Рішення № 88966511, 09.04.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.04.2020

Справа № 334/2254/19

Провадження № 2/334/625/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Баруліної Т.Є.,

при секретарі - Сагайдак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказавши в заяві, що 22.09.2008 року між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» і відповідачем був укладений договір б/н згідно якого вона отримала кредит у розмірі 6700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті http:privtbank./terms/ pages/70/ складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувалися ч.1 ст.634, згідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В порушення норм закону та умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 31.01.2019 року у відповідача утворилася заборгованість в сумі 234 766,51 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 694,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 223 476,39 грн., заборгованість за пенею - 4 595,74 грн.

Позивач зазначив, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 120379,23 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 694,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 113 684,85 грн. за період з 22.09.2008 року по 31.03.2018 року, також витрати по оплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн., та розглянути справу в їх відсутності за наявними у справі документами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала письмові заперечення, що 22.09.2008 року вона дійсно отримала кредит у розмірі 6700,00 грн. на платіжну картку. Сплачувала заборгованість по кредиту до 24.04.2015 року і сплатила загальну суму 14 347,00 грн., що зазначено у наданому банком розрахунку. Оскільки позивач звернувся до суду 28.03.2019 року, а позовна заява датована 19.02.2019 року, вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Вважає, що перебіг позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Оскільки останній платіж був здійснений нею 24.04.2015 року, то строк позовної давності мав би закінчитися в квітні 2018 року, а позивач звернувся до суду зі спливом трирічного строку.

Також вказала, що у наданому банком розрахунку зазначено, що згідно виписки банку, 01.07.2016 року поповнювався картковий рахунок у сумі 04 грн. 26 коп. у терміналі самообслуговування 20371 у м. Миколаєві, пр..Богоявлений, 271 (магазин «Доярушка»), а на 03 грн. 90 коп. було поповнено картковий рахунок у терміналі самообслуговування 207089 у м. Житомирі, вул. Івана Кочерги, буд.№ 6 відділення банку, депозит. Зазначає, що вона ніколи не мала депозиту у банках м. Житомира і ніколи не відвідувала ані Житомир ані Миколаїв. Банк вказував також, що позивач отримувала перевипущені картки, але на її думку, доказів того, що вона отримувала дані картки не надано, а доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог надав додаткові письмові пояснення, що поповнення карткового рахунку в тому числі і погашення заборгованості здійснюється не лише за допомогою картки, а і через термінали самообслуговування, каси відділень, інтернет банкінг Приват 24 і т.д. Відповідач мав змогу різними йому доступними шляхами здійснювати погашення заборгованості в тому числі і через відділення банку, а заперечення відповідача являються необґрунтованими та такими, що вводять суд в оману для уникнення відповідальності за зобов`язанням.

Щодо строку позовної давності, вказують, що кредитна картка є поновлюваною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (рік, місяць). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк перевипущеної картки до останнього дня 01.2018р. Позивач же звернувся з позовом до відповідача 26.03.2019р., тобто в межах строку позовної давності. Просить позов задовольнити.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи рекомендованою кореспонденцією наданий час для подання відзиву та заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно до ст.1055 ЦК України для кредитного договору обов`язкова письмова форма. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що 22.09.2008 року ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ КБ «Приватбанк» та отримала кредитну картку НОМЕР_2 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с.52 ).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом Пам`ятка клієнта, з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» а також «Тарифами банку», складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також, у заяві зазначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. (а.с. 52).

На підтвердження умов кредитування, позивачем надано тільки заяву та Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи суду не були надані. (а.с. 53-58).

Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вказані норми, якими чітко унормовано письмову форму кредитного договору, суд не визнає Умови та правила надання банківських послуг, копія яких долучена до справи, та Тарифи у Приватбанку, які надані банком не були, складовими кредитного договору між сторонами у справі, оскільки вони не підписані позичальником.

Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювались самим банком в періоді з часу виникнення спірних правовідносин 22.09.2008р. до моменту звернення до суду з позовом 28.03.2019, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

Тому визначальними та узгодженими між сторонами є тільки ті умови, які підписані сторонами, а таким документом є лише заява від 22.09.2008р.

Відповідно до абзацу 5 п. 1.7 Статуту АТ КБ «ПриватБанк» в новій редакції, за рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 р. № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 отримала картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2018 року.

