Вирок № 88977076, 28.04.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/9187/19

Провадження №1-кп/639/221/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Караванського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220500002036 від 27.11.2019 року, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29.06.2010 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 02.02.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 29.07.2013 року з Диканівської виправної колонії (№12) Харківської області умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 16 днів;

- 24.07.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до 160 годин громадських робіт;

- 12.01.2018 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців 10 днів, звільнений 15.08.2018 року з Диканівської виправної колонії (№12) Харківської області за відбуттям строку покарання,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - Ємельянова М.В. ,

потерпіла - ОСОБА_3 ,

представник потерпілої - адвокат Бондаренко Т.О.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів із корисливих мотивів, в тому числі 02.02.2011 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнившись 29.07.2013 умовно-достроково, на не відбутий строк 1 рік 3 місяці 16 днів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 у денний час доби 19 листопада 2019 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в гостях у свого знайомого, ОСОБА_4 , в приміщенні спальної кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 , помітив на статуетці, що стояла на столі, каблучку із золота, належну матері останнього, ОСОБА_3 , 1949 року народження.

Саме в той час у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вказаної каблучки та інших прикрас, які, як на його думку, могли знаходитися в інших кімнатах вказаного житла.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, а саме виробів із золота, ОСОБА_1 , оцінивши ситуацію, що склалася, використовуючи ту обставину, що ОСОБА_4 на той час заснув, а в житловому будинку більше нікого крім них двох не було, спочатку шляхом вільного доступу, безперешкодно увійшов до спальної кімнати, достовірно знаючи про місце знаходження золотої каблучки. Потім, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи ту обставину, що за його діями ніхто не спостерігає і не зможе завадити доведенню злочинного умислу до кінця, таємно заволодів каблучкою із золота, 585 проби, вагою 3,60 грама, вартістю 3420 гривень, знявши її зі статуетки, що стояла на столі. Після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, перейшов до вітальні, де, відшукавши у шафі шкатулку з прикрасами, належні ОСОБА_3 , шляхом вільного доступу, таємно заволодів ланцюжком із золота 585 проби, вагою 26,35 грам, вартістю 25032 гривні 50 копійок, діставши його із вказаної шкатулки.

Після цього ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_3 , яка є особою похилого віку, матеріальної шкоди на загальну суму 28452 гривні 50 копійок, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 28420 від 24.12.2019.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому злочині за ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та не оспорює правову кваліфікацію злочину за ч. 2 ст. 185 КК України.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що 19.11.2019 року у денний час йому зателефонував знайомий ОСОБА_4 , який є його сусідом, та запропонував прийти до нього, щоб випити алкогольні напої. Коли ОСОБА_1 прийшов додому до ОСОБА_4 , вони разом із ним сиділи та розпивали алкогольні напої. ОСОБА_1 випив приблизно 300 грам горілки, перебував в стані алкогольного сп`яніння. Коли ОСОБА_4 заснув, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні спальної кімнати, побачив на столі на статуетці золоту каблучку, яку в подальшому викрав. Після цього, в іншій кімнаті у шафі він знайшов шкатулку, з якої викрав золотий ланцюжок. В цей же день він здав золоту каблучку в ломбард «Благо», який розташований неподалік від станції метро Холодна Гора, за що отримав грошові кошти у сумі 2400 грн., які витратив на власний розсуд. На наступний день він заклав викрадений золотий ланцюжок до ломбарду, який розташований на кругу трамваїв на Південному вокзалі, за що отримав грошові кошти 15400 грн., які витратив на власний розсуд. Коли повернулась потерпіла ОСОБА_3 , яка є його сусідкою, вона виявила викрадення зазначених ювелірних виробів та почала вимагати від нього, щоб він повернув викрадені ювелірні прикраси. Спочатку він заперечував свою причетність до вчинення цієї крадіжки, однак потім вину у вчиненні злочину визнав.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 в частині матеріальної шкоди на суму 28452,50 грн. він визнає повністю, в частині відшкодування моральної шкоди на суму 50 000 грн. - визнає в межах доведеності.

