Ухвала суду № 88966730, 28.04.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/6327/19

Номер провадження:1-кп/521/682/20

У Х В А Л А

27 квітня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний судом м. Одеси у складі:

Головуючого судді Поліщук І.О.

суддів Морозової І.В., Крижановського О.В.

при секретарі Шудра Г.С.

за участю прокурора Рекеда Д.Ю.

захисників Мевлід Д.М., Броднікової Т.Г., Пащенко С.П., Дерев`янко М.О., Бобкової Т.Є.

у присутності обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , .

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження № 12018160000000660 від 07.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України, у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України, у відношенні ОСОБА_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України, у відношенні ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України, у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 146 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , та просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та посилаючись на обставини, які на його думку свідчать про їх наявність.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бобкова Т.Є. заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та посилаючись на не відповідність клопотання вимогам КПК.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Дерев`янко М.О. в підготовчому судовому засіданні заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказуючи що прокурором не доведено ризики передбачені ст.177 КПК України, а тому існують всі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат Броднікова Т.Г. заперечуючи проти клопотання прокурора, зазначили, що обвинувачення пред`явлене ОСОБА_7 не підтверджене жодними доказами, ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання у місті Одесі, що дає підстави суду змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання, яке вказано в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Мевлід Д.М. заперечуючи проти клопотання прокурора, звертали увагу суду, що обвинувачення пред`явлене ОСОБА_3 жодним чином не підтверджено доказами, ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, на утриманні в нього малолітня дитина, він має намір укласти шлюб з цивільною дружиною, і з цього приводу в матеріалах справи знаходиться письмова заява, яка досі не розглянута судом. Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_3 вважала доцільним змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_6 знаходячись під вартою в ОСІ був доставлений до вартового приміщення Малиновського районного суду міста Одеси 27 квітня 2020 року об 16 годині, однак до зали судового засідання заходити категорично відмовився, про що складено рапорт начальником варти.

Адвокат Пащенко С.П., захисник обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, оскільки вважав що підстав для розгляду питання доцільності продовження строків тримання під вартою особи без особи не можливо. Адвокат Пащенко С.П. також повідомив суду, що його підзахисний відмовляється прийняти участь у судовому засіданні, яке відбувається в залі суду, оскільки є в нього є побоювання захворіти на гостру респіраторну хворобу COVID -19, щодо проведення судового засідання в режимі відео конференції Головко В.В. також відмовляється.

Суд прийняв рішення про проведення судового засідання без участі обвинуваченого ОСОБА_6 , з огляду на наступне.

За загальними вимогами ст. ст. 318, 323 КПК, участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов`язковою.

Окрім того, питання, щодо обрання, скасування, зміни або продовження запобіжного заходу у суді повинно бути розглянуто за участі особи, щодо якої таке питання вирішується. Вказана вимога окрім національного Кримінального процесуального законодавства, також закріплена у Європейській конвенції з прав людини /п. 3 ст. 5 Конвенції/.

Разом з тим, згідно п. 46 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04) (Остаточне рішення від 21.01.2011 року), суд зазначає, що згідно з його практикою судовий контроль, передбачений п. 3 ст. 5, має відповідати певним вимогам, одна з яких полягає в тому, що до винесення відповідного рішення посадова особа, яка здійснює судову владу, повинна особисто заслухати затриману особу. Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, заявник не з`явився в судове засідання, коли було винесено рішення щодо взяття його під варту. Сам цей факт не призводить до порушення питання за пунктом 3 статті 5 Конвенції, оскільки з Конвенції не може випливати вимога, щоб особа, яка ухиляється від судового провадження, була присутньою в судовому засіданні під час розгляду питання щодо її арешту.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_6 умисно, без будь-яких об`єктивних причин відмовився з`явитися до зали судових засідань. Жодних мотивів та пояснень такої поведінки не надав. Відмова з`явитись в судове засідання, яке відбулося в залі судових засідань, без буд-яких пояснень, без направлення на адресу суду заяви з викладенням засідання з об`єктивних причин, неможливості бути присутнім у судовому засіданні. Зазначене свідчить проте, що обвинувачений вчиняючи такі дії, не тільки зневажає систему правосуддя, учасників судового провадження і встановлені процедурні правила але й зловживає своїми правами, вважаючи, що він може вчиняти будь-які дії направлені на зрив судових засідань.