Доводи відповідачки, що вона не отримувала перевипущені картки, спростовуються випискою про рух коштів по картковому рахунку відповідачки, що підтверджує факт користування нею цими картками. (а.с. 67-71)

Позивач зазначив, що у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договором і надав відповідачці суму кредиту.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором та відповідно до розрахунку позивача станом на 31.01.2019 року у відповідача утворилася заборгованість в сумі 234 766,51 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 694,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 223 476,39 грн., заборгованість за пенею - 4 595,74 грн.

При цьому позивач зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 31.01.2019 року у сумі 120 379,23 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 694,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 113 684,85 грн. за період з 22.09.2008 року по 31.03.2018 року, що підтверджується Розрахунком заборгованості (а.с.49-51).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

На підставі ст. ст. 1048, 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики и позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За умовами заяви відповідачці мали нараховуватись відсотки за ставкою 36 % річних, причому визначення іншої ставки для простроченої заборгованості передбачено не було.

З розрахунку вбачається, що поточні відсотки нараховувались їй за такими ставками: у періоді з 22.09.2008р. по 31.12.2012р. - 36 % річних, для простроченої заборгованості - 72 %; з 01.01.2013р. по 31.08.2014р. - 30 % річних; з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. - 34,8 % річних; з 01.04.2015р. по 31.01.2019р. - 43,20 % річних.

Оскільки збільшення відсотків у заяві від 22.09.2008р. не було узгодженою умовою, то збільшення їх до 43,20 % річних у періоді з 01.04.2015р. по 31.01.2019р. в односторонньому порядку банком є неправомірним, тому у цьому періоді відсотки слід перерахувати за ставкою 36 % річних.

Крім того, відсотки на умовах кредитного договору можуть бути нараховані лише до закінчення строку кредитування, який збігається зі строком дії картки, тобто в даному випадку до 30.01.2018р.

Вказане базується на правовій позиції, висловленій ВС у постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, згідно з якою після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Але вимог щодо застосування передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності до боржника у зв`язку з наявною заборгованістю банк у цьому позові не заявляв.

Відповідачкою подано заяву про застосування строку позовної давності

Строк позовної давності слід застосовувати загальний у 3 роки, оскільки між сторонами не було укладено договору у письмовому вигляді про його збільшення.

При цьому, строк дії карти становив до 31.01.2018р., а з позовом банк звернувся 28.03.2019р. Тому в межі позовної давності входить лише період з 28.03.2016р. по 28.03.2019р., а відсотки можливо нараховувати до 31.01.2018р. - до закінчення строку дії карти.

З розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 28.03.2016р. відповідач мав прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6694,38 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь банку.

Що стосується відсотків за період, який вкладається в межі позовної давності та в межі дії картки з 28.03.2016р. по 31.01.2018р. то їх слід розрахувати за ставкою, узгодженою сторонами у розмірі 3,0 % на місяць, тобто 36 % річних, оскільки банком відсотки у цьому періоді нараховані за ставкою 43,20 % річних, яку сторони не погоджували. До того ж, матеріали справи не містять письмового договору про збільшення процентної ставки, а тому її збільшення в односторонньому порядку банком суперечить вимогам ст. 1056-1 ЦК України.

Вбачається, що у періоді з 28.03.2016 по 31.01.2018, який становить 664 днів, тіло кредиту (поточна заборгованість) не змінювалось та становило 6694,38 грн., тому відсотки за цей період становлять: 6694,38 х 36 : 100 : 360 х 664 = 4445,07 грн.

Інших складових заборгованості банк у цій справі не нараховував та не просив стягнути з боржника.

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитом в розмірі - 6694,38 грн., та заборгованість по процентам за користування кредитом в період з 28.03.2016р. по 31.01.2018р. у розмірі - 4445,07 грн., що становить всього- 11139,37 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 177,69 гривень (пропорційно задоволеним позовним вимогам).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 549-551, 610-612, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов АТ Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (рах. НОМЕР_7 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором без номера від 22.09.2008 заборгованість за кредитом в розмірі - 6694,38 грн., та заборгованість по процентам за період з 28.03.2016 по 31.01.2018 у розмірі - 4445,07 грн., що становить всього - 11139,37 грн. (одинадцять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 37 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (рах. НОМЕР_7 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 177,69 грн. (сто сімдесят сім гривень 69 коп.)

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.