Рішення № 88958577, 28.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року м. Київ № 826/14957/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року №0254891308,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року №0254891308, відповідно до якого до неї застосовано штраф у розмірі 4 899,01 грн. за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість по податкових деклараціях, які обґрунтовує тим, що після проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, складено Акт від 05 грудня 2017 року №1393/26-15-130-08-17/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (тут та далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Не погодившись із зазначеним повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, проте у її задоволенні було відмовлено рішенням від 15 березня 2018 року №3562/Т/99-99-11-02-01-14.

Посилаючись на те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до неї безпідставно застосовано штрафні санкції у розмірі 4 899,01 грн., позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року, відкрито провадження у справі, визначено провадити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано строк на подачу письмового відзиву на позовну заяву та усі наявні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року задоволено клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування додаткових доказів, витребувано від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві належним чином завірену копію наказу на проведення в квітні 2013 року документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з доказами отримання копії зазначеного наказу, копію акту перевірки від 29 квітня 2013 року №401/17-2/ НОМЕР_1 .

Відповідачем 06 листопада 2018 року подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно інтегрованої картки платника податку на додану вартість за ФОП ОСОБА_1 з 2013 року обліковується заборгованість на суму 21 520,87 грн. в результаті не сплати відповідних узгоджених сум податкових зобов`язань в одному періоді, що призводить до утворення податкового боргу у нових періодах.

У 2013 році стосовно позивача було проведено документальну планову перевірку, за результатами якої складено Акт від 29 квітня 2013 року № 401/17-2/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлено наявність заборгованості зі сплати податку на додану вартість у сумі 21 520,87 грн. станом на 31 грудня 2013 року. Надалі, позивач здійснювала сплату податкових зобов`язань по звітності з ПДВ за наступні періоду, але податковий орган спрямовує грошові надходження на погашення боргу в хронологічному порядку (за календарною черговістю їх виникнення), що призвело до виникнення податкового боргу у нових (наступних періодах). У цьому зв`язку після проведеної камеральної перевірки виникли підстави для винесення податкового повідомлення-рішення із застосуванням штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76, пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 05 грудня 2017 року №1393/26-15-13-08-17/ НОМЕР_1 .

За висновками Акту від 05 грудня 2017 року перевіркою встановлені обставини несвоєчасної сплати позивачем сум податкових зобов`язань по податку на додану вартість, узгоджених в поданих до податкової інспекції податкових декларацій по ПДВ, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, зокрема, згідно даних інтегрованої карки платника податку на додану вартість за ФОП ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2013 року обліковувалася заборгованість у розмірі 21 520,00 грн., що потягло виникнення податкового боргу у наступних періодах.

Виходячи з висновків Акту перевірки від 05 грудня 2017 року, ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року №0254891308 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 20% у сумі 4 899,01 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року отримано позивачем 09 січня 2018 року та протягом 10 днів оскаржено до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 15 березня 2018 року №3562/Т/99-99-11-02-01-14 у задоволенні скарги позивачу відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач вважає, що штрафні санкції застосовані до неї безпідставно, та посилається на те, що підставою для виникнення зазначеної заборгованості є податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року №0001411702 Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яким на підставі Акта планової перевірки від 29 квітня 2013 року №401/17-2/ НОМЕР_1 встановлені порушення пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 15 516,58 грн. Водночас, позивач зазначає, що рішення про проведення щодо неї документальної планової перевірки у квітні 2013 року не приймалося, про її проведення не попереджалося, Акт перевірки від 29 квітня 2013 року не складався та позивачу не вручався. За інформацією позивача за зазначеним фактом порушено кримінальне провадження стосовно посадових осіб Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

З урахуванням наведених тверджень позивача, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року витребувано від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві належним чином завірену копію наказу на проведення в квітні 2013 року документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з доказами отримання копії зазначеного наказу, копію Акту перевірки від 29 квітня 2013 року №401/17-2/ НОМЕР_1 .

На відповідний запит суду отримано відповідь відповідача про те, що відповідно до листа ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві ФОП ОСОБА_1 з 13 червня 2007 року по 19 листопада 2013 року позивач перебувала на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Надалі, до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області передано облікову справу платника у грудні 2013 року, в якій зазначений Акт перевірки від 29 квітня 2013 року відсутній.

Окрім того, у листі від 07 лютого 2018 року №370/8/26-52-13-02-13 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначила, що інформацію про причини виникнення заборгованості з податку на додану вартість станом на 31 грудня 2013 року надати немає можливості у зв`язку з тим, що в ІКП платника відсутні операції на суму заборгованості, оскільки від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не надходили будь-які рішення та інформація щодо скасування податкового боргу.

З викладеного судом встановлено, що підставою для виникнення податкової заборгованості стали обставини проведення у 2013 році планової перевірки позивача Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, під час якої встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 15 516,58 грн., про що складено Акт планової перевірки від 29 квітня 2013 року №401/17-2/ НОМЕР_1 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року №0001411702.

Суд зазначає, що позивачем не надано будь-яких відомостей та доказів того, що податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року №0001411702, з урахуванням якого винесено оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, оскаржувалося нею в досудовому або судовому порядку, інформації щодо результатів такого розгляду та дослідження обставин наявності відповідного наказу на проведення перевірки у 2013 році та належного/неналежного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про результати перевірки з направленням/не направленням примірнику Акту перевірки від 29 квітня 2013 року, як і твердження щодо порушення за зазначеним фактом кримінального провадження стосовно посадових осіб Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не підкріплено жодними документальними доказами.

Отже, за відсутності доказів зворотного, суд виходить з чинності податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18 травня 2013 року №0001411702 та наявності станом на 31 грудня 2013 року заборгованості позивача зі сплати узгоджених податкових зобов`язань по податкових деклараціях з ПДВ на суму 21 520,87 грн.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення тарифів, в останню чергу - зараховуються в рахунок пені.

Такі ж положення закріплені та врегульовані Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2016 року за №751/28881.

З викладеного суд приходить до висновку, що відповідач дійшов вірного висновку під час проведення камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 та встановлено факт порушення строків сплати податкового зобов`язання, виходячи з наявних даних інтегрованої картки платника податків та інших, встановлених під час перевірки, обставин.

Виходячи з пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням викладеного та встановлених під час розгляду обставин, суд не вбачає протиправності у діях відповідача під час проведення камеральної перевірки та оформлення її результатів, зокрема, винесення податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року №0254891308 та приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим не вбачає правових підстав для задоволення адміністративного позову та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень лише при задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року №0254891308.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнкпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. 0445916272.

Суддя В.І. Келеберда