса, АДРЕСА_3 - АДРЕСА_4 Небесної Сотні, буд АДРЕСА_5 (т.1. а.с. 114).

На підставі наказу УДАБК ОМР № 01-13/1ДАБК від 02.01.2018 року та вищевказаного звернення видано направлення на проведення позапланового заходу № 000701 від 04.06.2018 року зі строком дії з 04.06.2018 року по 07.06.2018 року (т.1. а.с. 119).

Під час проведення перевірки посадовою особою УДАБК ОМР, у присутності представника позивача за довіреністю ОСОБА_4 встановлено, що земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3138 кв. м, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражної автостоянки на 85 машино-місць, на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.04.2002 року, терміном на 25 років, знаходиться у строковому, платному володінні та користуванні у Позивача.

Схематичний план земельної ділянки відображений в технічному паспорті інвентаризації нерухомого майна, виготовлений КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 22.02.2005 року.

Посадовою особою УДАБК ОМР, за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Академіка Корольова, 28, встановлено, що за вищевказаною адресою виконуються будівельні роботи з нового будівництва нежитлових будівель (гаражів) без отримання права на виконання таких робіт.

За результатом виявленого порушення, Управлінням складені наступні матеріали:

-акт перевірки, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сферібудівельнихвиконанняпідготовчих та будівельних робіт №000701 від 07.06.2018 року (т.1. а.с. 120-140);

-протокол про адміністративне правопорушення від 07.06.2018 року відповідно до частини 5 статті 96 КУпАП (т.1. а.с. 142-145);

-припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 322/18 від 07.06.2018 року (т.1. а.с. 146-148).

У зв`язку з відмовою представника позивача підписати акт перевірки та припису, посадовою особою УДАБК ОМР було зроблено відповідний запис про відмову від підпису та направлено документи на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

Згідно з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 322/18 від 07.06.2018 року, виявлені порушення, за результатами позапланового заходу державного контролю необхідно усунути шляхом отримання в установленому законом порядку право на виконання підготовчих та будівельних робіт за даною адресою або приведення земельної ділянки у попередній стан в термін до 07.08.2018 року та зупинення виконання будівельних робіт з 07.06.2018 року.

Однак, під час здійснення позапланової перевірки виконання вимог припису, Управлінням встановлено, що виконання будівельних робіт не було зупинено, а продовжено та збудовано 11 господарчих будівель -гаражів (фундамент - залізобетон, стіни - пінобетон, в`їзд - крізь металеві ролети).

Постановою заступника начальника УДАБК ОМР Якименко Р.К. №394/18 від 21.06.2018 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 5 ст.96 КУпАП, та накладено на ОСОБА_5 стягнення у розмірі штрафу 10200, 00 грн (т.1, а.с.44-47).

В відзиві на позов УДАБК ОМР звертає увагу суду, що 08.08.2018 року (після винесення постанови № 394/18) на самочинно збудований об`єкт здійснено реєстрацію права власності, що унеможливлювало притягнути Позивача до відповідальності за невиконання вимог припису Управління. Окрім того, в процесі реєстрації права власності змінено адресу місцезнаходження нерухомого майна (гаражів) з м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 28 на м АДРЕСА_1 .

Відповідач на підтвердження свої тверджень посилався на рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року по справі № 520/18606/18 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_6 , Державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства «Реєстарція майна та бізнесу» Макаркіна А. К., за участю третьої особи Управління про звільнення самовільно-зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, скасування рішень про державну реєстрацію, яким вже встановлені факти стосовно кваліфікації об`єкта за адресою АДРЕСА_6 ), як об`єкта самочинного будівництва.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2019 року по справі № 520/18606/18 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_6 , Державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства «Реєстарція майна та бізнесу» Макаркіна А. К., за участю третьої особи Управління про звільнення самовільно-зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, скасування рішень про державну реєстрацію, вирішено задовольнити позовну заяву Одеської міської ради у повному обсязі. Зобов`язано ОСОБА_6 власними силами і за свій рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих господарчих будівель (гаражів) на земельній ділянці загальною площею 194,5 кв. м. за адресою, АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Макаркіна А.К., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на господарчу будівлю (гаражі) за адресою, АДРЕСА_2 . Одеса, вул. Ак. Корольова, 28 А (т.1, а.с. 211-222).

Крім того, з рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 року справа №520/4754/18 (провадження № 2/521/750/18) за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, встановлено ОСОБА_1 не є власником будь-яких нерухомих об`єктів на земельній ділянці АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 23-29). Судом під час розгляду даної справи також встановлено, що у жовтні 2011 року ОСОБА_1 звертався до начальника управління земельних ресурсів Одеського виконкому із заявою про розірвання договору оренди.

Згідно листа Одеського міського управління земельних ресурсів ОМР від 29.11.2011 року, ОСОБА_1 , було рекомендовано надати ряд документів та повідомили нового власника про необхідність звернутися до ОМР з листом щодо переоформлення договору оренди.

Встановлено, що ОСОБА_1 звертався до начальника управління земельних ресурсів ОМР із листом щодо розірвання спірного договору оренди повторно у липні 2012 року.

Згідно листа Одеського міського управління земельних ресурсів ОМР від 08.08.2012 року, ОСОБА_1 , було рекомендовано надати ряд документів та повідомили нового власника про необхідність звернутися до ОМР з листом щодо переоформлення договору оренди.

З рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 року справа №520/4754/18 вбачається, що голова ГО «Гермес» звертався до голови ОМР із заявою, отриманою останнім 08.10.2013 року, в якій зазначив, що в 2006 році після відчуження ОСОБА_1 збудованих гаражів, нові власники гаражів організували ГО «Гермес», для представлення власних інтересів, вказав, що у 2012 році ОСОБА_1 припинив ФОП, вийшов із членів ГО «Гермес» та подав заяву про розірвання договору оренди.

