Ухвала суду № 88967568, 24.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17548/18

Провадження №: 1-кс/755/1578/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2020 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б., секретар судового засідання Балагура Т.В., за участю адвоката Лисюченко О.В., прокурора Андрєєва Я.А., представника потерпілого Фоміна М.В., розглянувши клопотання адвоката Лисюченко О.В., в інтересах іншого власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12018100040007564 від 11 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

в с т а н о в и л а :

адвокат Лисюченко О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до слідчої судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року на нерухоме майно: незавершене будівництво, готовність 93%, гараж, загальною площею 691,8 кв.м, за адресою: м . Київ, вул. Березняківська, 29б, ГБК «Лівобережний», гараж НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 на законних підставах придбала 27 листопада 2016 року у власність гаражі НОМЕР_2 за відплатним договором у ОСОБА_2 , сплативши при цьому 321 820 грн, а тому є добросовісним набувачем. Ухвалою слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року на зазначене майно ОСОБА_1 накладено арешт, у зв`язку з визнанням гаражів речовими доказами у кримінальному провадженні №12018100040007564.

Проте при постановленні ухвали слідча суддя не перевірила та не врахувала правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності, а також відповідність його завданням кримінального провадження, крім того не були враховані наслідки для власника накладенням арешту майна.

Крім того, зазначеною ухвалою не надано оцінки довідкам №67 від 13 червня 2013 року та №66 від 29 вересня 2015 року виданим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, які по своїй суті не є правовстановлюючими документами, згідно цивільного законодавства, а тому не можуть підтверджувати виникнення у них права власності на гаражі. З наявних документів у ОСОБА_3 не вдається за можливе однозначно встановити на який об`єкт нерухомого майна у нього наявні права власності капітальний двоповерховий гаражний бокс НОМЕР_3 чи на 1/3 частку від гаражів № НОМЕР_4 , що знаходяться за адресою: м . Київ, вул. Березняківська, 29б. Крім того, у ОСОБА_3 відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт будівництва гаражів НОМЕР_2 за адресою: м . Київ, вул. Березняківська, 29б.

Із зазначених підстав адвокат Лисюченко О.В. вважає, що ухвала слідчої судді є безпідставною та незаконною, тому просить скасувати арешт накладений на нерухоме майно: незавершене будівництво, готовність 93%, гараж, загальною площею 691,8 кв.м, за адресою: м . Київ, вул. Березняківська, 29б, ГБК «Лівобережний», гараж НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

Адвокат Лисюченко О.В. в судовому засіданні клопотання підтримала у повному обсязі з наведених у клопотанні підстав та просила його задовольнити.

Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 Андрєєв Я.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що на даний час у даному кримінальному провадженні проводиться експертиза, тому досудове розслідування триває та в подальшому застосуванні заходу забезпечення не відпала потреба. Крім того, вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки саме незаконне відчуження даного майна і є предметом досудового розслідування. Із зазначених підстав просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник потерпілого адвокат Фомін М.В. заперечував проти задоволення клопотання адвоката Лисюченко О.В. у зв`язку з його необґрунтованістю.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання вислухавши сторони кримінального провадження, слідча суддя дійшла такого висновку.

Ухвалою слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та накладено арешт шляхом заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: гараж № 65 ГБК «Лівобережний», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 29б; гараж №66 ГБК «Лівобережний», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 29б; гараж №67 ГБК «Лівобережний», який розташований за адресою м. Київ, вул. Березняківська, 29б.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 15 серпня 2018 року об`єкти нерухомого майна: гараж № 65 ГБК «Лівобережний», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 29б; гараж №66 ГБК «Лівобережний», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 29б та гараж №67 ГБК «Лівобережний», який розташований за адресою м. Київ, вул . Березняківська, 29б, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018100040007564 від 11 серпня 2018 року.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

У постанові слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києва йдеться про те, що, гаражі № 65, 66 та 67, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 29 б є об`єктами кримінально протиправних дій та мають значення речового доказу у кримінальному провадженні.

Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Також слід зазначити, що при розгляді клопотання поданого в порядку ст. 174 КПК України слідчий суддя не надає оцінки дотримання вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованості підстав для скасування арешту.

Щодо доводів адвоката Лисюченко О.В. про необхідність скасування арешту майна, то слід зазначити, що вказані обставини жодним чином не спростовують необґрунтованість накладення арешту, як і ту обставину, що на даний момент у застосуванні арешту відпала потреба. У клопотанні заявник при обґрунтуванні невмотивованості ухвали слідчої судді від 19 листопада 2018 року, зазначає про відсутність зареєстрованого права власності на гараж НОМЕР_2, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 29б , ГБК «Лівобережний» у ОСОБА_3 , а також сумнівність наявних у останнього документів на вказане нерухоме майно. Проте на даному етапі слідча суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості. Більше того, наявність будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці є завданням органу досудового розслідування під час розслідування кримінального провадження.

Слід зазначити, що дане кримінальне провадження проводиться за фактом зміни права власності на гаражні бокси № НОМЕР_4 ГБК «Лівобережний», які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 29б, а в даному випадку виступають предметом кримінального правопорушення. При цьому, арешт на нерухоме майно був накладений з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони відчуження об`єктів нерухомого майна. Крім того, дана мета арешту дозволяє застосовувати зазначений захід забезпечення кримінального провадження до будь-якої особи, а не лише до осіб, які мають відношення до кримінального провадження.

Зважаючи на те, що на даний момент в кримінальному провадженні №12018100040007564 здійснюється досудове розслідування, майно є речовим доказом у кримінальному провадженні та за твердженням сторони обвинувачення на даний час в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна не відпала потреба, тому слідча суддя вважає за необхідне у задоволенні клопотання адвоката Лисюченко О.В - відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174, 372 КПК України, слідча суддя,

п о с т а н о в и л а :

у задоволенні клопотання адвоката Лисюченко О.В., в інтересах іншого власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12018100040007564 від 11 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 00 хв 28 квітня 2020 року.

Слідча суддя В.Б. Левко