Поведінку обвинуваченого, суд сприймає як прояв неповаги до суду та порушення порядку судового засідання, в розумінні ст. 330 КПК.

Враховуючи викладені встановлені обставини, а також розумні заходи, які прийняті судом задля безпеки всіх учасників судового розгляду, надають право суду проводити розгляд питання, щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без особи, що у даному випадку є виключною процесуальною дією, яка обумовлена як карантинними заходами так і незаконною поведінкою обвинуваченого.

При цьому суд враховує, що обвинувачений забезпечений захисником, який приймає участь у судовому засіданні і який на професійному рівні забезпечує захист обвинуваченого.

Щодо суті питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених , суд вислухавши думку сторін, суд вважає, що у задоволенні клопотань сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу необхідно відмовити, а клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , необхідно задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , обвинувачуються, у скоєнні злочинів, які, в тому числі, відносяться до категорії тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів. Однак, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою,

При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі - Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням обставин даної конкретної справи, тривалість тримання обвинувачених під вартою є розумною з урахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку інтерес суспільства, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтересу забезпечення права на свободу.

Таким чином, суд вважає, що наведені вище прокурором підстави не є загальними й абстрактними.

Все вищевикладене свідчить, що тяжкість покарання ще може свідчити про те, що ризик переховування обвинувачених від суду на теперішній час не зменшився (п.1 ч.1 ст. 177 КПК).

Крім того, суд встановлює наявність іншого ризику - скоєння іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст. 177 КПК).

Вказаний ризик підтверджується наявністю судимостей у ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за умисні злочини.

Вирішуючи питання про наявність вказаного ризику стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , слід зазначити, що вказані особи раніше притягалися до кримінальної відповідальності, що свідчить про стійкий та систематичний характер їх протиправної поведінки.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.

Також, при прийнятті рішення про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує і інші обставини відносно них, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан їх здоров`я; ступень міцності соціальних зв`язків; майновий стан; розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачуються.

Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо доцільності продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим та обмеження їх конституційних прав, в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Обставин, передбачених ст. 183 ч. 2 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченим, судом не встановлено.

Посилання сторони захисту на невідповідність клопотань прокурора вимогам КПК не може свідчити про необхідність відмовити в задоволені клопотань з наступних підстав.

Законодавець в ч.3 ст. 315 КПК передбачив можливість продовження запобіжного заходжу у вигляді тримання під вартою.

Конституційний Суд України в рішенні по справі № 1-28/2017 зазначає, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК, які впливають на необхідність продовження тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

КС України вказав, що у підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу, а не обирати вказаний запобіжний захід.

Вказаний висновок ґрунтується на вимогах ч.3 ст. 315 КПК, яка передбачає вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження в порядку, передбаченому розділом ІІ КПК. Відповідно до вимог ч.4 ст. 199 КПК суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином відповідні процедури обрання (застосування) або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечать один одному, що унеможливлює порушення будь-яких прав обвинувачених та спрямовані на встановлення наявності або відсутності підстав обмеження права обвинувачених на свободу.

Керуючись ст. 314, 315 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотань сторони захисту щодо зміни застосування заходу забезпечення кримінального провадження щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання сторони обвинувачення про продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів та обчислюється з моменту ухвалення рішення, тобто з 27.04.2020 року та припиняє свою дію 25.06.2020 року, включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 днів та обчислюється з моменту ухвалення рішення, тобто з 27.04.2020 року та припиняє свою дію 25.06.2020 року, включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 на 60 днів та обчислюється з моменту ухвалення рішення, тобто з 27.04.2020 року та припиняє свою дію 25.06.2020 року, включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 на 60 днів та обчислюється з моменту ухвалення рішення, тобто з 27.04.2020 року та припиняє свою дію 25.06.2020 року, включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 на 60 днів та обчислюється з моменту ухвалення рішення, тобто з 27.04.2020 року та припиняє свою дію 25.06.2020 року, включно.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя: І.О.Поліщук

Судді: І.В. Морозова

О.В. Крижановський