Рішення № 88961307, 27.04.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3472/20

2-а/357/130/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 квітня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти Батальйону патрульної поліції Київської області в м. Біла Церква Тимощук Євгенія Івановича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області Батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адмінінстративним позовом до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти Батальйону патрульної поліції Київської області в м. Біла Церква Тимощук Євгенія Івановича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області Батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, посилаючись на наступні обставини.

18 березня 2020 року о 10 год. 46 хв. 57 сек. рухаючись по вул. Леваневського, 157 на автомобілі марки «МАЗДА А6» його було зупинено поліцейським капралом поліції батальйону №1 роти №2 БПП м. Біла Церква ДПП Київської області Тимощук Євгенієм Івановичем, який повідомив, що він перебуваючи в зоні дії знаку 5.45 (початок населеного пункту) зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив показники дозволеної швидкості на 26 км/год, швидкість вимірювалась пристроєм Тrucam ТС000517. Камера АІ 001101 чим порушив п. 12.4 ПДР України, - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозвол. швидкість не більше 50 км/год), а отже є винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність, за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу про адміністративні порушення України.

На підтвердження Відповідачем-1 складено постанову серія ЕАК № 2263233 від 18.03.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі за ч. 1 ст.122 КпАП України.

На його запитання відносно наявності документів, що підтверджують сертифікацію вказаного пристрою, його пломбування, а також чи є автоматичною фіксація тоді коли пристрій тримається в руці, і як саме вираховувалась відстань від дороги до місця перебування поліцейського відповіді не надав. Сказав лише , що таких документів в наявності у нього нема, їм дозволено використовувати пристрій в ручному режимі і така фіксація є автоматичною.

Окремо зазначає, що Відповідач-1 належним чином навіть не пояснив йому його права, не запитав чи має він намір скористатись допомогою адвоката, чи є у нього певні клопотання, а просто швидко пішов до службового автомобілю і повернувся з постановою.

З вищевказаної постанови вбачається, що «...18.03.2020 10:46:57 м. Біла Церква, вул. Леваневського, 157 Водій керував ТЗ в зоні дії знаку 5.45 (початок населеного пункту) зі швидкістю 76 км/год.... порушення швидк. режиму в населених пунктах.... ».

Таким чином, залишається незрозумілим чи рухався він в зоні дії знаку 5.45 чи в самому населеному пункті, але постанову складено за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 157.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Дорожній знак 5.45 ПДР України "Початок населеного пункту" застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху більше ніж на 20 км/год. передбачена частиною 1 ст. 122 КУпАП.

Однак в порушення положень ст. 251 КпАП України доказів того, що він рухався саме в межах зони дії знаку 5.45 надано не було.

Тому, просив суд відкрити провадження по справі, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та притягнення його до відповідальності серія ЕАК № 2263233 від 18.03.2020 року за ч. 1 ст.122 КПАП України - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього - закрити ( а. с. 1-9 ).

Ухвалою судді від 07 квітня 2020 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( виликом ) сторон ( а. с. 24-25 ).

23 квітня 2020 року за вх. № 15434 судом отримано відзив на позовну заяву від представника відповідачів Кашко В.А., в якому останній просив у позові відмовити в повному обсязі, обгрунтовуючи наступним.

Під час несення служби 18.03.2020 року екіпажем "Рубін" за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТгuCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000517) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу «Маzdа 6» з номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись о 10 год 46 хв. за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, поблизу будинку № 157 рухався в зоні дії знаку 5.45 «початок населеного пункту», зі швидкістю 76 (сімдесят шість) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 (двадцять шість) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію". Інспектор підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульного та пред`явив запитувані документи для перевірки.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 255 грн., відповідно до санкції статті. До постанови в якості доказу долучено відео та фото фіксацію транспортного засобу позивача, на якому зафіксовано факт перевищення позивачем встановлених Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.

Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис вручено її копію.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог ч. 4 ст. 77 КАС України Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу + - 2км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.

Дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» знаходиться на відмітці - 99 км+ 900, який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Відповідно до вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгиСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для ТгиСАМ визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 N 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16432, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 30.09.2019 р. та чинного до 30.09.2020 p., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000517, є придатним до застосування.

Зазначають, що можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Вважають, що правомірно позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, а з боку відповідача при складанні оскаржуваної постанови жодних порушень не було.

27 квітня 2020 року за вх. № 15684 судом отримано відповідь на відзив, в якому позивач посилається на те, що представник відповідача готуючи відзив навіть невірно зазначив номер судової справи по тексу відзиву, та зазначає: «Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклала стягнення на правопорушника в розмірі 255 грн., відповідно до санкції статті. До постанови в якості доказу долучено відео та фото фіксацію транспортного засобу позивача, на якому зафіксовано факт перевищення позивачем встановлених Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.

Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис вручено її копію».

Проте вказане суперечить дійсним обставинам справи, оскільки жодних відео та фото доказів до постанови не долучалось в присутності позивача, навіть більше того не було надано підтверджуючих документів, щодо повірки та пломбування пристрою, яким здійснювалось вимірювання швидкості.

Крім того, звертає увагу суду на те, що Відповідачем не зазначено про те, що Позивачем при складанні постанови на оригінальному примірнику внесено на тексті самої постанови власні заперечення. Проте представником Відповідача чомусь спочатку в додатки під п.7 було зазначено : «7. Належним чином завірена копія оригіналу постанови», яка потім була викреслена.

Вважає, що Відповідач навмисне не надав суду належним чином завірену копію оригіналу постанови.

Відповідач зазначає: «Дорожній знак 5.70 «Фото- відео фіксування порушень Правил дорожнього руху» знаходиться на відмітці -99 км+900. який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.» Проте, напрям руху Позивача не пролягав через вказаний знак.

Відповідач зазначає, що факт порушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, відеозапис приладу TruCam, а також зафіксована за допомогою спеціального пристрою з функцією фото та кінозйомки, що розташований на однострої поліцейських серії АІ00110 та АІ00118 .

Проте, в постанові присутнє посилання лише на однострой поліцейського серії АІ00110.

Щодо посилання Відповідача на те, що правопорушення підтверджується доказами наданими до відзиву, дані твердження є суперечними, оскільки до відзиву надано лише копії повірочних документів на приладу TruCam, частина з яких втратила чинність, роздруківка фото з приладу TruCam на якому зафіксовано лише номерний знак, проте відсутні дата та час фіксації, транспортний засіб в повному розмірі, місце фіксації.

Тобто, виходячи з доданого фото не можна дійти до висновку про те, що саме зазначений в постанові автомобіль вчинив адміністративне правопорушення, в день, час та місці визначеному в постанові.

Позивач в судове засідання не з`явився, 22.04.2020 року за вх. № 15141 судом отримано клопотання, в якому позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив здійснювати розгляд справи без його участі за наявними в ній матеріалами.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення - 16.04.2020 року.

Заяв та клопотань від відповідачів на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Отже, суд приходить до висновку, що отримуючи судові повістки 16.04.2020 року про слухання справи, яке відбудеться у Білоцерківському міськрайонному суді 27.04.2020 року відповідачі були повідомлені належним чином та завчасно.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи відсутність сторін по справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 03.04.2020 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 18.03.2020 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, так як останній день звернення до суду 28.03.2020 року, який випадав на вихідний день ( субота ), а адміністративний позов був направлений останнім до суду 30.03.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом ( а. с. 20 ), тобто у строки, що передбачено вимогами ст. 286 КАС України.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовму засіданні встановлено, що 18 березня 2020 рокку позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 18.03.2020 року о 10 годині 46 хвилин водій транспортного засобу «Маzdа 6» з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, поблизу будинку № 157 в зоні дії знаку 5.45 «початок населеного пункту», зі швидкістю 76 (сімдесят шість) км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 (двадцять шість) км/год, тим самим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася приладом TruCam ТС 000517. Камера АІ 001101. Капрал поліції прийняв по справі рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. ( а. с. 12 ).

Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАК № 2263233 була винесена 18.03.2020 року капралом поліції 1 батальйону 2 роти Батальйону патрульної поліції Київської області в м. Біла Церква Тимощук Євгенієм Івановичем.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 12.4. Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини 1 статті ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач посилається на те, що при притягненні його до відповідальності поліцейський патрульної служби діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Встановлено, що позивач отримав оскаржувану постанову та був ознайомлений, про що мається відповідний підпис останнього в оскаржуваній постанові.

У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень статті 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП (далі - Висновок) зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.

При цьому варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У згаданому Висновку НКР дійшла висновку: під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.

Такий висновок НКР ґрунтувався на тому, що положення статті 258 КУпАП не розповсюджувалися на статтю 122 КУпАП.

Окрім того, проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги статті 258 КУпАП.

Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, статті 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 статті 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 522/6111/16-а (№ К/9901/11751/18).

Так, позивач зазначає про незаконність використання поліцейським приладів із функціями фото- та відео фіксації не у автоматичному режимі, з чим суд не погоджується з огляду на таке.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16432, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 30 вересня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000517, є придатним до застосування.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.

Будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, скаржником надано не було.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб`єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.

Будь-які формальні порушення, допущені відповідачем під час складання оскаржуваної постанови жодним чином не можуть спростовувати порушення позивачем правил дорожнього руху шляхом перевищення швидкості руху в межах населеного пункту.

Також, не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення, факт можливого ненадання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП, оскільки дані недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та нівелювати встановлені працівниками поліції порушення Правил дорожнього руху.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17.

Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення від 18.03.2020 року ЕАК № 2263233 за формою відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана позивачем постанова містить посилання на застосування працівником поліції, відповідачем по справі, вимірювача швидкості «Trucam ТС000517», а також містить інформацію про фіксацію правопорушення.

Отже, у відповідності до вимог частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначено відомості про прилад вимірювання швидкості, яким зафіксоване перевищення швидкості.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 31.01.2019 року справа № 464/2309/17, від 24.01.2019 року справа № 592/5576/17, від 24.01.2019 року справа № 428/2769/17 та від 19 лютого 2020 року справа справа №524/1284/17, адміністративне провадження №К/9901/15713/18.

Крім того, суд надає критичної оцінки посиланням позивача стосовно того, що в порушення положень ст. 251 КпАП України доказів того, що він рухався саме в межах зони дії знаку 5.45. з боку відповідача надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення позивачем було здійснено в м. Біла Церква по вул. Леваневського, 157.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 р. № 883 "Про внесення змін до Правил дорожнього руху", які набрали чинності з 1 січня 2018 року, зокрема у пункті 12.4 розділу 12 останньою дозволена швидкість руху у населених пунктах знизилася з 60 до 50 км/год.

Насе?лений пу?нкт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, селище, хутір, станиця та ін.). Входять у міські чи сільські поселення.

Отже, місто Біла Церква є населенним пунктом, на яке розповсюджується обмеження швидкості не більше 50 км/год., а тому водії, в тому числі і позивач зобов`язані дотримуватися зазначенх норм та правил дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п. 12.4. Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно керував вищезазначеним транспортним засобом у населеному пункті в м. Біла Церква та був 18.03.2020 року зупинений працівниками поліції.

Тому, позивач повинен був знати та неухильно дотримуватися вищевказаних норм Закону.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути залишено без змін, а позовна заява без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 68 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 90, 122, 126, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 роти Батальйону патрульної поліції Київської області в м. Біла Церква Тимощук Євгенія Івановича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області Батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий МВ № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 14.03.2003 року );

Відповідач: поліцейський капрал поліції 1 батальйон 2 рота Батальйону патрульної поліції Київської області в м. Біла Церква (адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-а );

Відповідач: Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-а ).

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов