Ухвала суду № 88957563, 28.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 квітня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3899/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

14.04.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФУ в Чернігівській області) звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що виконавчий лист від 19.03.2020 №620/3899/19 виданий Чернігівським окружним адміністративним судом передчасно, оскільки рішення від 14.02.2020 ГУПФУ в Чернігівській області оскаржене в апеляційному порядку.

Представник заявника у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд клопотання ГУПФУ в Чернігівській області без участі, у його задоволенні просить відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

Вирішуючи подану ГУПФУ в Чернігівській області заяву по суті, суд враховує таке.

Порядок визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню урегульовано статтею 374 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною першою статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно частини другої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту наведених норм вбачається, що підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є: 1) видання виконавчого листа помилково; 2) відсутність обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою чи з інших причин.

Відповідач вважає, що виданий Чернігівським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 19.03.2020 у справі №620/3899/19 видано помилково, оскільки на момент його видачі рішення суду від 14.02.2020 не набрало законної сили.

Однак, суд критично оцінює наведені аргументи ГУПФУ в Чернігівській області, враховуючи таке.

Встановлено, що 14.02.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін ухвалено рішення у справі №620/3899/19, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Чернігівській області щодо ненадання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 06.05.2019 про здійснення перерахунку пенсії; зобов`язано ГУПФУ в Чернігівській області надати відповідно до вимог законодавства України письмову відповідь на заяву від 06.05.2019.

Копію рішення суду від 14.02.2020 направлено на адресу ГУПФУ в Чернігівській області листом від 14.02.2020 за №620/3899/19/4345/20 та отримано ним 19.02.2020.

На виконання вказаного рішення суду, 19.03.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/3899/19, пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи або якщо апеляційну скаргу не було подано.

В силу вимог частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до положень статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд зазначає, що рішення суду від 14.02.2020 ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно вказана дата є датою ухвалення рішення у цій справі (дата виготовлення рішення суду).

Таким чином, враховуючи положення статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №620/3899/19 є 16.03.2020. Тому, наступний за вказаною датою день (17.03.2020) вважається днем набрання рішенням суду законної сили.

Отже, рішення від 14.02.2020 у справі №620/3899/19 набрало законної сили 17.03.2020, про що міститься відповідна відмітка у програмному забезпеченні «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом (частина третя статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до частини четвертої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності - рекомендованим чи цінним листом.

Згідно із підпунктом 18.1 пункту 18 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що на кожне судове рішення, яке набрало законної сили та підлягає виконанню за заявою особи, суд, що його ухвалив, зобов`язаний видати виконавчий лист. Видача виконавчого листа з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не може вважатися помилковою, оскільки вчинення судом дій з метою його оформлення та видачі - це встановлений нормами Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок.

Із програмного забезпечення «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що 12.03.2020 позивач звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа у справі №620/3899/19.

19.03.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №620/3899/19, у якому вірно зазначено, що рішення суду у справі №620/3899/19 набрало законної сили 17.03.2020.

Отже, виконавчий лист у справі виданий на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та не є помилковим, як стверджує відповідач у заяві, що розглядається.

Разом з тим, відповідач просить визнати виконавчий лист від 19.03.2020 №620/3899/19 таким, що не підлягає виконанню, оскільки ним 20.03.2020 подано апеляційну скаргу на рішення суду від 14.02.2020. Як зазначає ГУПФУ в Чернігівській області, при поданні апеляційної скарги Управління обраховувало тридцятиденний строк із дати отримання рішення суду, а саме із 19.02.2020.

Із даних програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що від відповідача апеляційна скарга на рішення суду від 14.02.2020 надійшла 24.03.2020.

Однак, суд звертає увагу, що подання апеляційної скарги у межах тридцятиденного строку з моменту отримання судового рішення не свідчить про те, що рішення суду від 14.02.2020 не набрало законної сили на момент видачі виконавчого листа. Підтвердженням такого висновку є норма пункту 1 частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу положень якої учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відтак, враховуючи, що оскільки рішення суду від 14.02.2020 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому подання відповідачем апеляційної скарги у межах тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду є обставиною, яка гарантує апелянту право на поновлення строку на апеляційне оскарження, що не впливає на порядок обрахування строків набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до положень частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга може бути подана із пропуском встановленого частиною першою статті Кодексу адміністративного судочинства України строку на її подання, втім це не впливає на визнання рішення таким, що набрало законної сили. При цьому, законодавець чітко встановив, що апелянт який подає апеляційну скаргу із пропуском загальних строків на апеляційне оскарження, однак у межах встановлених частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строків, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У такому випадку, застосуванню підлягає положення частини четвертої статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відтак, подання відповідачем 20.03.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) апеляційної скарги на рішення суду від 14.02.2020, із урахуванням наведених вище процесуальних вимог, дає підстави вважати, що на момент апеляційного оскарження рішення від 14.02.2020 набрало законної сили, а тому виконавчий лист від 19.03.2020 №620/3899/19 не вважається таким, що виданий помилково. Отже, передбачені частиною другою статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

При цьому, суд звертає увагу, що із урахуванням норм частини четвертої статті 300 та частини третьої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, дія оскаржуваного судового рішення від 14.02.2020 може бути зупинена судом апеляційної інстанції у випадку поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження.

Щодо посилань ГУПФУ в Чернігівській області на те, що на підставі виконавчого листа від 19.03.2020 №620/3899/19 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відкрито виконавче провадження та стягнуто із боржника виконавчий збір (ВП №61632347), суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Отже, у разі поновлення апеляційним судом строку апеляційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №620/3899/19, відповідач вправі ініціювати зупинення виконавчого провадження на підставі вищевказаних положень Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою та у її задоволенні ГУФПУ в Чернігівській області слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання виконавчого листа від 19.03.2020 №620/3899/19 таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено 28.04.2020.

Суддя С.В. Бородавкіна