Рішення № 88977010, 23.04.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/550/20

Провадження № 2/610/320/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2020 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Феленка Ю.А.,

за участю: секретаря судового засідання Петрової І.В.,

представника позивача Буйлова Г.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/550/20 (провадження № 2/610/320/2020) за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

02 березня 2020 року АТ «Харківобленерго» звернулась до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків в сумі 10 359,00 грн.

Позивач зазначив, що 16 червня 2019 року ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі OPEL ZAFIRA д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Некрасова в м. Балаклія Харківської області, поблизу будинку АДРЕСА_1 4, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на стійку анкерної опори № НОМЕР_2 -0,4 кВ від ТП № 616, що належить позивачу.

Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 01 серпня 2019 року у справі № 610/1824/19 відповідача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Внаслідок зазначеної автотранспортної пригоди АТ «Харківобленерго» було завдано збитки, які згідно відповідного акту оцінки склали 14 359,00 грн.

Посилаючись на викладене та враховуючи, що відповідачем було добровільно відшкодовано збитки в сумі 4 000 грн, АТ «Харківобленерго» просило суд стягнути з ОСОБА_1 залишок невідшкодованої суми збитків, що становить 10 359,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та, не оспорюючи обставини вчинення ним ДТП і спричинення позивачу збитків, зазначив, що його цивільно-правова відповідальність як власника транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (далі – ПрАТ «УТСК»). Вважає, що матеріальну відповідальність повинен нести саме страховик, а не він. Крім того, зазначив, що має сумніви в достовірності проведених розрахунків спричинених збитків.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

04 березня 2020 року позовну заяву АТ «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків було залишено без руху для усунення її недоліків.

05 березня 2020 року представником позивача подано заяву з додатками, якою усунуто недоліки позовної заяви.

13 березня 2020 року позовну заяву АТ «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків було прийнято до провадження Балаклійського районного суду Харківської області, відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 08 квітня 2020 року.

08 квітня 2020 року, у зв`язку з неявкою відповідача, судове засідання було відкладено до 23 квітня 2020 року.

В судовому засіданні 23 квітня 2020 року відповідачем було заявлене клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «УТСК».

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23 квітня 2020 року у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що постановою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01 серпня 2019 року у справі № 610/1824/19 (провадження № 3/610/702/2019) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн (а.с. 15-18).

Згідно змісту зазначеної постанови ОСОБА_1 16 червня 2019 року о 13.20 год. в м. Балаклія Харківської області по вул. Новоселівка біля буд. 23/2, керуючи власним автомобілем OPEL ZAFIRA д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку пров. Некрасова, в порушення п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 ПДР не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та з`їхав на узбіччя, допустив наїзд на перешкоду – електроопору. В результаті ДТП автомобіль та електроопора отримали пошкодження з матеріальними збитками.

В ході проведеної АТ «Харківобленерго» 16 червня 2019 року інвентаризації виявлено, що внаслідок неправомірних дій транспортного засобу OPEL ZAFIRA д.н.з. НОМЕР_1 була пошкоджена складна опора № НОМЕР_2 0,4 кВ № 2 від КТП № 0616 (інв. № НОМЕР_3 02) (а.с. 6).

Відповідно до акта оцінки збитків, які завдано суб`єкту господарювання від 16 червня 2019 року, розмір збитків АТ «Харківобленерго», спричинених внаслідок псування анкерної опори з/б № 4, яка встановлена на ПЛ 0,4 кВ НОМЕР_4 № 2, що обслуговується Балаклійським РВ (інв. № НОМЕР_5 ), складає 14 359,00 грн (а.с. 5).

Відповідачем ОСОБА_1 в добровільному порядку було відшкодовано АТ «Харківобленерго» частину збитків на суму 4 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_6 від 20.06.2019 (а.с. 14).

Згідно полісу № АМ/8087149 від 09.11.2018 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу OPEL ZAFIRA д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «УТСК» на суму 100 000 грн за шкоду, спричинену майну. Строк дії полісу до 10.11.2019 (а.с. 37).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Мотиви суду.

Як було встановлено в судовому засіданні, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу OPEL ZAFIRA д.н.з. НОМЕР_1 та завдавача шкоди, була застрахована згідно страхового полісу № АМ/8087149 від 09.11.2018.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що потерпіла особа, якій завдано збитків внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у страховика відповідача ОСОБА_1 не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування. Також позивачем не надано доказів, що він взагалі звертався до страховика відповідача з вимогою виплатити страхове відшкодування.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, з відповідним позовом АТ «Харківобленерго» до страховика ОСОБА_1 не звертався.

Судом у судовому засіданні роз`яснювалося представнику позивача його право подати клопотання про заміну неналежного відповідача належним, або залучення до участі у справі співвідповідача. Зазначеним правом представник позивача не скористався.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу OPEL ZAFIRA д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована, а позивач не надав доказів про те, що у страховика відповідача не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги АТ «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Разом з цим, дане рішення не позбавляє права позивача повторно звернутися з позовом до ОСОБА_1 у випадку ухвалення в подальшому рішення, яким буде встановлено, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування згідно з договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При ухваленні даного рішення, питання обґрунтованості проведеного позивачем розрахунку завданих збитків, судом не досліджувалося.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, п. 3 р. ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: Акціонерне товариство «Харківобленерго», місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 28 квітня 2020 року.

Суддя Ю.А. Феленко