У зв`язку з розірванням договору оренди, ГО «Гермес», який представляє інтереси усіх власників гаражів, побудованих на вказаній земельній ділянці, зареєструвавши своє право власності в БТІ м. Одеси просить укласти договір оренди земельної ділянки пл. 3138 кв. АДРЕСА_2 . у АДРЕСА_1 із ГО «Гермес», для здійснення оплати за використання землі.

Встановлено, що ОСОБА_1 і надалі звертався до начальника управління земельних ресурсів із заявою щодо розірвання договору оренди, 29.09.2013 року, 04.10.2013 року, листом Департаменту комунальної власності ОМР його було повідомлено, що проект рішення про припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОМР та ОСОБА_1 буде внесений на розгляд чергової сесії.

05.12.2016 року ОСОБА_1 повторно звертався до Департаменту комунальної власності ОМР із заявою щодо розірвання договору оренди на що 05.01.2017 року отримав відповідь, в якій зазначено, що вище вказаний проект рішення направлено на візування у встановленому порядку для подальшого розгляду на сесії Одеської міської ради.

Таким чином, судом під час розгляду справа №520/4754/18 було встановлено, що з 2006 року право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка йому була передана Одеською міською радою за договором оренди від 24.04.2002 року на підставі рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року №2394- XXIII та від 28.12.2001 року №3260-XXIII, було припинено, оскільки право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 на умовах договору оренди від 24.04.2002 року перейшло до інших осіб – власників гаражів.

Частиною 4, ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач в судових засіданнях звертав увагу суду, що спірні самочинно збудовані господарчі будівлі (гаражі) знаходяться на земельній ділянці за межами гаражного кооперативу розташованого за адресою, АДРЕСА_1 , що також підтверджується фото таблицями, на яких вбачається розміщення самочинно збудованих гаражів за межами бетонного паркану гаражного кооперативу (т. 1, а.с. 30-34).

У матеріалах справи відсутні та позивачем не надано до суду жодного доказу про сплату ОСОБА_1 на користь відповідача ДАБК ОМР коштів у розмірі 9 423, 58 грн..

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 96 КУпАП виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п`ятдесяти до трьохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 7, 9, 21 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу направлення на перевірку, а відмова від отримання копії акту перевірки позивачем не доведена відповідачем, враховуючи виготовлення акту перевірки не на місці її проведення, до суду не надано доказів повідомлення позивача про ознайомитися з актом та підписати його, крім того відповідачем не зазначена дата відмови позивача від підписання акта перевірки.

Також, суд критично оцінює докази направлення позивачу акту, припису, протоколу про адміністративне правопорушення рекомендованим відправленням, так як з наданих до суду копій поштових повідомлень неможливо встановити додані документи до відправлення. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази належного інформування позивача про розгляд 21.06.2018 року справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи положення ст. 13 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, які передбачають право позивача бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки, в спірних правовідносинах позивач був обмежений в своїх правах, а відповідач не надав доказів, які ці твердження позивача спростовують.

Відповідач наділений повноваженнями проводити відео-фіксацію, аудіо-фіксацію процесу перевірки, може отримати від особи пояснення, може залучати представників експертних організацій, фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, однак такі дії відповідач під час перевірки не вчинив.

Разом з тим, у наданих Управлінням ДАБК ОМР доказах (акт перевірки, протоколи, фото-фіксація) не міститься достовірних даних про вчинення саме позивачем спірних правопорушень, передбачених ч.5 ст.96 КУпАП.

Стосовно посилань відповідача на матеріали фото фіксації, як на докази, суд вважає зазначити наступне.

Суд враховує, твердження позивача, що жодних вказівок на здійснення фото фіксації не містять ані протоколи про адміністративне правопорушення, ані акт перевірки ані інший жоден документ на підставі якого позивача було притягнуто до відповідальності.

Згідно ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представник відповідача своїм правом явки у судові засідання, а також правом надання письмових заперечень скористався на свій розсуд, доказів щодо правомірності, оскаржуваних постанов не надав.

Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган/посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідач, не встановив ким і коли проведені зафіксовані роботи, не скористався своїми правами під час перевірки та, як суб`єкт владних повноважень не довів факти виявлених порушень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Проте статтею 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно частини 3 ст. 7 КУпАП, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Частиною 1 ст. 2446 КУпАП передбачено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96 1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188 42).

Згідно з ч. 1ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, з посиланням на відповідні докази не довів правомірності оскаржуваної постанови № 394/18 від 21.06.2018 року по справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200, 00 грн., в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд задовольняє.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200,00 грн.

Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанову заступника начальника Управління – начальника інспекційного відділу №1 ДАБК ОМР Якименко Р.К. №394/18 від 21.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення передбаченого частиною 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає скасуваню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Разом з цим, відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення з ДАБК ОМР на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 9 423, 58 грн. суд виходить з того, що позивачем не надано до суду жодного доказу про сплату позивачем на користь відповідача спірної суми. В матеріалах справи, та також відсутні докази примусового виконання Постанови заступника начальника Управління – начальника інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. №394/18 від 21.06.2018 року на час ухвалення судом рішення.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись: ст.16, 63 Конституції України, ст.ст.2,-14,19-20,22,72-77,118,227-228, ч.4 ст.229,241-246,250, 286, 294. 376 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ) до Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6, ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову заступника начальника Управління – начальника інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. №394/18 від 21.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення передбаченого частиною 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення суду складено 28.04.2020 року.

Головуючий суддя О.С. Леонов

28.04.20