Ухвала суду № 88957775, 27.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про зупинення провадження у справі до вирішення заяви про відвід судді

27 квітня 2020 року м. Київ № 640/16740/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 доПенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській областіпро поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Пенсійного фонду України від 31.07.2019 року №339-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, місто Черкаси, вулиця Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що буде визначена за рішенням суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Через канцелярію суду 07.10.2019 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області належним чином посвідчені копії доказів, а саме: переліку вакантних посад у період з 26.04.2019 року по 31.07.2019 року; штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (чинний на період з 26.04.2019 року по 31.07.2019 року); переліку запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 у період з 26.04.2019 року по 31.07.2019 року, згідно штатного розпису, чинного на період з 26.04.2019 року по 31.07.2019 року; копії наказів про призначення на ті чи інші вакантні посади у період з 26.04.2019 року по 31.07.2019 року. Витребувано документи з доказами направлення їх примірника позивачу надати до канцелярії суду або електронною поштою (inbox@adm.ki.court.gov.ua) у строк до 13 квітня 2020 року. Попереджено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про наслідки невиконання ухвали суду у встановлений строк, передбачені частинами восьмою, дев`ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 14.04.2020 року відповідачем 2 подано клопотання про надання додаткових документів, а саме витребуваних доказів.

Шляхом формування в системі «Електронний суд» 16.04.2020 року ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Маруліної Л.О. від розгляду справи №640/16740/19, в обґрунтування якої зазначено наступне.

Отримавши 14.04.2020 року клопотання відповідача 2 про надання додаткових документів, позивач дійшов висновку, що суд, з незрозумілих для нього причин ухиляється від розгляду та встановлення вагомих юридичних фактів в судовому засіданні. Намагається дослідити питання, які не мають важливого значення.

На думку позивача, суд фактично виступає в ролі адвоката відповідачів по справі - суб`єктів владних повноважень

Як зазначено ОСОБА_1 , таке твердження виникло у останнього внаслідок аналізу процесуальних дій суду, а саме, з аналізу ухвали суду від 30.03.2020 року про витребування доказів.

На переконання позивача, ця ухвала суду дає підстави вважати, що суд не бажає здійснювати дослідження питання щодо реальних обставин, пов`язаних із фактичним поновленням/не поновленням на відповідній посаді позивача відповідно до виконання рішення суду в справі № 826/7878/18, яким позивач мав бути поновленим на роботі.

Враховуючи викладене, посилаючись на упередженість та необ`єктивність Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. в межах розгляду адміністративної справи №640/16740/19, позивач просить відвести суддю Маруліну Л.О. від розгляду справи №640/16740/19.

Дослідивши обґрунтування, викладені в заяві позивача про відвід судді, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як вбачається із змісту заяви, мотивувальна частина заяви позивача ґрунтується на незгоді позивача із процесуальними діями головуючого судді Маруліної Л.О., з огляду на що, суд дійшов висновку про необґрунтованість та не вмотивованість заяви про відвід судді, оскільки незгода із процесуальними діями судді не може бути підставою для відводу судді, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, судом досліджуються та оцінюються докази, подані сторонами справи, за внутрішнім переконанням, чому передує їх ґрунтовне об`єктивне дослідження, про що судом викладається у судовому рішенні за результатами розгляду справи.

З огляду на те, що розгляд справи №640/16740/19 не завершено, твердження позивача є безпідставними для відводу судді.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено інший порядок висловлення сторони із незгодою процесуальних дій судді під час розгляду справи та ухваленого судового рішення за результатами розгляду справи.

Отже, з аналізу вкладених у заяві про відвід тверджень позивача щодо упередженого ставлення до позивача суддею Маруліною Л.О. під час розгляду справи №640/16740/19 є ні що інше, як незгода позивача із процесуальними діями судді, що, відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи.

Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи необґрунтованість та не підтвердженість будь-якими доказами викладених у заяві про відвід головуючого обставин, є підстави вважати зазначену заяву спробою впливу на суд.

Так, відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

Побудова громадянського суспільства, утвердження України на міжнародній арені як правової, соціальної, демократичної держави вимагає від усіх суб`єктів суспільних правовідносин чіткого, неухильного дотримання норм чинного законодавства України, приписів міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, а не лише декларування принципів верховенства права, законності на паперових носіях шляхом прийняття певних законів уповноваженим на те органом.

Так, незалежність суддів є невід`ємною складовою статусу судді в цілому. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.

Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (04.11.1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17.07.1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29.11.1985 року та 40/146 від 13.12.1985 року Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24.05.1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус судців" від 10.07.1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13.10.1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі: надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді, у відповідності до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №640/16740/19 та передати заяву для вирішення питання про відвід судді до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Керуючись статтями 36-40, 236, 243 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 16.04.2020 року про відвід судді Маруліної Л.О. визнати необґрунтованою.

2. Зупинити провадження у справі №640/16740/19 до вирішення заяви від 16.04.2020 року про відвід судді Маруліної Л.О.

3. Передати заяву ОСОБА_1 від 16.04.2020 року про відвід судді Маруліної Л.О. для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується.

Суддя Л.О. Маруліна