Вирок № 88976917, 28.04.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/154/20

Провадження № 1-кп/616/59/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28" квітня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря КАПЛЕНКО А.В.

прокурора ВАРВЯНСЬКОГО М.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12020220250000047 по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка, Великобурлуцького району, Харківської області, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, учасника бойових дій, освіта професійно - технічна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не маючого судимостей,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2020 року о 11 год. 30 хв. ОСОБА_3 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за раптово виниклим злочинним умислом направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, що знаходився поблизу вхідних воріт до вказаного домоволодіння, а саме: автомобілем марки «ВАЗ 2106», бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 25 050 грн 00 к., який перебуває з початку лютого 2020 року в користуванні ОСОБА_4 , скориставшись тим, що в замку запалення перебувають ключі від транспортного засобу, шляхом вільного доступу, діючи умисно, не маючи законного дозволу на керування вказаним автомобілем, реалізуючи свій злочинний умисел, відкрито сів в салон даного автомобіля та продовжуючи свій злочинний умисел на його незаконне заволодіння, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого користування вказаним транспортним засобом, не маючи на те дозволу власника автомобіля, запустив двигун автомобіля та зник з місця скоєння кримінального правопорушення, здійснивши переміщення транспортного засобу до подвір`я домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим розпорядившись вказаним транспортним засобом на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.289 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, пояснивши суду, що дійсно 29 лютого 2020 року о 11 год. 30 хв. він біля домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , побачив автомобіль марки «ВАЗ 2106». Побачивши вказаний автомобіль, який знаходиться у користуванні ОСОБА_4 вирішив заволодіти ним. Сівши за кермо він за допомогою ключа, який ОСОБА_4 залишив у замку запалення, запустив двигун та поїхав до подвір`я домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Матеріальна шкода потерпілому на даний час відшкодована. Просив суд суворого його не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. На адресу суду надав заяву в якій просив розглядати кримінальне провадження без його участі, зазначивши, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, показання, що надавав при досудовому розслідуванні підтверджує (а.с.52).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.289 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд вважає його щире каяття у вчиненому.

Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є громадянином України (а.с.22), в силу ст.89 КК України не судимий (а.с.65), не одружений, має постійне місце проживання, на даний час не працює, за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони (а.с.62), на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває (а.с.63), брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій, має посвідчення учасника бойових дій серії АБ НОМЕР_2 (а.с.27), має позитивні службові характеристики (а.с.28-29).

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, також орган пробації вважає, що у разі прийняття судом рішення про звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, доцільним покладення на правопорушника обов`язків, відповідно до ч.2 ст.76 КК України (а.с.48-51).

Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність та це право є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції; кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувається за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.

Суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , вважає, що ступінь його небезпечності не перевищує принципу поваги до особистої свободи, а тому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою провину, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернуто власнику, який претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, в силу ст.89 КК України не судимий, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебував безпосередньо в районах бойових дій, має позитивні службові характеристики. При таких обставинах суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.ст.75,76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Суд вважає, що призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і зважує на вимоги ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи № 6-1/45СЕ-20 від 03.03.2020 року у сумі 471 грн 03 к.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на засудженого обов`язки відповідно до ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого

органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про

зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази: - автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - залишити у його розпорядженні; один слід папілярних візерунків по одному відрізку ліпкої стрічки, вилучений з поверхні важіля перемикання передач автомобіля марки «ВАЗ 2106», бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення авто-товарознавчої експертизи № 6-1/45СЕ-20 від 03.03.2020 року у сумі 471 (чотириста сімдесят одна) грн 03 к. в дохід держави (код доходів: 24060300, розрахунковий рахунок UA 548999980000031116115020005, код отримувача (ЄРДПОУ 37999680, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300), банк - Казначейство України (ЕАП).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