З показань обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він відшкодував потерпілій ОСОБА_3 суму 500 грн., як відшкодування моральної шкоди, що під час судового розгляду підтвердила потерпіла ОСОБА_3 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст вказаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, а також доказів, пов`язаних із цивільним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, з березня 2014 року перебуває на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» з діагнозом: синдром залежності від опіоїдів, неодружений, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є щире каяття.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , є вчинення злочину щодо особи похилого віку, а також вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, наявність однієї пом`якшуючої та декількох обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, думку потерпілої ОСОБА_3 , яка під час судового розгляду підтвердила, що шкода їй не відшкодована та вона просить призначити обвинуваченому суворе покарання, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції за ч. 2 ст. 185 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

При призначенні остаточного покарання не має правових підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 вимог статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без його ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Під час розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 28452,50 грн. та моральної шкоди на суму 50 000 грн.

Судом враховується, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 28452,50 грн., що складає вартість викраденої каблучки із золота, 585 проби, вагою 3,60 грама, 3420 гривень, та вартість ланцюжка із золота 585 проби, вагою 26,35 грам, 25032 гривні 50 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 28420 від 24.12.2019.

Таким чином, позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 28452,50 грн. є законними, обґрунтованими та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом враховується, що потерпіла ОСОБА_3 є людиною похилого віку, 1949 року народження. Вона є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням, страждає рядом невиліковних захворювань. Ці відомості були достеменно відомі обвинуваченому ОСОБА_1 , так як він є її сусідом та неодноразово був у неї в помешканні. Викрадені прикраси були дуже коштовними для потерпілої ОСОБА_3 у грошовому вираженні та дуже дорогими для неї у моральному плані. Вони були придбані нею у 1989-1992 роках та мали окрім грошової, ювелірну цінність. Каблучка була виконана із золота, з двома натуральними сапфірами та розсипом діамантів навкруги сапфірів, які вагою разом складали 1 грам; ланцюжок був вагою 26,35 грам, був виконаний із золота двох кольорів - зеленого та рожевого. Потерпіла зазначає, що вона ніколи не зможе поновити викрадені вироби через їх унікальність та через неможливість придбати такі цінності, оскільки не має для цього грошових коштів, є пенсіонеркою та живе на пенсію по інвалідності. Через спричинену крадіжку потерпіла отримала великий стрес. Коли вияснилося, що крадіжку вчинив її сусід ОСОБА_1 , вона дуже обурилася, спочатку навіть перебувала у стані шоку, в неї загострилися наявні захворювання. При цьому, потерпіла страждає на тяжку хворобу опорно-рухового апарату, хворобою суглобів, через яку руйнуються усі органи, їй не можна хвилюватися. Після викрадення виробів ОСОБА_1 вона тривалий час не могла встати з ліжка, дуже перенервувала. Тим більше, вияснилося, що вироби викрав у неї сусід, який був вхожий до неї у дім.

Враховуючи характер та обсяг душевних та психічних страждань потерпілої ОСОБА_3 , той факт, що викрадені прикраси для потерпілої ОСОБА_3 , окрім грошової, мали ювелірну цінність, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій спричинена моральна шкода, розмір якої оцінюється в 25000 грн., що є справедливою компенсацією понесених потерпілою душевних страждань.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

За клопотанням прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, строком застосування на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, а саме: заборонити обвинуваченому у період часу з 22:00 години до 06:00 години наступного дня залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, тобто до 26 червня 2020 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора та суду.

Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_1 затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до установи відбування покарання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинену матеріальну шкоду у розмірі 28452,50 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 50 копійок), та моральну шкоду у розмірі 25000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судово-товарознавчу експертизу на суму 785,00 грн. (сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.), перерахувавши їх на користь держави.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Курило